В сільській громаді і в кожній родині було прийнято урочисто відзначати початок і кінець збирання врожаю. Вважалося, що яким буде зажин, такі і зажинки. Жнива підводили підсумок всій важкій праці селянина. Так, до жнив наші предки готувалися як до великого свята. Господиня призводила будинок до ладу, а господар прибирав подвір'я, тік. Діти застеляли стіл святковою білою скатертиною.
На Бориса і Гліба категорично заборонено виїжджати працювати в поля і луки, інакше там може статися сильна пожежа. Вся справа в тому, що зазвичай у серпні починалася пора численних гроз, які супроводжувалися блискавками, здатними підпалювати копиці сіна.
Саме тому в народі день Бориса і Гліба називали Паликопною — від слів «палити копи». «На Гліба і Бориса за хліб не берися», — говорили слов'яни, маючи на увазі, що слід відкласти жнива, хоча якраз на Бориса і Гліба достигає хліб.
У той же час жінки і діти починали збір ягід і їх заготівлю, адже встигала смородина, малина, лохина, чорниця, калина і черемха. Їх активно використовували в якості лікарських препаратів проти застуди, шлункових хвороб.
Традиційно з цих корисних ягід варили смачні компоти і заготовляли про запас — в основному, в сушеному вигляді, оскільки так вони можуть краще зберегтися. Ще слов'яни робили запаси березових віників для лазні.
