Теми для обговорення, дрібні нюанси та виступи у пресі знакових спікерів — ось головні чинники, які варто брати до уваги, аналізуючи результати зустрічі Дональда Трампа на Володимира Путіна під час саміту G20, вважає політолог Петро Олещук. Своє бачення подальшого розвитку подій експерт виклав у блозі на Site.ua.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяГоловні меседжі для українців, вважає Олещук, містяться у заяві очільника російського МЗС С.Лаврова, який повідомив про створення «каналу між РФ та США щодо врегулювання ситуації в Україні».
«Цікаво, що буквально напередодні зустрічі Трампа та Путіна Державний департамент США призначив колишнього посла у НАТО Курта Волкера спеціальним представником по Україні», — нагадав Олещук.
Кар’єрний дипломат та фахівець з європейських питань, Волкер до призначення спецпредставником Білого дому працював виконавчим директором Інституту світового лідерства Дж. Маккейна, а починаючи з 2009 року взагалі не брав участі в активній політиці, відзначив політолог.
«Очевидно, призначення Волкера – це «реверанс» у бік консервативних кіл республіканців. …Має право на життя й думка, що насправді спецпредставник буде виконувати лише функцію інформування керівництва Білого дому про хід перемовин, а впливати на рішення буде фігура, яка поки що залишається «за кадром». Тим більше, що «спливло» й інше, більш відоме прізвище – самого Г. Кіссінджера,… який наприкінці червня раптово зустрівся з російським президентом В. Путіним, де, за офіційною інформацією, обговорював американо-російські відносини та ситуацію в Сирії», — наголосив політолог.
Щодо згадки Лаврова про «нормандський формат», то вона, вважає Олещук, може свідчити про те, що Трамп з Путіним обговорювали вступ Вашингтона до «нормандського клубу».
«Нарешті, варто звернути особливу увагу на згадку про «контактну групу». Україну у ній представляють у тому числі колишній президент Л. Кучма та колишній глава його адміністрації В. Медведчук. Прізвище Медведчука останнім часом неодноразово спливало у «західній пресі»… саме через нього оточення Трампа намагалося встановити контакти з Путіним, спираючись на особисті взаємини українського та російського політиків», — підкреслив політолог.
На його думку, розповідь Путіна про стосунки з Медведчуком під час «прямої лінії» президент РФ використав зовсім не для того, щоб повідомити про «націоналізм» українського політика. Таким чином російський лідер, доводить Олещук, увів у політичний дискурс прізвище Медведчука як потенційного учасника переговорів від України, який цілком влаштовує Кремль.
«Зрештою, у світовій політиці найважливіші рішення, здебільшого, ухвалюються не за прямої участі «перших осіб», а через посередницькі механізми. Як у випадку класичної «човникової дипломатії» Г. Кіссінджера 70-х років минулого століття», — підсумував політолог.
