Дитячі страхи: названо головні "проколи" батьків

Дитячі страхи - одна з найважливіших умов повноцінного розвитку дитини. У всіх вони є і найправильнішим буде боротися з ними, а не пригнічувати.

Часто батьки, самі того не знаючи, руйнують здорову дитячу психіку з найкращих міркувань. Дорослі бояться, що дочка виросте істеричкою, а син боягузом. Хтось не переносить істерики або скарги, чиїсь страхи активізуються, стикаючись з дитячими, а іноді батьки просто губляться, не знаючи, як допомогти коханому чаду. Портал Сlutch пропонує разом дізнатися головні помилки, які батьки допускають найчастіше.

Не переконуйте дитину

"Мама, ця собака зараз мене вкусить! Я боюся!". Часто мами намагаються скоріше заспокоїти дитину, а тому говорять щось на кшталт "Ну що ти, вона просто грається і насправді добра". Такий прийом викликає в дитині важкий дисонанс: з одного боку собака дуже навіть недобра і це видно, з іншого - слова мами, яка є беззаперечним авторитетом протягом усього дитинства. Внутрішній конфлікт стає нерозв'язним і тут неважливо, як відреагує малюк: погодиться з вами або почне наполягати на своєму. Під час наступної зустрічі з собакою страх подвоїть свою силу.

Не карайте за "боягузтво"

Покарання саме по собі викликає страх, а коли він накладається на вже наявний, дитина навряд чи стане мужньою. Малюк повинен навчитися переживати свій страх, визнавати його і діяти в ситуації усвідомлено, а не під впливом чужої волі або власного імпульсу.

Не намагайтеся ізолювати дитину від об'єкта страху

Бажання вберегти нервову систему дитини зрозуміле з батьківської точки зору, проте руйнівне з психологічної. Так, дитина не повинна постійно перебувати в зоні стресу, проте для повноцінного розвитку їй необхідно періодично стикатися з страшними речами. Важливо, щоб поруч був спокійний і розуміючий дорослий, який все пояснить і стане підтримкою. Це збільшить довіру дитини до вас, допоможе йому стати впевненішим і навчить спокою в незнайомих ситуаціях.

Ні в якому разі не применшуйте і не знецінюйте дитячий страх

"Так чого ти боїшся, це ж просто вода", - дійсно, просто вода у ванній, та й розрада дуже навіть невинна, ось тільки розвиває в малюка серйозний внутрішній конфлікт. Страх нікуди не дівається, але ще і з'являється суперечність між тим, "що я відчуваю" і тим, "що я розумію". Це рано чи пізно приведе до того, що дитина вважатиме свої почуття неправильними і недоречними, а себе - ізгоєм: інші ж не бояться! Краще визнати з чадом, що він дійсно злякався води. Говоріть з ним про це, розкажіть про відпочинок на пляжі, мильні бульбашки, акваріуми та інші класні речі, які так чи інакше пов'язаниі з водою. Нехай для дитини вона стане зрозумілою і знайомою, адже лякає нас зазвичай невідомість.

Не намагайтеся "натренувати" мужність

Загартовувати таку якість - ідея, відверто кажучи, провальна. "Ти ж чоловік! Висоти він боїться. Тримайся міцніше і все", - каже турботливий тато, розгойдуючи волаючого сина на гойдалках в надії, що йому врешті-решт стане весело. Те ж стосується темряви: "навіщо спати з увімкненим нічником? Не вигадуй". Такого роду "загартовування" приводить дитину в жах. А як інакше, якщо найближча людина, до якого ти інстинктивно відчуваєш довіру і чекаєш захисту, не тільки нехтує твоїми страхами, але і сама провокує їх? При такому принципі виховання чекайте, коли дитина перестане вам довіряти.

Дитячий страх не має нічого спільного з капризами

Для дитини страх - це сама справжня реальність, з якою вона зіткнулася і не знає що робити. Тут важливо говорити з дитиною і розрядити ситуацію, а не закликати поводитися пристойно: в силу віку дитя не здатне регулювати страх вольовим зусиллям.

Ні в якому разі не проявляйте агресію

Перелякана дитина потребує підтримки і розуміння, а коли найближча людина кричить або, того більше, б'є, страх виростає у декілька разів, тим самим влаштовуючи нервовій системі непогане випробування. Це, мабуть, головний "прийом", який підриває дитячу довіру.

Нагадаємо, раніше інформаційний портал "Знай.ua" писав про три незвичайні способи, які допоможуть дитині вивчити таблицю множення.