Повне зняття депутатської недоторканність, схоже, ризикує залишитися тільки в мріях українців. Поки відповідні законопроекти нудяться в Конституційному Суді, парламентарі скаржаться на важку долю і стверджують, що абсолютна втрата ними імунітету - це, мало не загроза демократії.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяІ займають звичну позицію - і вашим, і нашим. Кажуть, мовляв, депутати, звичайно, не повинні бути обраною кастою, якої не загрожує покарання. Але, в той же час, бояться політичних розправ і вважають, якщо вже й скасовувати недоторканність, то тільки половинчасто. За кримінальні злочини - карати, а політична недоторканність все ж повинна як і раніше гріти душу.
Якщо, звичайно, до цього взагалі дійде справа.
Знай.ua з'ясовував, чому ж нардепи так сильно бояться зрівнятися в правах з простим народом і тягнуть гуму з голосуванням.
«Я - не я, і хата не моя»
Втім, нависаюче дамокловим мечем скасування депутатського імунітету, мабуть так перелякало деяких народних обранців, що вони навіть розмовляти вже боятися про це.
Нардеп від фракції «Радикальна партія» Віктор Галасюк після нашого питання рвонув до дверей сесійної зали швидше, ніж ми встигли натиснути копку «REC» на диктофоні. І «вбив» своєю відповіддю просто наповал. Мовляв, вибачте, я не по цій частині, не коментую це питання.
- «Так, це ж начебто всіх нардепів стосується», - сторопівши, продовжуємо розмову.
- «Я з економічних питань», - в попихах зазначає Галасюк, і закриває за собою двері.
Таке враження, ніби політика не попередили, що, в разі чого, імунітету позбавляються, у тому числі, особливо зайняті економічним блоком нардепи.
Нам би так
Деякі ж обранці вже малюють в своїй уяві ідеальні формули збереження імунітету і вкрай категорично налаштовані щодо повного його скасування.
Так позафракційний нардеп Михайло Головко вирішив особливо виділитися і заявив, мовляв, якби не депутатська недоторканність і Майдану, можливо, не було б. Мовляв, усіх би під рученьки, та в уазіки.
«Необхідно обмежувати депутатську недоторканність, спрощувати процедуру затримання, арешту. Але, повне зняття недоторканності - це неприйнятно », - заявляє він, натякаючи, що це ключ до тиску на політиків з боку політопонентів і, свого роду, удар по демократії.
Ризики від тотального рівноправ’я нардепів і простого люду, угледіли і в президентській партії.
- «Колеги кажуть, що повне зняття недоторканності несе певні ризики. Як ви до цього ставитеся? », - запитуємо у народного депутатв від« Блоку Петра Порошенка» Олега Барни, якому, до речі, чимало дісталося від мітингуючих під Радою цього тижня.
«Так, ризики є. Так, очевидно, є переслідування. Так, питання повного зняття недоторканності - це загроза демократії. Так, є певні нюанси. Зокрема, навіть в країнах Європи політична недоторканність гарантована ... », - відчеканив політик.
Тим часом Головко каже, ось в Італії система - саме те, нам би так жити.
«Мені найбільше подобається італійська модель, де можна відкрити кримінальне провадження, можна подавати в суд, але дозвіл на арешт за згодою парламенту. Наприклад, відкривається кримінальне провадження, ведеться слідство, подається до суду, суд виносить вирок і тоді парламент (приймає рішення. - Ред.) щодо цього ... », - розмірковує політик, але слізно запевняє- готовий голосувати за запропоновані законопроекти.
І так непогано?
Але, взагалі, зазначає він, у нас сьогодні і так парламент дає «добро» на зняття депутатської недоторканності.
«Пам'ятаєте, Розенблата або ще когось», - звертається до нас Головко.
Як же тут забути, думається. Він вчора і сам поспішив про себе нагадати, зібравшись відправитися в Німеччину, прихопивши з собою нібито ще й золото з діамантами.
Але, нардеп продовжує:
«Всім (на кого було подання Генерального прокурора. - Ред.) дано дозвіл на арешт, затримання і все інше. Тобто, в принципі, парламент ніколи не буде стояти за злочинця. Згадайте Лозинського. Дали дозвіл, арешт, посадили в тюрму. Це нормальна практика».
Цікаво, звичайно, але список можна продовжити. Причому, не найбільш яскравими прикладами. Як показує практика, позбавлення імунітету і дозвіл на арешт - іноді більше нагадує спектакль для відводу очей. Поки вирішуються всі процедурні моменти, винуватці «події» встигають не просто дізнатися про підготовку арешту, зняття недоторканності, а й полетіти далеко за межі гаряче улюбленої Батьківщини. Що, наприклад, і зробив свого часу скандальний політик Микола Онищенко.
Старожили теж плачуть
Не рвуться до бою за скасування недоторканності і політики старого гарту. Екс-спікер парламенту, а нині нардеп від депутатської групи «Воля народу» Володимир Литвин обережний з гучними заявами і дипломатично посилається на Венеціанську комісію. Мовляв, «ставлюся до цього так само». Іншими словами - проти повного скасування депутатського імунітету. Що, власне, після ряду опитаних політиків вже зовсім не дивує.
«Оскільки, це є просто спробою підпорядкувати собі ВРУ », - поспішає пояснити він свою позицію. І тут же поспішає вказати в цьому контексті про підкилимні ігри колег.
«Знаєте, тут йде велика гра, коли підходять депутати і кажуть - як ви будете голосувати, а як ваші сусіди будуть голосувати? Я кажу як (голосуватиму. - Ред.). Вони кажуть - прохання - ви не голосуйте, ми ж не хочемо, щоб цей закон пройшов. А чому голосуєте? А нам потрібно вийти щось сказати на вулиці, тому що наші вожді за межами парламенту, і вони хочуть сподобатися громадськості. Думаю, що до цього не дійде. А, якщо дійде, то цю ВРУ потрібно буде просто закрити, про що сказала Венеціанська комісія ... », - впевнений політик.
Кіна не буде?
Але, навіть, якщо Конституційний Суд дасть зелене світло, голосувати за зняття недоторканності нардепи зможуть тільки наступної сесії. Тобто, імовірно, не раніше весни наступного року. А за півроку можна встигнути багато ...
А, якщо і буде поставлено питання на голосування, не виключено, що імунітету позбавлять вже депутатів наступного скликання, а не себе улюблених.
«Вважаю, що парламент все ж проголосує (за скасування депутатської недоторканності. - Ред.) з 2020 року», - прогнозує Головко.
А його колега - нардеп від «Самопомочі» Руслан Сидорович, оцінюючи ситуацію, особливо не соромлячись, взагалі говорить нам:
«Це фікція, яка не має ніякого зв'язку з реальним бажанням вирішити проблему всеосяжної депутатської недоторканності. Пояснюю дуже просто. Це вже була 13 спроба парламенту, починаючи з 2002 року, почати процедуру внесення змін до Конституції. Я думаю, що, швидше за все, фінал буде таким, як і всі попередні».
Так що, чим далі, тим більше скасування депутатської недоторканності нагадує чергову політичну гру. А спрямовані на розгляд до Конституційного Суду законопроекти - кістку, яку кинули суспільству, щоб збити градус напруженості. Але, звичайно, поживемо - побачимо. Може, ця, хоч і тринадцята, спроба зблизити слуг народу з виборцями все ж виявиться більш вдалою? Хто зна…
