Користуючись статусом критичної інфраструктури та воєнним станом, посадовці КП «Київтеплоенерго» роками віддавали мільярдні контракти обмеженому колу фірм без жодної конкуренції. Слідство вже нарахувало збитків на півтора мільярда гривень. У справі фігурують закупівлі через фіктивні фірми, підміна обладнання та навіть матеріали з країни-агресора. Як бюджетні мільйони перетворювалися на приватні статки під прикриттям «термінових ремонтів», пише видання Телеграф.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяКоманда "обраних": хто керував потоками
За даними правоохоронців, схема не могла б існувати без погодження «зверху». У матеріалах кримінального провадження фігурує топменеджмент «Київтеплоенерго»: гендиректор В’ячеслав Бінд, його заступники Ігор Бойко та Олександр Кравчук, а також керівник технічного відділу Микола Назаренко. Саме цю групу слідство вважає організаторами розподілу підрядів між «своїми» компаніями.
Чипси замість запчастин: фірми-фаворити та їхні секрети
Загальна сума сумнівних договорів перевищує 1,5 мільярда гривень. Найбільший куш зірвала компанія «Екніс», яка отримала майже 864 мільйони на реконструкцію енергооб'єкта. Примітно, що фірма зі статутним капіталом лише у 50 тисяч гривень раптом стала головним будівельником київської енергетики. Більше того, на стратегічний об'єкт столиці намагалися завезти матеріали з Білорусі, а місто ще й виплатило підряднику аванс у півмільярда гривень.
Інші епізоди виглядають не менш абсурдно:
- «Атомрембуд»: продав місту баки для ТЕЦ за ціною, що вдвічі перевищує ринкову. Обладнання закуповували через фірми, які за документами торгують... одягом.
- «БК Альянсбудпром»: тут вартість робіт «стрибала» на десятки мільйонів уже після підписання паперів, а вигідніші пропозиції конкурентів просто ігнорувалися.
- «Віра»: компанія, пов’язана з вихідцем із Горлівки, лише за кілька місяців 2025 року отримала підрядів на 50 мільйонів, паралельно виводячи гроші через «обнал».
Механіка обману: як зникали гроші
Суть схеми була простою, але ефективною. Завдяки режиму «критичної потреби» закупівлі проводили напряму, без тендерів. Ціни у кошторисах завищували в рази, а різницю виводили через ланцюжок транзитних фірм. Держаудитслужба неодноразово фіксувала відсутність сертифікатів на обладнання та брак персоналу у підрядників, але «Київтеплоенерго» вперто відмовлялося розривати договори.
Політика чи кримінал?
Деякі підрядники, як-от власник фірми «Екніс», мають зв'язки з оточенням вищого керівництва міста. Це додає справі політичного забарвлення, проте цифри говорять самі за себе. Поки влада звітує про «важку підготовку до зими», мільярди гривень, які мали б гарантувати стабільне тепло, перетворювалися на цифри на офшорних рахунках.
Слідство триває, і головне питання зараз — чи дочекаються кияни реальних вироків для тих, хто нагрівав руки на наших батареях. Настав час, щоб «критична потреба» в справедливості нарешті стала пріоритетом.