Найближчої неділі Україну очікує другий етап політичних перегонів. Зрозуміло, що увага до президентської кампанії була в рази вищою, але це аж ніяк не применшує стратегічного значення парламентських виборів для країни в цілому.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНе випадково, що найбільший інтерес серед 225 одномандатних виборчих округів викликає обстановка на київській “мажоритарці”. В порівнянні з рештою країни, українська столиця зосереджує в собі найбільш конкурентне політичне середовище. Воно і не дивно, оскільки Київ завжди слугував своєрідною вітриною політики для партій. На київські округи завжди вливаються величезні ресурси українських “топів”, що тільки збільшує масштаб протистояння між конкурентами.
Одним з найпомітніших у цьому відношенні є 213-й округ на Троєщині. Від “Опозиційного блоку” до “Батьківщини” та “Солідарності” - всім відомі партії передбачувано направили своїх “кандидатів” на вибори. Ззовні це дуже нагадує перегони так званих виборчих “мішків”, які зійшлися у протистоянні за ресурси і вплив, а не за інтереси простих виборців. А все тому, що майже всі претенденти на депутатське крісло не представили громадськості своєї програми дій в парламенті. Достеменно невідомо, чиї інтереси вони збираються обстоювати? Тим паче, що більшість обличь мало відомі мешканцям “Трої”.
В передвиборчому сумбурі доволі часто можна спостерігати картину, коли рейтингові кандидати зганяють армію агітаторів на вулиці округу, роздаючи їм лаковані листівки. Все це підкріплюється дорогими бордами і зовнішньою рекламою. Видовище жалюгідне.
А чи бачили ви хоч раз, щоб самі кандидати роздавали свої листівки? Не всім же під силу тягатися з політичними “мішками”. Реальність української політики потребує величезних фінансових вливань, однак є і винятки.
Знайомтесь - Олександр Чубатенко. Політик, науковець, фахівець в галузі освіти, виховання і іноваційного розвитку. Так, це саме той кандидат, який власноруч пішов до виборців, переконуючи їх віддати голос за свою кандидатуру. Виявляється і таке буває.
Олександр Чубатенко привернув до себе увагу весною, коли в якості експерта Володимира Зеленського запропонував встановити зарплатню вчителям на рівні 4000 долларів. Ця пропозиція створила ефект інформаційної бомби і жваво обговорювалася в суспільстві і експертному середовищі. Зазнала вона і критики, особливо з огляду на бідний бюджет країни. Але Олександр твердо переконаний, що професія вчителя має найвищий пріорітет для виживання нації і розбудови міцної держави. І коштів для цього в Україні предостатньо – треба лише повернути в бюджет хоча б частину від награбованого попередньою владою.
Він є головою "Всеукраїнського фонду "Завтра", який допомагає українському молодому поколінню проявити свої таланти та вміння, а не загубити їх. Благодійник вважає, що кожна дитина є обдарованою від народження, однак їй лиш потрібно допомогти “знайти себе” в світі. Користь від подібної ініціативи насправді важко оцінити, оскільки навіть сьогодні сотні і тисячі дітей та їх батьків (що теж важливо) не знають де і як себе реалізувати. Це проблема цілих поколінь, які позбавлені уявлення щодо шляхів до розвитку. Результат - тисячі загублених дитячих дарувань і сотні розбитих мрій, що набуває масштаби гострої соціальної проблеми.
З-поміж інших кандидатів до ВРУ Чубатенко має чітку програму, яку він не раз презентував для свого потенційного виборця. Ціль своєї діяльності Олександр визначає, як намагання втілити на практиці ідеї розвитку української молоді. Він переконаний, що напрацювання фонду можна запросто перенести на всеукраїнський рівень, оскільки підходи команди Чубатенка багаторазово засвідчували свою ефективність, що тільки підкріплює віру в успіх такої ініціативи.
Свого часу кандидат в народні обранці очолював Центр стратегічних ініціатив, тому Олександра завжди позиціонували як лобіста передових технологій та модернізації, що вилилося у значну кількість цікавих і перспективних ініціатив, які змогли б допомогти суттєво поліпшити перспективи маленьких українців не лише на Троєщині, але і в масштабах всієї країни.
Сучасний світ динамічний і щоб йти в ногу з часом, потрібно прораховувати “ходи наперед”, аби не відставати від лідерів. Саме тому Чубатенко робить акцент на молоде покоління, тому що шанс для дітей - це шанс для країни. Можливо дається взнаки шахове минуле кандидата, але з ним важко не погодитись.
Поки українські політики презентують виборцям неосяжні наративи із розряду “Армія, мова, віра”, годуючи простих людей пустими обіцянками про зниження тарифів та чудове і світле майбутнє - такі як Чубатенко пропонують конкретну програму розвитку. І це варте як мінімум поваги, що все ще є серед числа потенційних народних обранців такі люди, які мислять стратегічно, оскільки саме стратегічності часто Україні і не вистачає.
