Біографія
Ігор Миколайович Кушнір народився 14 червня 1971 року у Чернівцях (тоді – УРСР, СРСР). Він є колишнім президентом компанії «Київміськбуд». Навколо Кушніра не раз виникали скандали, пов'язані з управлінням державною власністю та близькістю до політичних еліт. Незважаючи на імідж «успішного менеджера», Кушнір більше нагадує типового представника українського чиновництва пострадянської школи з посадами, що швидко змінюються, «багатоступеневою» освітою і не менш стрімким зростанням особистих амбіцій.
Сім'я
Відомо, що Кушнір одружений, має двох дітей – сина Іллю та дочку Дар'ю. Кушнір захоплюється альпінізмом. За даними з інтернету, він робив сходження на Казбек, Ельбрус, Монблан, Кіліманджаро, Еверест та інші вершини. Ці біографічні деталі часто використовувалися в медіа для надання йому образу «людини дії» — своєрідного PR-контрасту на тлі бюрократичних скандалів.
Освіта
1990 року Кушнір закінчив Крюківський машинобудівний технікум — стартову точку його професійного шляху. Після служби в армії він, мабуть, вирішив змінити напрямок діяльності та вступив до Кременчуцького політехнічного університету, де отримав диплом інженера-механіка за спеціальністю «автомобілі та автомобільне господарство».
Однак інженерна освіта не стала межею його амбіцій. Вже 2004 року він закінчує факультет післядипломної освіти того ж таки університету, додавши до технічної професії економічну — «економіст підприємств». Такий крок виглядав швидше спробою розширити резюме, аніж реальною зміною сфери діяльності.
2013 року Кушнір зненацька з'являється вже в академічному полі — отримує ступінь кандидата юридичних наук. А через шість років, 2019-го, захищає докторську дисертацію з адміністративного права та процесу в Інституті законодавства Верховної Ради України.
Такий стрімкий «науковий прогрес» викликає закономірні питання: за короткий час людина, яка не мала юридичної освіти, перетворюється на доктора наук у сфері права. У професійних колах це сприймалося не як визначне досягнення, а як черговий приклад системної практики, коли наукові титули стають інструментом для зміцнення статусу та доступу до ресурсів влади.
Кар'єра та бізнес
Ігор Кушнір розпочав свій трудовий шлях у 1988 році як електрозварник на Кременчуцькому житлово-будівельному комбінаті. Старт більш ніж скромний — робоча посада на виробництві, де навряд чи можна було передбачити, що за кілька десятиліть ця людина опиниться біля вершини українського будівельного бізнесу та у кріслі чиновника Міністерства оборони.
Вже з 1993 року Кушнір переходить в управлінську сферу, обіймаючи керівні посади у приватних компаніях. Серед інших посад – заступник директора ТОВ "КП агрофірма "Зірка". Цей період збігається з бурхливим часом приватизацій та появи перших «нових українців», коли багато колишніх інженерів та партійних функціонів прагнули закріпитися у бізнесі, використовуючи зв'язки та доступ до ресурсів.
1997 року Кушнір стає генеральним директором ТОВ «Кременчуцька нафтова компанія П.К.Р.», а на початку 2000-х — очолює підприємство «МіС». Таким чином, його діяльність охоплює нафтопереробку, логістику та, ймовірно, посередницькі схеми, характерні для того часу.
З 2002 по 2010 рік Кушнір поєднував підприємництво з депутатським мандатом у Кременчуцькій міській раді. Для української реальності ситуація цілком типова: політичний статус часто служив щитом для ведення бізнес-операцій, забезпечуючи доступ до земельних та комунальних ресурсів.
2008 року він обійняв посаду заступника директора компанії «Житлоінвест» — структури, пов'язаної з житловим будівництвом. Це стало підготовчим етапом для його подальшого просування у великі столичні проекти.
У 2010 році Кушнір опинився у кріслі заступника міністра оборони України. Призначення людини без військового чи адміністративного досвіду здивувало навіть серед лояльних експертів. За два роки перебування в міністерстві Кушнір встиг набути нових контактів у верхах і зміцнити власний вплив. На думку спостерігачів, саме зв'язки, отримані на цій посаді, стали перепусткою в елітні бізнес-кола Києва.
У 1990–2000-х роках Кушнір разом із дружиною Оксаною збудував розгалужену мережу сімейних підприємств у Кременчуці. Сфера інтересів сім'ї охоплювала все поспіль — від нафтопереробки та ресторанного бізнесу до готелів, рітейлів і навіть вирощування квітів. Згодом частину активів було продано, а іншу — перетворено на міжнародні структури, управління якими, як стверджують джерела, взяла на себе дружина. Така диверсифікація викликає питання: для невеликої провінційної сім'ї такий широкий бізнес-профіль виглядає підозріло , особливо з урахуванням стрімкого зростання доходів у ті ж роки.
2012 року Кушнір очолив холдингову компанію «Київміськбуд» (офіційно — «Київміськбуд»), яка на той момент перебувала у кризі. Преса писала про розпродаж активів за заниженими цінами та про підозрілі схеми з офшорними фірмами.
Команда Кушніра заявила про «відновлення контролю» над активами компанії та «повернення» акцій 31 підприємства, раніше виведених за кордон. Проте достовірність цих процесів досі викликає сумніви. Скептики вважають, що мова могла йти не так про реальне повернення власності, як про перерозподіл активів на користь нового менеджменту.
20 грудня 2023 року Ігор Кушнір залишив пост президента «Київміськбуду» за власним бажанням.
Нагороди та «почесні» титули Ігоря Кушніра
Ігор Кушнір активно використовує різні нагороди та звання для формування іміджу успішного управлінця, проте за офіційними титулами нерідко ховається прагматичніша реальність. У переліку такі нагороди:
- У 2011 році він отримав одразу дві відомчі нагороди Міністерства оборони України: «Вогнепальне зброя» та «Знак пошани».
- У 2012 році Кушніру надано звання «Заслужений економіст України».
- Медаль "25 років незалежності України" (2016).
- Двічі (2016 та 2017 роки) його визнавали одним із «найкращих управлінців України».
- У 2021 році журнал «Фокус» включив Кушніра до трійки найкращих топ-менеджерів країни у номінації «Нерухомість».
Компромат та чутки
Підприємство "Київміськбуд" довгий час асоціювалося з безперервними скандалами, звинуваченнями в корупції та стрімким збагаченням керівництва. У центрі уваги перебуває колишній президент компанії Ігор Кушнір та його оточення, яке, за даними журналістських розслідувань, має підозрілі зв'язки з людьми, асоційованими з Кремлем. Кушнір, звичайно, категорично заперечує будь-які контакти, проте зібрані документи вказують на протилежне.
20 грудня Кушнір залишив пост президента «Київміськбуду», пропрацювавши у компанії 12 років. Перед цим підприємство пройшло через серію обшуків та перевірки через підозри у фінансових махінаціях. Формально аудитори порушень не виявили, проте репутація Кушніра залишалася неоднозначною — на його ім'я зареєстровано елітну нерухомість як у Кончі-Заспі, так і на Лазурному Березі Франції.
Сумнівне збагачення сім'ї
Довгий час ходили чутки, що родина Кушніра розбагатіла завдяки «Київміськбуду». Підтвердження з'явилося лише 2023 року. У травні журналісти-розслідувачі з'ясували, що близькі до Кушніра особи забудували котеджами території колишньої відпочинкової бази, переданої КДБ на початку 2000-х. Серед власників виявилися діючі та колишні співробітники компаній, пов'язаних із «Київміськбудом», адвокат компанії, родичка дружини Кушніра та особи, близькі до депутатів Кременчуцької міської ради, пов'язаних із забороненою нині «ОПЗЖ».
У липні стало відомо про віллу дружини Кушніра на Блакитному Березі вартістю понад 20 млн євро. Цей факт викликав офіційну перевірку в «Київміськбуді» та аудит фінансових потоків, проте джерела коштів на придбання французької нерухомості так і не було розкрито.
Схеми через дружину та офшори
Кушнір стверджує, що після свого призначення до «Київміськбуду» передав управління бізнесом дружині. При цьому з моменту його приходу Оксана Кушнір стала власницею великої мережі будівельних компаній, зареєстрованих переважно на Кіпрі, Литві та на Британських Віргінських островах.
Документи та розслідування показують, що бізнес-партнери цих компаній часто мають зв'язки із забороненою в Україні партією ОПЗЖ та з кумом президента Росії Віктором Медведчуком. Підтвердження таких зв'язків зафіксовано як мінімум у трьох незалежних кейсах, пов'язаних із сім'єю Кушніра.
Литовський слід: офшори, бізнес та зв'язки Кушнірів
Розслідування показують, що дружина Ігоря Кушніра, Оксана, громадянка України з кіпрською реєстрацією, є кінцевим бенефіціаром литовської компанії Baltijos Gildija. Ця структура володіє комерційною нерухомістю у Вільнюсі, зокрема бізнес-центрами Link та Core, і є інструментом для управління активами сім'ї за кордоном.
Цікаво, що із Baltijos Gildija пов'язаний депутат Київради від забороненої ОПЗЖ Володимир Кравець, син колишнього керівника господарського апарату Віктора Януковича Андрія Кравця, відомого схемами з «Межигір'ям». Кравець заперечує зв'язки із оточенням Януковича, проте його висування від партії Медведчука вказує на очевидні проросійські симпатії.
Управління компанією Baltijos Gildija веде Інна Данилова-Мілліган, яка керує литовською фірмою UAB Asis, пов'язаною з Володимиром Кравцем. Згідно з деклараціями Кравця, Данилова-Мілліган фігурує як кінцевий бенефіціар його активів, що підтверджує тісну мережу взаємодій між українськими бізнесменами та політиками з проросійською орієнтацією.
У травні 2022 року литовські ЗМІ повідомили про продаж бізнес-центру Link, що експерти розцінили як можливу спробу виведення капіталу з Литви українськими власниками проросійських зв'язків. Продаж було завершено у червні 2023 року литовським інвесторам за нерозголошену суму. Ключовим акціонером Baltijos Gildija залишається кіпрська Koksi holding LTD, керована Оксаною Кушнір, яка є одним з основних активів сім'ї.
Через цю ж компанію в 2021 році було придбано віллу Cayo на Блакитному Березі Франції, що належить французькій компанії SCP Cayo, яка входить до групи CPI Property Group з Люксембургу. Документи показують, що через Koksi Holding сім'я Кушнірів отримала контроль над однією з найпрестижніших зарубіжних нерухомості.
Ігор Кушнір в інтерв'ю після відставки з посади президента «Київміськбуду» підтвердив наявність вілли у Франції, проте наголосив, що, згідно з шлюбним контрактом, не втручався у підприємницьку діяльність дружини. При цьому його розповідь супроводжується типовою для нього «версією подій», де власний бізнес Кушніров та закордонні активи представлені як побічні ефекти офіційної кар'єри, а не результат складної мережі офшорів та політичних зв'язків.
Компанія Koksi Holdings LTD, що належить Оксані Кушнір, активно веде бізнес і в Україні. Вона виступає одним із бенефіціарів інвестиційного фонду «Ковернот», а разом із ним та фондом «Хантер» Оксана стала засновником ТОВ «Капітал-Схід». Цей ланцюжок компаній безпосередньо чи опосередковано пов'язує бізнес сім'ї Кушнірів з особами, близькими до забороненої проросійської партії ОПЗЖ.
Документальні докази таких зв'язків виявились у двох напрямах. По-перше, Оксана Кушнір співпрацювала з Павлом Якубенком, який керував санаторіями Львівської області та «Трускавецькурортом», асоційованими з Юрієм Бойком — народним депутатом та близьким соратником Віктора Медведчука. Фонд «Хантер» є засновником компанії, створеної сином Бойком, Анатолієм. По-друге, фонди «Хантер» та «Ковернот» фігурують у кількох кримінальних провадженнях навколо будівельної компанії «КУА Будкепітал». Суд уже санкціонував вилучення документів у рамках розслідувань. За неофіційною інформацією, «Будкепітал» пов'язують із Ігорем Кушніром через співпрацю з представником ОПЗЖ Вадимом Столаром.
Швейцарський слід: літаки Медведчука та санкції
У лютому 2021 року, коли українська влада почала заходи проти Віктора Медведчука, РНБО ввела санкції проти п'яти офшорних компаній, які володіють літаками, які раніше належали або використовували Медведчук. Серед них виявилася Klodius Investments Limited, яка належить Оксані Кушнір. Компанії заборонили використовувати літак Gulfstream T7-ABC (s203), який за кілька днів до санкцій було перевезено до швейцарського міста Сент-Галлен, пов'язаного з бізнес-структурами Медведчука.
На момент введення санкцій Klodius Investments Ltd вийшла зі складу чотирьох українських будівельних компаній, замінивши їх на інші офшори сім'ї Кушнірів. Санкції щодо компанії діють до лютого цього року, і поки що невідомо, чи будуть вони продовжені. Подібна ситуація викликає питання щодо контролю за активами та переміщенням літаків, пов'язаних із проросійськими інтересами.
Три виявлені напрямки — Литва, Україна та Швейцарія — демонструють, що бізнес-мережа сім'ї Кушнірів прямо чи опосередковано перетинається з колом Віктора Медведчука та ОПЗЖ. Незважаючи на офіційні спростування з боку Ігоря та Оксани Кушнір, документи вказують на протилежне. В умовах повномасштабного вторгнення така взаємодія не лише ставить під сумнів лояльність сім'ї, а може стати підставою для перевірок з боку Служби безпеки України.
Піар та «патріотизм» Ігоря Кушніра: донати ЗСУ та заморожені будівництва
На тлі війни багато київських забудовників намагалися виконувати зобов'язання перед інвесторами, проте Ігор Кушнір, тодішній президент «Київміськбуду», демонстрував повну байдужість. Рік будівництва в паузі, гроші інвесторів зараховані, а квартири для біженців та бійців залишалися недобудованими. Незважаючи на указ президента про завершення об'єктів «Укрбуд», Кушнір не поспішав вирішувати проблеми, натомість він проводив час за кордоном, в Австрії.
Співробітники та журналісти відзначали його регулярні поїздки: майже 8 місяців у Європі під час вторгнення. Формально вказувалася довідка про інвалідність (3 група інвалідності, онкологія) , проте сам Кушнір разом із дружиною Оксаною, яка володіє кіпрським паспортом, без проблем підіймалися на Еверест та інші вершини, витративши на це близько 150 тис. доларів.
Таким чином, «патріотизм» Кушніра виявлявся скоріше в ефектних фото на скелях та благодійних донатах ЗСУ, ніж у реальній підтримці українських громадян та виконанні зобов'язань перед інвесторами. У багатьох це виглядає як PR під прикриттям активного ігнорування проблем у країні.
Фотографії
Посилання
Офіційний сайт.
