Кожна мама рано чи пізно стикається з кризою "порожнього гнізда", часом, коли дитина починає дорослішати і поступово покидає рідну домівку. Причому, у деяких ця криза починається з того моменту, як дитина йде у садок. Українські матері дуже сильно прив'язані до дітей, такий вже у нас менталітет. І, можливо, нам потрібно повчитися чого-небудь у француженок, які набагато простіше ставляться до життя. Передає Clutch.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Одного разу я сильно запізнилася на заняття з йоги і, зустрівши зачинені двері, розговорилася з такою ж непунктуальной жінкою. По ній було видно, що їй сумно і явно не через якусь дрібницю.
«Вчора від мене поїхав мій син. Ні, він не покинув мене, звичайно. Він просто почав доросле життя. Закінчив інститут, і вирішив переїхати жити самостійно. Все нормально, життя триває, але я поки не можу це для себе прийняти, не можу звикнути до цієї порожнечі в будинку», - розповіла мені вона.
Мені важко було їй відповісти, адже мої діти були ще маленькими, і я не стикалася з такою проблемою. Але, пристойно поживаючи у Франції, я дуже здивувалася, почувши від француженки такі слова. Адже вони досить суворі як мами — дуже цінують свій особистий простір і рідко поступаються в цьому своїм дітям.
Після народження дитини в будинку відразу встановлюються певні рамки. Є батьки, а є діти. Межі руйнувати не можна. Малюк повинен спати у своїй кімнаті, у нього чіткий режим, і навіть його хвороба не може змінити порядок речей у родині. Батьківське ліжко — табу для дитини.
Я виховувала дітей по-іншому, так само, як виховували мене. «Він дуже прив'язаний до своєї мами!», — сказала одного разу про мого сина одна французька няня. І вона вважала це швидше недостатотком. Примітила, що швидше за все йому буде складно у дорослому житті відпустити мене.
Але я вважаю, що найскладніше тут саме матері відпустити дитину. Спочатку ми відпускаємо їх на світ, потім їх треба відпустити у доросле життя. Після народження дитина – вже окрема особистість, яка і повинна розвиватися окремо.
Ми не розлучаємося з ними назавжди, ми лише відпускаємо їх, щоб вони могли зробити новий ривок, новий рух вперед. І чим упевненіше ми самі це зробимо, тим впевненіше вони підуть з життя, не боячись робити свій власний вибір. Утримуючи ж їх будь-якими способами, ми не дозволяємо їм іти далі.
Як раніше повідомляв портал "Знай.ua", існує стереотип, що німці вкрай суворі і пунктуальні. Це і не дивно, адже тільки організовані люди змогли б побудувати процвітаючу європейську країну. Наші співвітчизники, що перебралися до Німеччини, відзначили 10 особливостей виховання маленьких кіндерів.
