"Обама проти постачання Україні летальної зброї. Він хоче піти як миротворець"

Далі Маріуполя Володимиру Путіну ніхто не дасть просунутися, вважає політолог Тарас Березовець

Експерт пояснює, чому президента Росії Володимира Путіна загнала у глухий кут система влади, яку він сам же й вибудував за 15 років правління Росією.

- Влада Путіна спирається на всевладність силових структур. Навколо нього згрупувалося так зване Політбюро, яке він сам скоротив до п'ятьох людей - глави адміністрації, ФСБ, Міноборони, МВС і Служби зовнішньої розвідки. Вони ухвалюють в Росії всі ключові рішення, стосовно агресії проти України також.

Зараз у Кремлі відбувається конфлікт між силовиками і президентом Чечні Рамзаном Кадировим. ФСБ звинувачує Кадирова в організації вбивства Бориса Нємцова. Силовики ополчилися проти нього не тому, що вважають, ніби убивати опозиціонерів неправильно. Просто раніше такі рішення могли приймати лише спецслужби. Кадиров порушив цю монополію, перейшовши всі межі дозволеного. І з точки зору Політбюро, він має бути за це покараний.

Але Путін не може відмовитися від силовиків, які є основою його режиму. Не може він і здати Кадирова, бо той уособлює його головну перемогу у внутрішній політиці – приборкання Чечні. Путін сам загнав себе у цугцванг, коли будь-яке з рішень буде невдалим. Тому змушений був залягти на дно. Скоріше за все, очікував, коли цей конфлікт вирішиться сам. Або ж шляхом закулісних переговорів замирював силовиків і Кадирова.

Його влада похитнулася?

- Нема жодних підстав так думати. На даному етапі силовики не можуть його прибрати. Іншої фігури, яка об'єднала б різні структури і тримала все під контролем, нема. Ні Дмитро Медведєв, ні Сергій Іванов, ні міністр оборони Сергій Шойгу, якого вважають найімовірнішим наступником Путіна, на це не здатні. Тому я відкидаю будь-які теорії про змову, як і те, що Путіна можуть прибрати фізично чи внаслідок перевороту. На це можуть сподіватися лише ті, хто нічого не розуміє в російських реаліях.

Через так звані "розстрільні списки" з Росії збираються тікати Ксенія Собчак і головред "Еха Москви" Олексій Венедиктов. Причому сховатися за кордоном їм запропонувало ФСБ.

- Нічого дивного в тактиці витискання опозиціонерів у Росії немає. КДБ робив це в Радянському Союзі ще в 1970-1980 роках. Найактивніших людей, яких вони не вважали за потрібне саджати до таборів, просто змушували до еміграції. Дисидентів почали висилати ще в 1960-х. Солженіцина, як ми знаємо, обміняли на лідера чилійських комуністів Луїса Корвалана. Собчак і Венедиктов не є серйозними опозиціонерами. Вони не кинуть виклик владі Путіна. Але вони незручні, роблять якісь заяви.

Для Путіна сталося найгірше: силові структури втратили монополію на насилля. З'явилась інша, альтернативна сила – чеченський президент, який почав перебирати на себе їхні функції. Повторюся, спецслужби вважають, що лише вони можуть вирішувати, кого вбити, а кого ні. Щоб не дай Боже, вбивство цих людей не приписали силовикам, ФСБ запропонувало їм виїхати в безпечніше місце. Це погана новина для Путіна.

Свого часу Янукович теж був переконаний, що підконтрольні йому силовики зможуть убезпечити його від будь-якого насилля або дій опозиції. Але ми бачимо, чим це для нього закінчилося. Путін рано чи пізно теж опиниться в ситуації, коли силовики не зможуть гарантувати ні йому особистої безпеки, ні внутрішнього порядку у країні. Акції протесту в Росії набувають системного характеру, хоча це й ретельно приховують від нас. Ми бачили у Москві мітинги медиків та освітян. Регіональні заворушення відбулися у Астрахані, Вологді, Новосибірську. В Астрахані залізничники протестували проти корупції на Російській залізниці. Коли влада почала тиснути, акції лише стали масовішими. Це той момент, як колись у Радянському Союзі наприкінці його існування, коли "система пішла вразнос". І влада вже не здатна була контролювати ситуацію.

Як гадаєте, куди ці двоє поїдуть? Не до України ж?

- Венедиктов, мабуть, виїде до Ізраїлю. А Собчак у Західну Європу або США. Залишатися у Росії для них справді небезпечно.

Після убивства Бориса Нємцова ви заявили, що Україна мала б після цього порушити кримінальну справу. Що ви мали на увазі?

- Слідчий комітет РФ безпідставно порушив низку кримінальних справ проти діючих українських народних депутатів – Юрія Берези, Антона Геращенка, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. На підставі лише їхніх публічних заяв. Основний мотив убивства Бориса Нємцова, скоріше з все, пов'язаний з його планами опублікувати доповідь про присутність російських військовослужбовців в Україні. Генпрокуратура мала б порушити за цим фактом справу, оскільки Нємцов був причетний до розслідування незаконної війни в Україні. Це, як каже Путін, був би "симметричный ответ" на дії російських правоохоронних структур. Це була би правильна дипломатична відповідь. Треба показувати, що ми теж сильні. Що здатні протистояти і теж діяти жорстко.

Ну, поки що Генпрокуратура не знайшла доказів вини навіть таких одіозних діячів колишнього режиму як Андрій Портнов чи Дмитро Табачник. Через це Європа мусила зняти з них санкції.

- Це запитання до Віталія Яреми та його професіоналізму. Зняття санкцій з низки діячів епохи Януковича відбулося через бездіяльність ГПУ часів Яреми. Віктор Шокін зараз займається гасінням пожежі, яку створив Ярема, не порушивши кримінальних справ і не надавши необхідних доказів Інтерполу. Завдяки цьому багато злочинців епохи Януковича, як от Азаров-молодший, встигли перереєструвати своє майно на партнерів чи родичів.

З новим генпрокурором справа зрушать з мертвої точки?

- З приходом Віктора Шокіна прокуратура почала діяти значно жорсткіше. Причетних до сепаратизму і злочинного голосування 2014 року в парламенті оголошено в розшук або оголошено про підозру. Це стосується п'ятьох членів парламентської лічильної комісії, причетних до підрахунку голосів під час ухвалення "диктаторських законів".

Генпрокуратура збирає матеріал переважно на "пішаків".

- Єфремов – пішак? Чи Чечетов? Або п'ятеро тих, яким було оголошено підозру? На момент скоєння злочину вони були народними депутатами. Хіба можна нардепів назвати пішаками? Чи люди хочуть, щоб Шокін посадив Януковича? Наша Генпрокуратура подала Росії кілька запитів на видачу злочинців – самого Януковича, Клименка, Якименка, Арбузова, Азарова. РФ ці запити ігнорує. Є офіційна відповідь, що вони не вважають за доцільне видавати їх Україні. Ми ж не можемо викрадати злочинців, як це робив "Моссад". Ізраїльські спецслужби застосовували значно жорсткіші методи.

Багато "активістів" колишнього режиму почуваються спокійно. Правосуддя для них може розтягнутися на рік, два, п'ять років?

- Я не думаю, що Україні коли-небудь вдасться посадити чи покарати Януковича. Він сюди не приїде, а Росія його ніколи не видасть. Якщо режим Путіна відмовиться його прикривати, він переїде в іншу країну. Наприклад, у Білорусь. Головне – арешт майна і припинення бізнес-схем, які досі працюють і на яких Янукович і його оточення продовжують заробляти. Це треба ліквідувати.

Ще один соратник Януковича - Ринат Ахметов переводить свій бізнес до Запоріжжя. Чому саме туди?

- У Ахметова у цій області є великі бізнес-активи. Він почав переводити у Запоріжжя центральні офіси з Києва і Донецька ще влітку минулого року. Там є бізнес-інтерес – раз, і дуже слабка регіональна еліта – два. Ахметов міг розглядати як майданчик для себе також Дніпропетровську область, якби там не було чинника Коломойського. Йому там не дадуть спокійно працювати. Одещина Ахметову не цікава, там у нього взагалі нічого нема. А Харківщина надто близько до Росії, і є небезпека здійснення терактів. На початках у Запоріжжі в Ахметова виник конфлікт з мером обласного центру Олександром Сіном. Пам'ятаєте приїзд на сесію Запорізької міськради Олега Ляшка, який намагався наїжджати на Сіна. Багато місцевих спостерігачів вважають, що це було зроблено через координацію з Ринатом Ахметовим. Сін фактично припинив опиратися, вони вирішили поділити сферу відповідальності. Але в Запоріжжі Ахметов входить у протиріччя з інтересами Ігоря Коломойського, який теж має плани на цю область. Коломойського взагалі цікавить Південь - Херсонська, Одеська, Миколаївська області. Все, що південніше Дніпропетровська. На Одещині він має "свого" губернатора Ігоря Палицю. У Запорізькій області може розпочатися конфлікт між Ахметовим і Коломойським. Тамтешнього губернатора, до речі, теж вважають людиною Коломойського. Якщо У Запоріжжі почнеться олігархічна війна, це може спровокувати хвилю насильства. Смерть запорізького губернатора Олександра Пеклушенка наводить на думку про імовірну хвилю самогубств чи вбивств впливових людей у цьому регіоні.

Перед цим відбувалася аналогічна зачистка Мелітополя. Мелітополь є центром наркоторгівлі в Україні. По суті, це - столиця наркобаронів. Останні 5 років там фіксували найбільше замовних убивств на тисячу душ населення. Дивним чином пішов з життя мер міста. Потім був убитий чи наклав на себе руки начальник міліції. Це все відголоски війн олігархії.

Якщо Ринат Леонідович переносить свій головний офіс до Запоріжжя, це означає - що ніякого наступу Росії з Криму, швидше за все, не буде. Це все байки, що Путін буде коридор на Крим рубати. Тоді Ахметов не закріплювався б там, адже в Донецьку він втратив величезні активи.

Громадськість Маріуполя критикує свого мера Юрія Хотлубея, що мало робить для укріплення оборони, що симпатизував сепаратистам.

- Справді, Хотлубей був причетний до встановлення влади так званої "ДНР" у регіоні. Є відеоматеріали, які свідчать, що він підтримував ідеї сепаратистів. Але я можу легко пояснити, чому він залишився на своєму посту. Хотлубей навіщось потрібний там українським спецслужбам. Очевидно, він пішов на співпрацю. Думаю, здав частину людей і зараз перебуває під ковпаком у спецслужб. Таким часто користуються, коли треба встановити контроль над ситуацією. З іншого боку, в Маріуполі нема авторитетних проукраїнських політиків, які могли би керувати містом.

Яка доля очікує на двох харківських очільників?

- У Харкові, на жаль, нема альтернативі тандему Кернеса з Добкіним. Ці люди представляють серйозну небезпеку для регіону. Думаю, якщо не станеться дива, на місцевих виборах Кернеса знову оберуть мером, хоч він і в інвалідному візку. Проблема в тому, що влада Добкіна й Кернеса має кримінальний характер. А це вразливе місце, з урахуванням роботи там російських спецслужб. Україна не має права втратити Харків. Це найбільше на Сході місто-мільйонник, центр оборонної промисловості. Харків стабілізує всю Східну Україну. Гіпотетична втрата цього міста призвела б до страшного посилення тиску на сусідні Чернігівську, Сумську і Дніпропетровську області. Це дуже змінило б баланс сил. Думаю, Харків ми не втратимо, бо ці ризики влада чудово розуміє.

Звісно, було би добре, якби на виборах мера націонал-демократичні сили висунули у Харкові свого кандидата. Але зараз такої людини немає. Хіба що Арсен Аваков, але тоді йому потрібно буде піти з посади міністра внутрішніх справ. А це погано, бо він на ній достатньо ефективний. Аваков у Кернеса, якщо по-чесному, виграв мерські вибори в 2010 році. Кернес "обігнав" його лише завдяки масштабним фальсифікаціям.

Недавно американські аналітики з компанії Strafor оприлюднили три сценарії можливого просування Путіна в Україні.

- Справді є прогноз американських і британських аналітиків про три можливих сценарії Путіна. Всі вони погані для України. Перший – що він обмежиться захопленням Маріуполя. Другий – що пробиватиме дорогу на Крим, а це означатиме захоплення території Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської і Миколаївської областей. І найгірший сценарій – що Путін узагалі відріже Україну від моря. До цього треба ставитися серйозно, але давати собі звіт, що це лише його наміри. І це зовсім не означає, що йому дадуть реалізувати свою стратегію. Не думаю, що йому вдасться просунутися далеко. Найгірший з варіантів - втрата Маріуполя. Але далі Путіну ніхто не дасть просунутися. Це означає, що нам потрібні посилювати дві найвразливіші точки - Маріуполь і Харків.

Щойно прозвучала цифра, що Україна уклала угоди з 11 країнами ЄС про постачання озброєння. Зокрема й летального. Реально ми звідкись зброю вже отримуємо?

- Україна не отримує летальної зброї. А зброю нелетального призначення ми отримуємо зі США, згідно з так званим актом на підтримку свободи в Україні, ухваленим торік у грудні американським Конгресом. Це дає нам змогу отримати озброєння в межах 350 мільйонів доларів. Україна зараз використовує вже другий транш. Ми отримуємо безпілотники, броньовані автомобілі, прилади нічого бачення і антимінометні радари. Це дуже важлива зброя, але цього недостатньо. Треба наполягати на отриманні летальної.

Все інше - спекуляції або гіпотетичні контракти. Було чітко заявлено прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, що більшість країн ЄС готові надати летальну зброю Україні. Але вони хочуть, щоб Сполучені Штати зробили перший крок. Все вперлося в позицію Барака Обами. Він єдиний у США серйозний політик, який виступає проти постачання летальної зброї Україні. І поки нема жодних ознак, що він поміняв свою позицію.

Боїться?

- Так, він боїться ескалації конфлікту. "Нью-Йорк таймс" писала з посиланням на джерело в Білому домі, що Обама вважає: скільки Америка не надавала би зброї Україні, Росія може надіслати терористам вдвічі-втричі більше. За цією логікою, маховик насилля постачанням зброї не зупиниш.

Суспільство в США може через вибори тиснути на своїх політиків. А в тамтешніх політичних колах настрої радикальніші.

- Обама абсолютно не боїться. Це - його останній президентський термін. Йому ні за що чіплятися. Обама вважає, що він має піти як миротворець. Він не хоче ескалації конфлікту з Росією. Тому постачання з США летальної зброї Україні вкрай малоймовірне.

Тобто маємо лише міф про найкращого друга України в особі Америки?

- Це не міф. 800 американських інструкторів до кінця березня приїдуть в Україну. Це є, можливо, більш значуща допомога, ніж зброя.

Можливі поставки через треті країни?

- Звісно. І зараз такий варіант розглядають. Йдеться про високотехнологічне американське обладнання, яке нам можуть передати через Об'єднані Арабські Емірати, де Порошенко нещодавно був з візитом. Такі країни є стратегічними союзниками США, і Обама такий варіант не відкидає. Вони можуть продати зброю, наприклад, ОАЕ, а ті вже продаватимуть її Україні. На всі претензії Росії Обама може сказати: "Слухайте, ми ж продаємо зброю тим країнам, яким хочемо. А вже їхнє право перепродати зброю комусь третьому". Проте і це рішення Обама прийняти не готовий.

Це мінуси його психології, характер?

- Так. А ще він вважає, що від цього постраждають стратегічні стосунки Америки і Росії. Обама не хоче їх остаточно розривати.

Коли миротворці можуть приїхати в Україну?

- Переконаний, що миротворці тут з'являться. До кінця 2015 року це питання вирішиться позитивно. Євросоюз отримав запит України. Вже є позитивна реакція, зокрема, і від Сполучених Штатів, щоб таку місію сюди спрямувати. Швидше за все, мандат отримають через ОБСЄ. А хто безпосередньо здійснюватиме польову місію – країни Євросоюзу чи хтось інший – не головне. Це може бути мультинаціональний персонал. Більша частина миротворців, приміром, приїде з Бангладеш. Ця країна є одним із найбільших постачальників миротворців для операцій ООН.

Введення миротворців стане можливим, лише якщо зупиняться воєнні дії?

- Звісно. Миротворці не можуть воювати, тому буде примус Росії до припинення вогню.

Якими ви бачите подальші дії Путіна?

- У Путіна немає іншого виходу, як продовжувати ескалацію насилля в Україні. Це його єдиний козир для відволікання росіян від кризи, падіння економіки, санкцій. Думаю, що цей рік буде переломним. Україна має вистояти. Тоді з'явиться шанс для миротворчого контингенту. Це призведе до замороження конфлікту. Цей варіант не найкращий, але він допоможе уникнути широкомасштабної війни. До 2017 року Україна зупинить падіння економіки, здійснивши необхідні реформи. А тоді почнеться поступове зростання.

А захоплені території?

- Україна усе поверне назад. Спочатку - Донбас. З Кримом буде складніше, бо ця територія незаконно анексована і вже включена до складу РФ. Для України навіть не важливо, на скільки років розтягнеться процес повернення – на 5,10, 15 чи 20 років. Ми маємо зробити все, щоб повернути власні території. Уже зараз потрібно готувати план, щоб потім не формувати стратегію похапцем.

Ви кримчанин. Багато близьких залишилися на півострові?

- Друзі дитинства. Кум і кума. Частина старих знайомих, правда, перестала з нами спілкуватися. Але ниточок усе одно залишилися сотні.

Правда, що ви "підробляєте" радником у президента?

- Ні. Ані радником, ані технологом я у нього не працюю. Але знаю, що президент читає мої коментарі. Передають знайомі. Крім того, ми з ним добре знайомі.

Ну, тоді дайте йому якусь корисну пораду.

- Я порадив би йому бути стійким. Президент змушений реагувати на критику і сприймати поради. До речі, Порошенко до критики дослухається, про це свідчать відставки Яреми і Гелетея. Він це зробив. Проте глава держави мусить бути жорсткішим до підлеглих і до порад. Публічна критика ще не означає, що вона справедлива. Якщо президент переконаний у правильності власного рішення, він має обстоювати його. Саме цим і вирізняються політичні лідери. Навіть якщо це не завжди подобається громадськості.