Про те, як пережила інсценування смерті власного чоловіка, вперше розповіла дружина блогера та активного критика Кремля Аркадія Бабченко.

Своє перше інтерв'ю Бабченко Ольга дала телепрограмі Бі-бі-сі "Панорама".

З Україною сім'ю Бабченко пов'язує багато чого. Одружилася пара в 2004 році, в Києві, у часи першої "Помаранчевої революції". Медовий місяць вони провели також тут.

"Як не дивно, це доля," - говорить Ольга Бабченко.

Як дізналася про планований замах на чоловіка

"Він прийшов з роботи і насамперед відкрив холодильник. І там була пляшка вина або шампанського, я не пам'ятаю. Він її відкрив, налив мені - було близько 11 вечора. Я відразу зрозуміла, що щось не те сталося, тому що у нас так не прийнято. Я кажу: "Що трапилося? Розповідай". Він сказав, що до нього приходили СБУ, що є підтверджена інформація, з доказами, що його замовили... Звичайно, перше враження, перша емоція, яку я відчула - не шок. Це був страх, жахливий страх. Хотілося втекти, сховатися, схопити чоловіка, дитину і просто втекти кудись далеко на безлюдний острів. Я запитала: "Що будемо робити?" Аркадій, не замислюючись, відповів, що прийняв рішення: "Будемо ловити гадів". Ось так і сказав: "Я хочу їх зловити".

Про безсонні ночі

"Звичайно, ми в цю ніч не спали. Звичайно. Ми не спали і наступну ніч. Ми не їли, тому що був стрес. Звичайно, ми хвилювалися. Ми навіть не могли вийти в магазин, бо нам здавалося, що за нами стежать, - може бути, хтось в ліфті або хтось у під'їзді, або в тій же черзі. У нас вже почалося зовсім інше життя. Відбулося чітке розмежування на "до" і "після" цієї жахливої новини. Після страху, виникла злість, тому що ти розумієш, що він не бандит, він не злочинець. Його зброя - це перо, ручка, комп'ютер. І вбивати за слова... Ну а за що його ще можна вбивати? Тільки за слова.

Про першу зустрічі з "кілером" Олексієм Цимбалюком, який повідомив СБУ про план замаху на Аркадія Бабченка

"Коли ми зустрілися з Цимбалюком, звичайно ж, я спочатку була в сум'ятті. В хвилюванні. У той же час він дуже цікавий такий чоловік, викликає посмішку. Я посміхалася. Мені радісно від того, що він порядна людина і що мій чоловік живий завдяки йому. Звичайно, я турбувалася про те, як він потім буде пояснювати своїм замовникам, чому Аркадій живий. Звичайно, я переживала. А раптом його вб'ють? А раптом з ним щось трапиться? Безумовно. Так, було страшно за нього, тому я запитала у нього: "А як же ви будете далі? А що ви їм скажете?" У відповідь він тільки посміхнувся. "Розберуся", - каже. Чомусь нас з ним вирішили познайомити. Так, побачити кілера - це... В лапках кілера, звичайно, це дуже незвичне видовище. Не кожен день бачиш кілера у себе вдома."

Про реакцію на пропозицію СБУ інсценувати смерть Аркадія Бабченка

Я відразу сказала: "Давайте шукати інші варіанти. Можливо, ще можна щось придумати? Можливо, якісь є ще способи?". Звичайно, це божевілля. Звичайно, менше за все ми хотіли б цього в житті, хотілося цього уникнути всіма можливими способами. Але варіантів не було ніяких. Ми уточнювали кілька разів, кілька разів я задавала питання: "Може, якийсь є інший вихід? Інший спосіб?". Немає. Мені сказали: "Ні". Ну, це поширена практика - ось таке "вбивство".

Про другу зустріч з "кілером", коли той прийшов "вбивати" Аркадія

"Кілер молодець, він, звичайно, розрядив обстановку, каже: "Доброго здоров'ячка". На що ми йому відповіли: "І вам не хворіти". Так, трошки розрядив обстановку. Нерви були на межі: ми розуміли, що все, процес не зупинити. Він розрядив обстановку, дав нам дві хвилинки перепочити. Він з гумором. Він на кілера зовсім не схожий. Я б його зустріла на вулиці, не подумала б, що ця людина може бути кілером, що він може тримати зброю в руках."

Про момент, коли залишилася в квартирі одна, поки Аркадій Бабченко сидів в морзі і дивився новини про свою "смерть"

"Першим зайшов Айдер (прим. ред. Айдер Муждабаєв, начальник і один Аркадія). Ну це неможливо, звичайно, згадувати. Він плакав як дитина, у якого на очах вбили маму. Я не бачила, щоб чоловік так плакав. Він просто вив. І просив у мене пробачення. Так, він вважав, що це він винен - він умовив Аркадія залишитися в Києві, він відчував себе винним. Це була найважча частина всієї спецоперації... Це по емоціям було навіть сильніше, ніж той день, коли Аркадій повідомив, що на нього готується замах.

Дивитися, як чоловіки переживають втрату, втрату близького друга - це неможливо. І ти розумієш, що ти знаєш: "він живий", і ти не можеш сказати. Нестерпно! Не дай бог нікому таке пережити. Нікому...

Я заздрила Аркадію. Думала, він зараз, напевно, в своєму відносно спокійному світі, а я повинна бути в цій агонії. В центрі подій. Тому що в цей момент всі були сконцентровані, звичайно, на мені."

Про реакцію друзів на новину, що Аркадій Бабченко живий

"Вони були всі, звичайно, щасливі. Всі відразу захотіли зустрітися, ніхто не образився, ні в кого не було ані краплини злості. Наших близьких маю на увазі друзів, які були зі мною в той нещасливий вечір і ніч. Всі були щасливі. Просто... Повірили в диво. Вдячні всесвіту, що таке буває. Вони поховали одного майже, а тут він воскрес."

Нагадаємо, що Бабченко розповів про службу в російській армії.

Як повідомляв раніше портал "Знай.uа", Служба безпеки перевірить, чи дійсно на оперативних записах про підготовку вбивства журналіста Аркадія Бабченко присутній підозрюваний Борис Герман.