7 липня в Києві у віці 89 років після тривалої хвороби помер український дисидент, радянський політв'язень, колишній депутат Верховної Ради Левко Лук'яненко.

Народився видатний українець 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка на Чернігівщині.

Наприкінці 1944 року його відправили зі школи до райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної Армії, незважаючи на вік, бо не зміг надати довідку про рік свого народження.

У 1953 році закінчив вечірню офіцерську школу та вступив на юридичний факультет Московського державного університету імені М.В.Ломоносова. В 1954 одружився. Вів активне громадське життя.

Популярні новини зараз
Штрафи від ТЦК зростуть вдвічі: ухилянтів добряче потрусять Пенсіонерам "навісять" новий фінансовий тягар: ніяких пільг не чекайте Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї Хто не виконає вимоги ПФУ – залишиться без пенсії: кому призупинять виплати
Показати ще

У вересні 1958 року за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й поселився з дружиною. Разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим вирішили створити підпільну партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС) і боротися за незалежну Україну.

У травні 1961 року Львівський обласний суд засудив Лук’яненко до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Однак Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі. Кару відбував у Мордовії в таборі суворого режиму ЖХ 385/7, з 1967 року три роки у Владимирській тюрмі, потім знову в Мордовії.

10 грудня 1975 року, у день прав людини, разом з іншими політв’язнями оголосив голодування. Саме в цей день його вивезли в Чернігівську тюрму, де утримували до закінчення терміну.

12 грудня 1977 року Левко Лук’яненко був знову заарештований. Розуміючи, що його чекає в майбутньому, оголосив голодування, відмовився давати свідчення, також відмовився від громадянства. 20 червня 1978 року Лук’яненко засуджений Чернігівським обласним судом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР до 10 років позбавлення волі і 5 років заслання.

У березні 1988 року заочно обраний головою відновленої УГГ, яка діє як Українська Гельсінкська Спілка (УГС). 23 квітня 1988 року йому запропонували виїхати за кордон, та він відмовився, бо бачив, що ситуація в країні змінюється, вимальовується перспектива створення політичної партії. Указом Президії Верховної Ради від 30 листопада 1988 року Левко Лук’яненко був помилуваний та звільнений із заслання. На початку 1989 року він повернувся на Україну.

У квітні 1990 року на установчому з`їзді УГС обраний головою створеної на її базі Української республіканської партії (УРП). У березні 1990 року Левко Лук’яненко був обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Залізничного виборчого округу № 196 (Івано-Франківська область).

Указом Президента України Віктора Ющенко № 665/2005 від 19 квітня 2005 року за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, визначний особистий внесок народному депутату України Левку Григоровичу Лук’яненко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Раніше "Знай.ua" писав про те, що у віці 89 років помер відомий український дисидент, один з авторів акту "Про Незалежність України" Левко Лук'яненко.