На тлі очікування Томоса про автокефалію української церкви з’являлися вброси про те, нібито Петро Порошенко "зажав" 15 – 25 млн. доларів, буцімто зібраних олігархами для хабара Константинопольському патріарху. Звісно, ці фейки навряд чи мають щось спільне з дійсністю. І зовсім не через те, що наші олігархи не стали б "скидатися" на патріотичний церковний проект. Вони цілком могли б розщедритися – тим більше, на проект, що ним опікується безпосередньо президент. Наприклад, в обмін на деякі преференції від держави.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНасправді все більш прозоро. Жодних валіз із грошима Його Всесятості Варфоломію не потрібно. Все, що вимагали від України делегати Вселенського патріархату, які прибули на святкування 1030-річчя Хрещення Русі, – це реституція 12 об’єктів нерухомості та будівля для розміщення екзарха, - пише "Власти.net"
Пояснюються такі вимоги просто: якщо Константинополь дезавуює томос про передачу Київської митрополії Московському патріархату, Вселенський патріархат мусить вимагати і повернення нерухомості, що знаходилася у власності митрополії до 1686 року. Якщо у резиденції патріарха Варфоломія не зроблять цього – відміна перепідпорядкування української церкви буде якась кволенька, несерйозна. А так усім все стане зрозуміло: Матір-Церква повернулася.
І звичайно, для розміщення представництва Вселенського патріархату необхідна будівля. І не абияка. Комплекс будівель Києво-Печерської лаври, наприклад, що значиться одним з перших для повернення державою у власність Константинопольській церкві, не підійде – старезне там усе. Ще відновлювати та відновлювати. А покращення для більшого комфорту – проблематичні: як-ніяк пам’ятка архітектури, історичний спадок. Неможна списувати із рахунків і неоднозначне відношення суспільства до того, що відбувається: адже серед 250 тисяч українців, що прийшли на Хресну Ходу Московського патріархату, можуть знайтися й гарячі голови…Отже будівлю краще мати достатньо закриту та усамітнену. Не прохідний двір, де без кінця сновигали б немиті богомольці, бідно вдягнені місцеві бабусі та російські шпигуни, що безкарно дісталися аж до храму при Верховній Раді. З усіх цих причин єпископ, що його відправлять до нас, мусить обрати місце свого перебування сам.
Для появи нових умов з боку Фанару (таку назву має резиденція Вселенського Патріарху за назвою історичного району Стамбулу, у якому вона знаходиться) є й інша причина. Більше психологічна. Полягає вона у ставленні до українців, як до дикунів, що незаслужено отримали скарби візантійської духовності та культури, нездатні домовлятися між собою, і повинні буди лише свого роду "придатком", вічно розплачуватися перед греками за прийняття "їхньої" православної віри.
Старовинні українські ікони, шедеври архітектури міжнародного значення - усе це Константинополь отримає не від якихось наших багатіїв-меценатів, а безпосередньо від держави, у чиїй власності знаходиться більшість церковних об’єктів ХVII сторіччя. У підсумку – за рахунок нас, наших дітей та онуків. Проте можемо казати, що надбання української нації не будуть у використанні Московського патріархату, "агентів ФСБ у рясах", і наша церква не буде "залежна від Кремля".
Єдине добре – українська автокефалія не відміняється. Перерозподілу храмів та боротьби за посаду першоієрарху, що лякали Вселенський патріархат та інші помісні церкви, не буде. Як читачі, певно, вже зрозуміли, в Україну буде направлений представник Константинополя – екзарх. Він почне планомірну та довготривалу роботу з приведення у порядок канонічного статусу духовенства: за необхідності буде перехрещувати та перевисвячувати священників та єпископат. Відбуватися це буде в індивідуальному порядку. Враховуючи, що в УАПЦ та УПЦ КП більше чотирьох тисяч священнослужителів, а у екзарха буде й багато інших справ, процес цей затягнеться на довгі роки.
Принаймні, від недостойних та недобросовісних священнослужителів ми, нарешті, позбавимося. Назва "Вселенський патріархат" зобов’язує берегти репутацію. Ніхто більше не залізатиме у парафіяльну скарбницю, не вестиме бізнес під церковною вивіскою і розгульне життя с місцевими авторитетами, не пиячитиме. Також візьмуть гору канони, що забороняють одружений єпископат. Можливо, що з приходом Константинопольських порядків українки також перестануть ховати у храмі своє волосся під вбогими хустками.
І от, через років, десять, скажімо, до 1040-річчя Хрещення Русі, Вселенський патріарх Ім’ярек скличе Всеправославний собор, на якому усі помісні церкви приймуть у свої обійми нашу нову церкву, визнають її рівною до себе і підпишуть томос про автокефалію. Втім, до цього ще треба дожити. А як усе відбуватиметься – це, за словами Клімкіна, справа кожного з нас.
