10 років поспіль візуальна художниця із Франції Ліз Сарфаті жила в Росії, намагаючись "вловити" той самий момент на зламі епох і показати обличчя радянського світу з іншого боку.

Знаходилася там якраз в період розвалу СРСР, тому решту життя присвятила фотографії.

У 1979 році в Сорбонні вона захистила по цій темі дисертацією, а з 1989-го по 1998-й рік встигла пожити у Москві, Норильську та Воркуті.

Популярні новини зараз
Штрафи від ТЦК зростуть вдвічі: ухилянтів добряче потрусять Масштабне березневе підвищення пенсій: 2300 отримають не всі Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців Заплатять усі, але один раз: чому українцям почали надсилати додаткові квитанції на газ
Показати ще

У поле зору художниці потрапляли найменші деталі: будні російської молоді, цілковите зубожіння та покинуті фабрики. 43 фотографії, зняті у той період, сформували книгу "Acta Est", яку відсканувала та виклала дописувачка видання Boredpanda.

Цікаво, що третина мешканців України жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу. Такі результати дало опитування соціологічної групи "Рейтинг".

За статистико, 55% респондентів не мають ностальгії за СРСР. Найбільше тих, хто сумує за минулим, в областях півдня та сходу, найменше – на заході. Ностальгія за Радянським Союзом корелюється у регіональному розрізі з кількістю тих, хто не підтримує вступ до НАТО.

Опитування проводилося 12-28 грудня 2017 року серед населення України від 18 років. Опитано методом особистого інтерв'ю 30 тисяч респондентів (по 1200 у кожному регіоні). Помилка репрезентативності дослідження не більше 0,6%. Група "Рейтинг" не повідомляє, чи враховує дослідження погляди окупованих територій Донбасу та незаконно анексованого Росією Криму.

Дивіться: як килим став масовим явищем в СРСР?

Як повідомляв портал "Знай.ua", дослідники оприлюднили факти про життя семи шпигунок, котрі змінили хід історії як видатні розвідниці часів обох світових воєн. Наприклад, Маргарета Зелле - нідерландська піддана і виконавиця екзотичних танців, яка жила в Парижі і прославилася своїми виступами по всій Європі під сценічним псевдонімом "Мата Харі", що на малайською мовою означає "сонце" ( "мату" - очей, "пики"- день).