Агентство Франс Прес написало про покалічених в боях терористів з Донбасу, що проходять лікування в Росії. З ними спілкувався в Ростові-на-Дону кореспондент AFP в Москві Макс Делані.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Сподіваюся, я отримаю протез найближчим часом і за місяць спробую навчитися ходити з ним," - цитує агентство 40-річного бойовика Валерія, що залишився без ноги. Він відмовився назвати своє прізвище, оскільки його син живе на території, підконтрольній уряду.
Колишній залізничник, Валерій взяв у руки зброю, аби боротися з українськими військами, які він вважав загрозою для своєї домівки. Він був кулеметником, доки в лютому йому не відірвало ногу.
"Хай би що зробила з тобою рука долі, цього вже не зміниш. Люди можуть звикнути до всього", - цитує AFP колишнього терориста. Зараз він лікується в Ростові-на-Дону.
Уранці кілька чоловіків - одні без руки, інші без ноги - сидять і курять на дерев'яній лавці в маленькому дворі.
Бородатий, змарнілий чоловік виходить з дому, ведучи свою сліпого сина - 30-річного екс-бойовика на сонце, якого він не зможе побачити.
"Число хлопців тут коливається - іноді 10, іноді 40. Зазвичай між 20 і 30," - цитує видання Ольгу Везовську, керівника центру і колишнього військлікаря бойовиків.
"Людей з легкими травмами тут немає, пацієнти потребують довгострокової та комплексної реабілітації", - сказала вона. Такий центр в окрузі тільки один, обслуговує він і військових і цивільних осіб, і черга там дуже довга.
Багатьох покалічених бойовиків обурює те, як повернулася ситуація в східній Україні. Вони звинувачують "керівництво" ДНР і ЛНР, яке Захід називає маріонетками Кремля, в корупції і в зраді тих, хто воював за них.
Майбутнє цих інвалідів туманне. За їхніми словами, вони взяли в руки зброю, оскільки думали, що їхнім близьким загрожує ворог.
Читайте також: У Казахстані терориста ДНР засудили на три роки
Колишній гірник, одноногий 37-річний Вадим Лисовенко, тепер планує домагатися, аби отримати компенсацію або отримати статус ветерана війни.
"Люди, які воювали, не можуть повірити, що вони зробили все марно", - сказав він.
Тим часом, інші вже завершили тривалий процес реабілітації та готові повернутися до життя.
32-річний Олександр нервово грається зі своїм протезом правої руки, доки таксі везе його через усе місто, щоб посадити на автобус назад на схід України.
"Я стурбований. Я не знаю, що я знайду там і як мене приймуть", - каже колишній електрик шахти. Його дружина і двоє дітей переїхали до одного з російських містечок. Екс-боєць повертається, аби спробувати побачити свою матір і звернутися за компенсацією до влади "повстанців", хоча зовсім у ній не впевнений.
Він каже, що спробує повернутися до своєї військової частини. Але якщо це не вдасться - залишається не так вже й багато "планів Б".
"Я не можу повернутися до шахти без руки. Мабуть, я зможу працювати десь двірником.Що ще - не знаю", - наводить AFP слова колишнього ДНРівця.