Почуття ревнощів залежить від того, наскільки щаслива людина зі своїм партнером. Чим більше люди кохають одне одного, тим більше ревнують.

Такі висновки зробила група дослідників з Пекінського університету, вивчивши, як працює мозок людини, коли він відчуває ревнощі, пише life.ru. Результати їх роботи опубліковані в журналі Nature.

В експерименті взяли участь 40 гетеросексуальних студентів. Їм запропонували список із 42 ситуацій. При цьому усіх піддослідних розділили на два типи: коли хлопець і дівчина тільки починають зустрічатися, і коли їхні романтичні стосунки вже встановилися.

Піддослідним необхідно було представити себе і свою поведінку всередині кожної ситуації. Частина сюжетів передбачала прояв ревнощів, наприклад, при появі потенційного суперника на вечірці або в кафе. Інші, навпаки, описували випадки, коли пара може насолодитися компанією один одного - в кіно або на прогулянці. Студентів попросили оцінити, наскільки сильно вони відчували б ревнощі в першому випадку і щастя в другому, враховуючи стадію, на якій знаходилися вигадані "відносини".

Читайте також: Ревнощі - хвороба, яку треба лікувати

Популярні новини зараз
Добровільний візит до ТЦК не врятує від штрафу: за що покарають деяких чоловіків Хоч-не хоч, а в ТЦК йти все одно доведеться: українцям не залишили альтернативи Не лише електроенергія вдарить по гаманцю: яка комунальна послуга подорожчає з 1 червня ТЦК заблокували водійські права: чи можна повернутися за кермо
Показати ще

Коли молодь відповідала на питання, вчені за допомогою МРТ знімали показання їх мозку. Таким чином вони в реальному часі могли бачити, як мозок піддослідних реагує на уявні ситуації.

Учені мали припущення, що ревнощі у закоханих посилюється, коли вони, нарешті, проходять етап залицяння і вступають в близькі стосунки. У ході експерименту воно цілком підтвердилося.

Завдяки МРТ науковці встановили, що за виникнення ревнощів відповідають підкіркові базальні ганглії - ядра сірої речовини, такі як бліда куля і вентральний стріатум, а також таламус і поясна кора, що грає центральну роль в оцінці емоційної і мотиваційної інформації.