Його іменем називають вулиці і проспекти, поважають і ненавидять водночас, твердо знаючи тільки те, що писали підручники з історії України. Ті, хто лишився жити на його малій батьківщині, гордо кличуть себе "бандерівцями".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТо хто ж такий Степан Бандера – ідеолог, який очолив революційний рух ОУН і одна згадка про якого досі викликає суперечливі почуття у багатьох?
Людина-прапор
Саме так перекладали свого часу це прізвище. Звісно, було дуже зручно: легенда непогана, політкоректна, та й автоматично відпадає безліч питань. Але коли таємницю слова "Бандера" почали досліджувати у різних країнах світу працівники музеїв, історичних архівів та відомі літератори, виявилося, не все так просто.
Одна з версій: прізвище бере початок від "бандерія" (від лат. banderium – прапор, знамена) потерпіла крах. Аналогічні існували і в середньовічних Франції та Англії, але там їх формувало купецтво. До України це поняття не мало жодного відношення.
У прізвища знайшли зовсім інше коріння – суміш молдовських мотивів та слов'янські прикметники. Вийшло, що Бандера означає "недолуга, товста (неповоротка) людина", або навіть "недалекий" (неосвічений). І тут вже версія дуже далека від героїзму. Так це чи ні, розберуться історики.
Але сам Степан замолоду був дуже слабкий духом, весь час із цим боровся – як із купою комплексів. А неповоротким справді був: з дитинства страждав на ревматизм суглобів, інколи ноги відмовляли так неочікувано, що підкошувалися навіть тоді, коли просто сидів на лаві.
Релігія і віра
У невеличкому селі Старий Угринів, що на Івано-Франківщині, досі лишилися хата, в якій колись жила родина Бандери. Її відреставрували, зробили там музей і тепер щороку сюди відправляють на екскурсію десятки школярів. Та розповідають їм хрестоматійні факти, багато чого приховуючи від допитливих оченят.
Мало хто знає, але народжений у багатодітній сім'ї священника греко-католицької церкви Андрія Бандери, малий Стефко намагався лікувати свій страшний недуг, від якого крутило все тіло, дуже дивними способами. Хлопець ще у підлітковому віці почав загартовувати свій дух моторошними ритуалами. Поки у хаті нікого не було, ставав поперед ікони, подумки молився….і бив себе батогом по спині так, що кров заливала всього.
Інколи батько приходив зі служби і заставав таку картину: син лежав на долівці, ледве дихав, очі привідкриті наполовину. Тоді Андрій набирав воду, обливав його, присідав навпочіпки, брав голову Степана у свої руки, і теж починав молитися.
Про знущання над самим собою, які зі сторони виглядали, ніби фанатизм, розповідали не раз і слуги – у родині їх було чимало, всі опікувалися господарством і великим городом, весь день були поруч. Тому коли "попович" (так називали синів священників) виходив у двір, вставляв голову у петлю, підвішену на дереві, а потім просив зняти його, якщо задихатиметься, ніхто вже не дивувався.
Навіщо ж він це робив, запитаєте ви? Все просто – добре знав, що коли потрапить у полон "до москалів" (НКВС), то живим навряд чи вийде, але навіть, якщо катуватимуть, не хотів подати і звуку. І справді, передчуття збулося, вже на роки пізніше. Катували самого Бандеру, чи ні: точно сказати не можна. А от його велика родина, особливо сестри, відчули, що значить бути родичем "зрадника". Так Бандеру називали представники тодішніх спецслужб, заповнюючи протоколи. Дісталося добряче і священнику.
У 1917 році через Старий Угринів проходила лінія австрійсько-російського фронту, через що в селі неодноразово велися тривалі бої. На тлі війни розгортався і національний рух західних українців, в якому активну участь брав і Андрій Бандера.
Саме він був одним з тих, хто організував український переворот в Калуському повіті, а в 1918-1919 роках був посланником останнього в Українському національному раді - парламенті новоствореної Західноукраїнської Народної Республіки. Цікаво, що під час україно-польської війни Андрій Бандера служив капеланом в Українській галицькій армії, в складі якої воював і в Наддніпрянській Україні.
Дивіться: Старий Угринів, дім-музей родини Бандер
Революція в очах
Бандера-молодший сам став свідком, як руйнувалася державність, бачив невдалий наступ Галицької армії на позиції країнами Антанти польської Армії Крайової, а його батько після остаточної капітуляції українців деякий час змушений був переховуватися від переслідування польською владою. Звідси й націоналістичний світогляд.
У 1919 році він почав навчання в українській гімназії міста Стрий, де згодом успішно закінчив всі вісім класів. У 1922 році 12-річний Степан став членом скаутської організації Пласт - на той момент одного з головних оплотів патріотичного виховання української молоді. До речі, брати його туди не хотіли: занадто хворобливий мав вигляд. Але впертий Стефко домігся свого, а потім дивився на сильніших від себе знизу вверх і відкрито казав у вічі: "Я нічого не боюся". Але брехав, тому що боявся у житті тільки одного – самого себе.
У 1927 році Степан Бандера вирішив вступити до Українську господарську академію, яка перебувала в чехословацькому Подебради, але польська влада відмовила йому у видачі паспорта для виїзду за кордон. Він був змушений залишитися в рідному селі.
У 1928 році Бандера переїхав до Львова, де вступив на навчання до агрономічного відділ Вищої політехнічної школи при Львівському таємному українському університеті.
Пізніше й політична кар'єра, якщо її можна так назвати, пішла вгору – навчання кілька разів не дарма на роки закидував (брав академічну відпустку). Вже у 1931-му йому довіряють курирувати відділ пропаганди ОУН, влаштовувати масові акції, бойкот тютюнової та алкогольної продукції польських монополій.
У 1933 році Степан Бандера стає провідником ОУН і саме під його керівництвом здійснюється ряд суперечливих дій, які в Польщі досі дехто називає "терористичними актами".
Німецька в'язниця і листи Гітлеру
Спочатку він сидів за гратами у Польщі, але коли Адольф Гітлер почав готуватися до великої війни, він помилково зробив ставку на українців. Побачивши, який величезний авторитет отримав Бандера, німці планували залучити до своїх планів. І справді, пізніше, від гріха подалі, Степана заховали до концтабору Заксенхаузен, куди його відправили за проголошення "Акту про відновлення Української Держави".
Концтабір був розділений на дві зони: в одній відбували термін звичайні затримані, інша була – для "еліти", тих, кого не хотіли тримати в поганих умовах. До слова, були там само і наближені до Сталіна.
В цих камерах на стінах висіли картини, було все необхідне: зручне ліжко, просторе вікно, гарний обід. Бандера був потрібен Гітлеру, той навіть не уявляв наскільки. Втім, коли у 1938 році в Роттердамі агентами СРСР був убитий лідер ОУН того часу Євген Коновалець, йому довелося повністю взяти організацію під свій контроль.
У початку 1940 року Бандера вирушає до Італії для переговорів з іншим лідером ОУН Андрієм Мельником. Мельник був представником старої, більш помірної гвардії українських націоналістів, але його стратегія ґрунтувалася на союзі українських націоналістів з Німеччиною, що ніяк не влаштовувало Бандеру і його однодумців. В результаті до єдиного рішення Бандера і Мельник так і не прийшли, а ОУН розкололася на "бандерівців" і "мельниківців".
Але чому ж звільнили Бандеру? Та ще й зробив це власним наказом сам Гітлер, в правилах якого не було помилування і милосердя?
ОУН і Західна Україна
Однозначно зрозуміти, що відбувалося в період Другої світової війни на Західній Україні, вкрай складно. По суті, на цій ділянці фронту в різний час діяли п'ять незалежних армій, кожна з яких переслідувала власні цілі.
Безумовно, ідеалізувати постать Бандеру також не можна. Його політична позиція була далека від ліберальних ідей, а в основі революційної боротьби лежав метод терору проти ворогів української нації.
Бандера справді писав листи до Гітлера. В німецьких архівах досі зберігаються їх оригінали, де на жовтавому папері закарбувалися слова, де Степан запевняв: шкодує, що західний регіон його країни досі розірваний навпіл, просив об'єднання. Гітлер сприйняв це, як посил: українці готові підтримати фашизм. Та насправді чинний лідер ОУН хотів склеїти воєдино клаптики української землі, тому готовий був навіть на "союз із дияволом". Адольф вирішив навпаки. Тому коли прочитали з балкона славнозвісний акт, він відверто запитав Бандеру: навіщо?
Той не приховував: тільки об'єднання країни було метою ОУН, але аж ніяк не союз із нацистами – просто ті вчасно могли не дати полякам "розтягти Україну". Бандера навіть не підозрював, наскільки масштабну війну планує Гітлер.
Радянська пропаганда на епітети при описі характеру Степана Бандери абсолютно не скупилася: перед громадянами СРСР він став у вигляді кривавого вбивці, "жорсткого і невблаганного" по своїй натурі.
Дійшло до того, що дуже популярною стала історія про те, як маленький Бандера любив розважатися, на очах у своїх однолітків вбиваючи кішок. За версією "антифашистів", садистські нахили Бандери в повній мірі стали розвиватися вже в зрілому віці, коли він дорвався до керівництва в ОУН.
Звучить вся ця історія дуже цікаво, але ніяких конкретних доказів її реальності не існує. Все це більше схоже на цілеспрямоване формування негативного іміджу Бандери в очах тоді ще радянських, а зараз - українських і російських громадян.
Тому можна багато дискутувати про постать Степана Бандери в історії, його позашлюбних дітей та невдалі стосунки із жінками, про спілкування із Гітлером та дивні нахили. Але так чи інакше, історію не перепишеш, хоч і ставлення до неї різне. ОУН УПА для більшості автоматично дорівнює тільки єдиному прізвищу: не Коновальця, Мельника, чи навіть Шухевича. А саме Степана Бандери – ідеолога з двозначним минулим і поглядами на життя.
Дивіться: біографія Степана Бандери
Як повідомляв портал "Знай.ua", депутати влаштували сварку через Бандеру у прямому ефірі.
