Колись росіяни вміли бунтувати. Історія царської Росії до певного періоду сповнена бунтів, заколотів і повстань різного ступеня успішності. Правда, бунтівники рідко зазіхали на владу царя, а ось боярами та іншими аристократами були незадоволені досить часто.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТак вийшло і в розпал літа 1648 року, коли в Москві почався знаменитий Соляний бунт. Про його причини і наслідки ми сьогодні і розповімо.
Найтихіша епоха
У 1645 році на трон сів цар Олексій Михайлович Романов, якого пізніше прозвали Найтихішим. Відверто кажучи, період його правління складно назвати таким вже тихим. При Олексії Михайловичі пройшли церковна, грошова та військова реформи, почалася затяжна російсько-польська війна, а також стався той самий Соляний бунт, знамените повстання Степана Разіна і ще ряд заколотів поменше.
Якось не дуже в'яжеться з образом тихого і стабільного царя. Втім, цілком можливо, що Найтихішим цар Олексій був виключно в порівнянні зі своїм сином Петром I. На тлі глобальних змін, що відбулися за Петра, період правління Олексія Михайловича і правда може здатися відносно спокійним та безтурботним.
Мита на сіль та інші негаразди
Першопричиною майбутнього бунту стало підвищення мит на ввезення в Росію солі в 1646 році. Сівши на трон роком раніше цар Олексій почав активно поповнювати казну усіма можливими способами. Одним з таких способів і стало підвищення мит на сіль.
Але метод не спрацював. Спочатку ціни на сіль зросли майже в 2,5 рази, і народ перестав її купувати. А потім і торговці були змушені перестати возити сіль у Росію взагалі, так як це стало банально не рентабельно. У 1847 році мито скасували.
Але скарбниця продовжувала мати потребу в грошах, так що неотримані від мита прибутки, як часто буває в Росії, було вирішено перекласти на плечі простого людини.
Одним з типів поселень тоді була слобода. Слобода - це селище або район більшого міста, звільнений від влади бояр, і підлеглий безпосередньо державі. Слобода могла бути «чорною», де жили дрібні ремісники, торговці і службовці. І «білогю», населеною великими купцями, фабрикантами та іншими заможними людьми.
Ось цар і вирішив підвищити мита виключно для «чорної» слободи. Хоча багаті купці могли б заплатити більше, але з ними сваритися влада не хотіла.
Остаточно простих людей з «чорної» слободи добив з'їзд дворянської кінноти в Москві, який ще вище підняв ціни на продовольство. Ситуація складалася жахлива. Доходи людей впали через підвищених мит. А ціни, тим часом, виросли. Поступово невдоволення знакопичувалось і почало виливатися на вулиці.
Головними винуватцями положення були оголошені три людини, серед яких царя не було. Не секрет, що росіяни взагалі не люблять чіпати вищу владу, вважаючи, що цар просто не в курсі того, що відбувається. Натовп ж не злюбив, по-перше, боярина Бориса Морозова, який завідував фінансами Москви, по-друге - Плющеева, у введенні якого перебувала «чорна» слобода, і, нарешті, Назарія Чистого, ініціатора підняття мит на сіль, з якої все й почалося.
Бунт!
Насамперед незадоволені станом речей люди вирішили поскаржитися цареві Олексію Міхайловічу. Звичайно, дивно було б вважати, що цар може бути не в курсі того, що відбувається. Але російська душа, як відомо, загадкова, а розумом Росію не зрозуміти.
Коли натовп повсталих спробував поговорити з царем, який як раз в'їжджав в Москву з Троїце-Сергієва монастиря, його розігнали війська. Все, як і в ХХI столітті, когось побили, когось заарештували. Але цар рано радів, невдоволення життям серед народу було надто сильне. Вже на наступний день повсталі прорвалися до Олексія Михайловича і зажадали видати Морозова, Плющеева і Чистого. Морозов розпорядився викликати стрільців для розгону бунту, але стрільці перейшли на бік повсталих. І це було цілком закономірно, адже не так давно той самий Морозов урізав їм платню.
За підтримки повсталих солдатів натовп розгромив будинок Морозова, але самого боярина тим не знайшов і вирушив до Назарія Чистого. Після вбивства Чистого і руйнування його будинку, цар нарешті усвідомив, що бунтівники не жартують, і розпорядився видати їм Плющеева, якого забили палицями на смерть прямо на Красній площі.
Цар, безумовно, вчинив надзвичайно хитро. Звичайно, він був основним винуватцем високих цін і низьких доходів, так як особисто затверджував всі укази та постанови. Але натовп його чіпати не став, а після вбивства Чистого і Плющеева почав розходитися по домівках. Морозов вижив, але був змушений на якийсь час покинути Москву.
Кінець повстання
Бояри, налякані повстанням «черні» та стрільців, вирішили перейти в наступ, піднявши стрільцям платню в два рази, запрошуючи їх до себе додому на обіди і активно намагаючись «загладити провину». Після того, як стало ясно, що солдати знову вірні діючій влади, почалися арешти і страти серед найактивніших учасників повстання. А восени 1648 року в Москву повернувся і сам боярин Морозов.
Російський народ в черговий раз наступив на ті ж граблі. Можна, звичайно, вбити кількох бояр і наближених царя. Він сам навіть дозволить вам це зробити заради власної безпеки. Але якщо не міняти порочну державну систему в цілому, починаючи з самого царя, то ніяких реальних змін такий бунт не принесе. А в підсумку навіть обернеться проти самих бунтівників.
