Номер за 62 тисячі гривень на добу, "службовий візит" за підписом близького друга та підозра у приховуванні документів – це не просто відпустка, це ляпас усім, хто віддає останнє для перемоги. Як чиновник зміг перетнути кордон під час воєнного стану і що приховує його керівництво?
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це пише портал Акценти.
Сорренто замість Білої Церкви: розкішний відпочинок під час війни
Коли країна вже третій рік живе в умовах повномасштабної війни, де кожен українець віддає частину себе заради перемоги, деякі "слуги народу" обирають інший шлях. Депутат Київської обласної ради від "Слуги Народу", заступник міського голови Білої Церкви з питань капітального будівництва Олександр Поляруш був помічений у фешенебельному курортному місті Сорренто, Італія, на відпочинку разом зі своєю родиною.
Це вже не просто чутки, це факт, який викликав неабияке обурення. Як з'ясувалося, свою закордонну відпустку Поляруш провів у розкішному п'ятизірковому готелі Grand Hotel Excelsior Vittoria. А це, на хвилиночку, зовсім не бюджетний варіант! Вартість номера в цьому готелі в середньому сягає 62 000 гривень за добу. У той час, як Збройні Сили України тримають фронт, він, схоже, тримав бронювання у готелі з видом на Тірренське море.
"Інспекція бруківки" або спроба відбрехатись?
Коли журналісти почали ставити незручні запитання, Поляруш, за їхніми словами, намагається переконати всіх, що в Сорренто він не відпочивав, а... інспектував італійську бруківку! Мовляв, він хотів "надихнутися європейськими стандартами укладання плитки для Білої Церкви" і "переплюнути Дикого мера" у питанні благоустрою.
За його "планом", після дегустації місцевого сала та "обговорення майбутнього капремонту із сомельє", він мав повернутися і доповісти про міжнародний досвід бордюрів. Проте, щось пішло не так – журналісти побачили "здоровенне пузо на італійському узбережжі", а не сумлінного інспектора.
На прямі запитання, як він взагалі опинився за кордоном під час воєнного стану, депутат відповів у звичному для деяких чиновників стилі: має право на відпочинок та повноваження виконує дистанційно. Але, як то кажуть, диявол криється в деталях.
"Службовий візит" за підписом друга: Як чиновник перетнув кордон?
Справжні питання виникли щодо законності перетину кордону заступником мера під час воєнного стану. Журналісти звернулися до секретаря міськради Володимира Вовкотруба, який тимчасово виконує обов'язки мера, з прямим запитанням: на якій підставі депутат і чиновник Поляруш взагалі покинув країну?
Відповідь Вовкотруба була миттєвою і "стандартною": він відрубав: "Усі питання - до Поляруша". І тут жарти закінчилися, адже ця реакція, за словами джерел, має дуже просте пояснення: саме Вовкотруб, за даними інсайдерів, підписав Полярушу документи для виїзду, щоб той міг жирувати в Італії.
Офіційною підставою виїзду був оформлений "службовий візит" – прямо у кабінеті самого Вовкотруба. Цей факт викликає ще більше запитань, адже Вовкотруба добре знають у місті як близького друга та бізнес-партнера Поляруша, з яким вони, за чутками, роками "дерибанять тендери на "потрібні" фірми".
Більше того, за словами джерел, Вовкотруб вже дав команду своїм підлеглим сховати всі документи, що підтверджують цю "службову" поїздку. Це вже не просто недбалість, а, можливо, свідоме приховування фактів, що може мати серйозні правові наслідки.
Гнів громади: ляпас тим, хто воює і допомагає
Розкішна подорож заступника міського голови під час війни, коли кожен українець затягує паски, а економіка країни переживає надскладні часи, викликала справжню хвилю обурення. Це не просто відпустка чиновника – це ляпас усім, хто віддає останнє для фронту, хто збирає донати, хто воює на передовій.
Поки наші захисники тримають фронт у надлюдських умовах, ризикуючи життям щодня, деякі посадовці дозволяють собі відпочивати у п'ятизіркових готелях за сотні тисяч гривень. Це не лише моральне, але й етичне питання, яке підриває довіру до влади і викликає глибоке розчарування у суспільстві. Тепер, повернувшись до Білої Церкви, Поляруш, за чутками, "шукає способи відбрехатись". Але чи зможе він виправдати свої дії перед громадою, яка бачить і відчуває кожен крок своїх обранців?
