Прем'єри фільму «Матильда» режисера Андрія Учителя в Росії чекали, як Апокаліпсису. Ще до виходу стрічки православні віруючі обіцяли не допустити, всіх вбити, а кінотеатри спалити. І, що характерно, підпалювати намагалися, правда, не зовсім вдало. Досвід терактів у них поки невеликий.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяАле фільм вийшов, і світ не впав. Більш того, виявилося, що «Матильда» - це не таке вже й сильне кіно, яке більше нагадує «мильну оперу», ніж історичну провокацію. У чому ж там була справа? І як ситуація навколо «Матильди» характеризує сучасне російське суспільство?
Багаті теж плачуть
Романтичні стосунки балерини Матільди Кшесинської і тоді ще цесаревича Миколи, за великим рахунком, не секрет для істориків. Так, не до кінця зрозуміла ступінь близькості молодих людей, і, що найважливіше, чи продовжували вони зустрічатися після заручин Миколи та Аліси Гессенської, майбутньої імператриці Олександри Федорівни. Але сам факт роману ніхто не приховував, ні тоді, ні зараз. Тому, не зовсім зрозуміло, що ревні віряни так завзято заперечують.
Як відомо, Микола довгі роки вів докладний щоденник, куди записував кожну дрібницю, аж до підстреленої на полюванні ворони. Матильда теж вела щоденник. З цих записів ми і знаємо, в загальних рисах, як розвивався роман.
Познайомилися вони ще в 1890 році, коли Миколі було 22 роки, а Матильді 17. Ще пару років цесаревич ходив в театр, де вона виступала. І, як сам зазначає, до 1892 року остаточно закохався. Але закохався дивно. Вже тоді Микола завалював пропозиціями одружитися Алісу, онуку, між іншим, британської королеви Вікторії. Але та поки не хотіла переходити в православ'я, так що питання зависло в повітрі.
У фільмі історію відношення Миколи до Матильди та Аліси сильно спростили, перетворивши в легкий драматичний сюжет. Ось є Матильда, її цесаревич любить. А ось є Аліса, на якій він зобов'язаний одружитися, сім'я наполягає. Закохані змушені розлучитися, адже борг кличе майбутнього імператора. Пафосно. Гарно. Не правдоподібно.
Насправді, все було куди складніше. Імператор Олександр III, батько нашого героя-коханця, і його дружина Марія Федорівна хотіли, щоб син зробив пропозицію дочці графа Паризького, Олені Луїзі Генріетті з Орлеанської династії. Але Микола наполегливо закидав листами Алісу. При цьому, не забуваючи про Матильду.
Не виключено, що Миколу від початку розумів - одружитися на Матильді навряд чи вийде, майбутньому імператору потрібна наречена королівської крові. Але поки Аліса думала, вирішив не сидіти, склавши руки. Адже краще синиця в руках.
Любов не так вже зла
Примітно, що Микола все рідше згадує Матильду в щоденниках ще до того, як Аліса Гессенська погодився з ним обвінчатись. Хоча ще взимку 1893 року їх відносини перейшли на новий рівень, в інтимному плані.
«Увечері полетів до моєї М. К. і провів найкращий з нею вечір до сих пір. Перебуваючи під враженням її - перо трясеться в руках!», - писав цесаревич у щоденнику.
Але вже через пару місяців балерина все рідше виникає на сторінках щоденника, побачення стають рідкісними. 8 квітня 1984 року Аліса дає згоду на весілля, і з тих пір Матильда з щоденника Миколи пропадає остаточно.
Сама Матильда після цього з вищого суспільства не зникла, була коханкою великих князів Сергія Михайловича і Андрія Володимировича. Народила сина від, імовірно, першого князя, але заміж в результаті вийшла за другого, вже в еміграції, у 1921 році.
Взагалі, не схоже, щоб у цій історії був такий вже сильний надрив, як показали автори «Матильди». Не виключено, що всі учасники подій прекрасно розуміли, що відбувається, на що вони йдуть, і хто в підсумку з чим залишиться. Микола просто розважався з красивою балериною, сама Матильда поводилася, як «світська левиця», що має знатних коханців.
Можливо, звичайно, що на якомусь етапі хтось і закохався, цього ми напевно знати не можемо. Але ніякої фатальний історії кохання не сталося.
Гнів «божий»
Чому ж тоді патріотична громадськість в Росії так збудилася через цей фільм? Адже, по суті справи, фільм показує куди більш людяний образ російського царя, ніж насправді.
Відповідь на це питання лежить в двох плокостях. З релігійної точки зору, ситуація навколо «Матильди» показує, що багато російських православних досить кепсько знайомі з канонами своєї релігії. Як відзначав опальний нині диякон РПЦ Андрій Кураєв, святі бувають різні. Церква офіційно ніколи не визнавала Миколу «повноцінним» святим. Він, на церковній мові, є страстотерпцем, тобто «святим останнього дня життя», мучеником. Всю решту життя він цілком міг жити грішно, ніхто офіційно не стверджує зворотного. Тому і ніякої «хули на святого» в даному випадку бути не може.
Друга площина питання - це та культура ненависті, яка склалася в Росії за останні роки. Якщо безкарно нападати на інші країни та вести варварську зовнішню політику, то суспільство змінюється і всередині країни. Злоба, яку і РПЦ, і Кремль породили і виростили своєю політикою, дає свої плоди. Озлобленим громадянам вже не цікаві церковні канони і здоровий глузд. Їм потрібно палити, вбивати, карати.
Тому режисерові Олексію Учителю, який в 2014 році підтримав окупацію Криму, не варто дивуватися, що тепер спотворені ненавистю обличчя повернулись в його сторону. А нам залишається тільки сподіватися, що в подальшому російська культура ненависті буде процвітати тільки в межах кордонів самої Росії.
