У березні Україна відзначає шевченківські дні.

9 березня 2018 виповнюється 204 роки від дня народження геніального українського письменника – Тараса Шевченка. Саме в цей день 1814 року в родині українського кріпака народився маленький хлопчик, якому судилося стати великим поетом, художником та виразником думок свого народу, відомим на весь світ Кобзарем.

А рівно через 47 років і 1 день, 10 березня 1861 року Тараса Шевченка не стало. В Україні він прожив усього 14,5 років, а більшу частину свого життя провів за її межами.

Але понад усе Шевченко любив свою батьківщину. Він встиг побувати в більш ніж 100 містах і селах України. Але є місця, які не лише вплинули на творчість Кобзаря, а й відіграли важливу роль у його житті.

До 204-ї річниці дня народження Тараса Шевченка ми підготував добірку про цікаві місця, які згадуються у творах Кобзаря, чи тісно пов’язані з його життям.

Моринці


Тарас Шевченко народився у селі Моринці Зіньківського повіту, зараз це Черкаська область. Воно входить до комплексного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка". Тут розташовується хата-музей, подібна до тієї, у якій народився поет. Поряд є дерев’яна каплиця Покрови пресвятої Богородиці та пам’ятник, присвячений матері письменника. Крім цього, у селі височіє кремезний дуб, який носить ім’я Тараса Шевченка, та вважається сучасником Кобзаря

Шевченкове


Село Шевченкове розташоване на Придніпровській височині неподалік Моринців. Саме сюди ще будучи дитиною переїхав з батьками Тарас Шевченко. Нині поселення входить до Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка".

У селі Шевченкове є Літературно-меморіальний музей Кобзаря та реконструйована за його малюнком стара батьківська хата. Також тут встановлено скульптуру "13-річний Тарас з дорожнім вузликом".

Вже у дорослому віці письменник напише вірш "І виріс я на чужині", де згадує про побачене у дитинстві.

У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!…

Качанівка

Нині невеличке село Качанівка на Чернігівщині Тарас Шевченко відвідав уже після викупу з кріпацтва та навчання у Петербурзькій академії мистецтв. Тут, 1843-го року він зупинився у казковій садибі на Чернігівщині розкішному Качанівському маєтку відомого у той час мецената та поміщика Василя Тарновського. Це відбулось під час першої подорожі Україною.

Письменнику дуже сподобалось у садибі, яка між іншим чудово збереглась досьогодні. Тут він буде гостювати ще не один раз і навіть закохається у Надію Тарновську, доньку Василя Тарновського. Це захоплення він пронесе практично через усе життя, але так і не одружиться з нею.

Уже 1859 року письменник приїде востаннє побачити Надію Тарновську, але її на той час не буде у маєтку. Саме тоді він написав вірш із присвяченими їй рядками:

Популярні новини зараз
Пенсіонерам виплатять 1300 гривень надбавки Пенсіонери зможуть отримувати безкоштовні продукти Блекаути повертаються: де ситуація зі світлом буде найскладнішою "Ощадбанк" відключає карти: залишилось кілька тижнів
Показати ще

"І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла".

Київ

Тарас Шевченко неодноразово відвідував Київ. Тут він познайомився із численними культурними особистостями України, малював картини та писав вірші. Нині в столиці є Національний музей Тараса Шевченка. Тут зберігаються картини та рукописи Кобзаря. Будівля має цікаву архітектуру, крім того, вона відреставрована. У музеї зберігається посмертна маска Тараса Шевченка.

Крім цього, у Києві є філія музею "Хата на Пріорці", що розташовується на Вишгородській, 5. Саме у цій хатині проживав Тарас Шевченко, коли навідувався до міста востаннє – 1859 року. Про неї поет згодом напише:

"Йшов та йшов — бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе…"

Холодний яр

Урочище Холодний яр – символ волі та бунтарського духу українців. У такому ж ключі згадує цю місцевість і Тарас Шевченко у своєму вірші. Розташовується Холодний яр на правому березі Дніпра у Черкаській області. Найближче до символічної місцевості село – Буда, крім того тут є монастир, поряд якого встановлено пам’ятний знак Тарасові Шевченку.

Неподалік варто відвідати місто Чигирин, яке було гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького. Тут є: резиденція та музей гетьмана, оборонні укріплення козацької фортеці, панорамна Замкова гора з оглядовим майданчиком на місто.

Ще одне цікаве містечко поблизу – Суботів. Тут реконструйовано хутір Богдана Хмельницького.

Сам же Тарас Шевченко згадує про Холодний яр як про осередок гайдамацького повстання, нарікає, що заросла сюди стежка, але надіється що "повіє огонь новий з Холодного яру".


Березова Рудка

Село Березова Рудка розташовується у Пирятинському районі Полтавської області. У 1843 і 1845-47 роках Тарас Шевченко часто їздив сюди у гості до братів Закревських. У Березовій Рудці поет спілкувався з дружиною Платона Закревського — Ганною Закревською, теплі й ніжні спогади про яку він проніс через усе своє життя.

Нині колишній палац роду Закревських, навколишній парк площею 45 гектарів входять до комплексу Національного музею Тараса Шевченка. Крім того, у Березовій Рудці є піраміди-мавзолеї похованих тут членів родини Закревських.

Гостюючи у Березовій Рудці, Тарас Шевченко написав низку картин та портретів, зокрема, самої Ганни Закревської. Також, імовірно, саме тут письменник написав поему "Сліпий".

Пребуваючи на засланні, поет присвятив Закревській вірш "Г. З.", з її ім'ям також пов'язана поезія "Якби зустрілися ми знову".

Батурин


Батурин розташований на Чернігівщині. Тарас Шевченко відвідав місто 1843 року, воно згадується у містерії "Великий льох". У своєму творі поет описує знищення Батурина військами Меншикова, після того як Іван Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII. У вірші поет говорить від імені дівчини, яка вижила після пожежі.

Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.
Я меж трупами валялась
У самих палат Мазепиних...
Коло мене і сестра, і мати.

Канів


У Каневі, на Чернечій горі, Тарас Шевченко похований. Пам'ятник Кобзаря височіє над кручами та "дивиться" на Дніпро. Неподалік розташовується величезний музей та одна з інсталяцій хатини шевченківських часів. Біля підніжжя горбів встановлено плиту з останніми рядками поеми "Сон":

Дай же, боже, коли-небудь,
Хоч на старість, стати
На тих горах окрадених
У маленькій хаті,
Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести і положити