1 травня православні вірні вшановують преподобного Косьму Халкідонського, якого нерідко називають творцем канонів у славу Господа. Цей день — зозулин: в цей час вона починає кувати в лісах і гаях. З цією птицею було пов'язано кілька прикмет: якщо зозуля закувала — пора сіяти льон; зозуля кує на сухому дереві — до заморожування. Також вважалося, що якщо зозуля літає по селі — бути пожежі.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПрикмети на свято
На Кузьму (Косьму) традиційно сіють моркву і буряк. Цікаво, що посадкою і прополкою овочів на Русі займалися жінки — і не тільки тому, що ця робота була легше, ніж, наприклад, оранка. Вважалося, що все, посаджене чоловіком, піде в колір, а плоду не дасть. Копаючи грядки, примовляли: «Прийшов Кузьма — заглянув у льоху, лопату взяв, — біля хати землю скопав».
Перед посівом селянки, що йшли зранку до таємних джерел, які називалися обітними студенцями, і змочували насіння у воді, а на дно джерела кидали мідні монети. За іншим звичаєм, насіння належало вимочувати в річковій воді протягом трьох ранкових зірок.
Робити це потрібно було неодмінно потай, інакше врожай буде худий — адже заздрісне око багато шкоди може принести. Люди говорили: «Чужий заздрісний, а заздрість, що іржа — весь урожай поїдом поїсть». А якщо сам з'їж хоча б одне насіннячко з приготованих до посадки — всі овочі пожере черв'як.
Про майбутню погоду судили за різними прикметами. Теплий початок травня був вірною ознакою того, що в кінці місяця почнуться холоди, і навпаки. З цього приводу говорили: «На Кузьму в сорочці орати, так у шубі сіяти». Якщо ж травень видавався холодним — рік обіцяв бути родючим. Хороший урожай віщували і рясні дощі. До речі, першим дощиком змочували волосся, щоб вони росли густо, як травнева трава.
Людині, народженій в день Кузьми, належало бути добрим городником, піклуватися про овочі, над грядками спину гнути. В цьому випадку доля у нього складеться вдало.
Нагадаємо, раніше інформаційний портал "Знай.uа" повідомляв про те, що 30 квітня православні християни вшановують пам'ять святого Зосима Соловецького, який народився у Новгородській єпархії, пізніше переселився в Помор'я, де зустрівся з ченцями Германом і Саватієм. У 1436 році вони разом побудували келію на Соловецькому острові. Незабаром до Зосиму стали стікатися учні, які побудували тут храм і обитель — знаменитий Соловецький монастир.
