Посаг, придане - це певні цінності або майно, яке виділяється батьками нареченої для її заміжжя. У сучасному світі такі традиції зазнали кардинальних змін, але до сих пір не зникли.

Кожна українська дівчина готувала собі посаг, зокрема ту його частину, яку становила так звана скриня. Адже посаг складався з двох частин: худоби та скрині. Що стосується першої, то її готував батько. Це худоба, певна сума грошей, клаптик землі. Але те, що входило в скриню, дівчина мала готувати собі сама або разом з матір'ю.

Ще в писаннях античних часів зустрічаються згадки про придане. У ті роки дівчата з багатих сімей виходили заміж для того, щоб стати доповненням свого чоловіка. При цьому основним призначенням родових красунь було продовження роду двох сімей.

Даючи гарне придане за свою дочку, батьки таким чином залучали знатних мужів, а також дбали, щоб їхні чада були забезпечені всім необхідним, коли прийде час, переїхати в інший будинок.

Крім того придане вважалося якоюсь "платою" чоловікові за те, що він зобов'язується утримувати свою дружину в забезпеченості і достатку, адже минулі часи молодята відразу після весілля переїжджали в будинок сім'ї чоловіка.

В українських сім'ях збирати придане починали з самого народження дівчинки. Як правило, цією справою займалася мати, а після дорослішання їй допомагала і сама дочка. Скриня включала постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей.

Так, до весілля дівчині належало багато працювати. Втім ця робота не була для неї обтяжливою. Вона виконувала її в основному на вечірках і оденьках, де і працювали, і розважалися.

Обсяг посагу згодом ставав основним критерієм підбору майбутньої дружини: чим його більше, тим вигідніше виглядає дівчина, і тим більше існує претендентів в чоловіки.

Дівчата з бідних сімей не мали приданого, і носили назву безприданниці, від чого шансів вийти заміж, у них було зовсім мало. Про посаг наречені говорили, не приховуючи правди, а іноді і виставляли напоказ, з метою залучення потенційно вигідних женихів.

Траплялося, дівчина не встигала приготувати собі посаг. В такому випадку народні звичаї передбачали спеціальні передвесільні дії - торочіни, на які приходили подруги нареченої.

Завершували готувати посаг у передостанній день весілля. Після обряду пов'язування молодих його урочисто везли до нареченого. Скриню супроводжували брати й свахи, які дорогою показували посаг гостям та односельцям - виймали із скрині гарні речі. Однак посаг демонстрував не стільки достаток молодої та її рідних, скільки її працелюбність.

Хлопці також брали участь у створенні матеріальної основи майбутньої сім'ї - вони, як правило, працювали в господарстві. Причому до цієї праці їх залучали досить рано - з 12-13 років. Адже молодий, вступаючи в шлюб, повинен був сплатити нареченій придане - своєрідний викуп, вартість якого або дорівнює посагу, або навіть перевищує його.

Трохи пізніше придане нареченої поступово перетворилося в грошовий еквівалент, фамільні коштовності, нерухоме та рухоме майно. Таким чином, наречена з багатим приданим отримувала можливість придбати соціально-значимий статус при укладенні шлюбу з чоловіком збіднілого, але знатного роду.

Нагадаємо, кожен народ має свої цікаві традиції проведення шлюбної ночі. І хоча нам вони здаються часом дивними, але все-таки мають право бути у зв'язку з особливостями розвитку культури, історією тієї чи іншої країни.

Як повідомляв портал "Знай.uа", пересічному європейцю деякі традиції цієї частини світу здаються абсолютно дикими, але для азіатів вони є невід'ємною частиною культури. Що відомо про інтимні традиції Азії.

Також "Знай.uа" писав, історію інтиму в арабо-мусульманській цивілізації.