14 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест про ліквідацію Запорізької Січі. У цьому маніфесті не було ні слова про заслуги запорожців у війнах з турками, про пролиту ними крові. Зате Січ була оголошена поза законом, а січовиків називали бандою п'яниць та розбійників. Сама Січ була зруйнована до того, абсолютно без бою. Козаки вирішили не проливати християнської крові і здалися самі.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧому Катерина вирішила так вчинити? Які були причини та передумови ліквідації Січі? Про це сьогодні і поговоримо.
Прикордонне життя
Після того, як Україна поступово увійшла до складу Російської імперії, статус запорізьких козаків залишався досить високим. Вони вважалися захисниками кордону, за яким починалася агресивна Османська імперія, тому Москва не скупилася на привілеї, финансування та звільнення від різноманітних повинностей. Такий стан речей зберегався понад століття, але з приходом до влади Катерини II ситуація почала стрімко змінюватися.
Катерина почала активно зміцнювати вертикаль влади. Її чоловік Петро III вважається слабким правителем, при якому ця сама вертикаль сильно «розхиталася», регіони почали вимагати автономії, а аристократи все частіше говорили про те, що занадто багато у імператора щось повноважень. Скинувши власного чоловіка, вона почала втихомирювати непокірних. Запорізька Січ вважалася «розсадником свободи і вільнодумства», тому її ліквідація стала справою часу.
У 1764 році був ліквідований інститут гетьманщини, через майже рік у земель Слобожанщини відібрали право місцевого самоврядування. Але ось сама Січ була Катерині ще потрібна, так що руйнувати її вона не поспішала.
Турецьке питання
А потрібні козаки імператриці були, звісно ж, для війни. Якраз в той час уповільнений конфлікт Росії з Туреччиною перейшов в активну фазу. У вересні 1768 року, переслідуючи війська Речі Посполитої, яка вже розвалювалась, загін запорозьких козаків увійшов в місто Балта (нині - Одеська область), який належав османам.
Сам по собі цей факт не був причиною війни, але став її каталізатором. Скориставшись помилкою запорожців, султан Мустафа III поспішив оголосити Росії війну, так як тепер мав для цього формальний привід. Але війна обернулася для османів катастрофою, в тому числі завдяки запорізьким козакам.
Всього в конфлікті брали участь до 10 тисяч наших бійців. Він билися під Очаковом і Хаджибеєм, штурмували Перекоп, захоплювали Кафу, ходили в похід на Ізмаїл. Козаки добре знали місцевість півдня України, тому на їх плечі лягли майже всі розвідувальні операції. Загони під командуванням запорожців Івана Мандро та Кіндрата Гука забезпечували переправлення російських військ через Дніпро.
Війна закінчилася повною поразкою Туреччини. Згідно Кючук-Кайнарджійського мирного договору Росія отримала чимало османських земель в Україні, а Крим взагалі став незалежним. Незалежність ця, правда, була уявна. Згідно з планом Катерини, буквально через пару років півострів увійшов до складу Російської імперії. Це була перша, але далеко не остання спроба зробити Крим «споконвічно російським». Правда, в кінцевому підсумку, він все одно кожен раз з упертою постійністю відвалювався від жадібної імперії.
А козаки тим часом повернулися на рідну Запорізьку Січ. Ось тільки їх там чекав неприємний сюрприз.
Облога Січі
Повернувшись додому, велика частина запорожців роз'їхалася хто куди. Відвідати родичів, провідати друзів, перезимувати, відпочити від війни. На самій Січі залишилося зовсім небагато бійців, усього пару тисяч.
Паралельно в Росії відбулося повстання яїцьких козаків, башкир, татар і селян на чолі з Омеляном Пугачовим. Воно було жорстко придушено, і в підсумку зіграло свою роль в руйнуванні Запорізької Січі. Катерина II побоювалася, що запорожці можуть наслідувати приклад своїх колег.
Раптово російська армія під командуванням генерала Петра Текелія, яка теж поверталася з турецького фронту, взяла запорізький форт в облогу. Текелій зачитав запорожцям указ імператриці про ліквідацію Січі. Ситуація була безнадійною, адже російська армія виявилася занадто велика - десятки тисяч солдатів. До того ж, все командування козаків перебувало на Січі, тому організувати прорив козацьких військ, розкиданих по всій Україні, не було кому.
Військова рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським прийняла рішення здатися, щоб не проливати кров дарма. Крім того, козаки боялися, що росіяни в разі чого помстяться сім'ям запорожців. Калнишевський і частина козацької старшини були звинувачені в зраді і відправлені на каторгу. Січ розібрали і частково вивезли в Петербург. Козаки розбрелися хто куди.
Частково їх прихистив вчорашній ворог - турецький султан. Він виділив козакам землі за Дунаєм, і навіть привіз освячену Константинопольським патріархом хоругву, в знак того, що не має нічого проти їх православної віри. Задунайська Січ проіснувала до 1828 року.
Одним із найсумніших моментів цієї історії стала участь донських козаків в ліквідації Запорізької Січі. Незважаючи на повстання Пугачова (який був донським козаком за походженням) і явну несправедливість по відношенню до запорожців, дончани сліпо виконували накази Катерини. І вже через 15 років, на початку 1790-х, вони зіткнуться з урізанням їхніх вольностей та репресіями.
Пам'ять
Можна спалити дерев'яний форт або зруйнувати кам'яну фортецю, але не можна вбити мрію про свободу. Запорізька Січ так і залишилася символом вільної України. Не варто звинувачувати Калнишевського і його козаків за те, що вони здалися без бою. Зате кошовий отаман зберіг життя своїх людей, які в підсумку і не дали померти ідеї, розповідаючи свої дітям про часи вільного козацтва.
