Родючі українські землі здавна привертали чимало переселенців. Ще до нашої ери тут існували різноманітні держави, велася жвава торгівля, процвітали науки і мистецтва. Грецькі та інші переселенці активно спілкувалися з місцевим населенням, відбувався культурний обмін. Про стародавні античні держави на території сучасної України сьогодні і поговоримо.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВелика колонізація
Одними з перших, хто гідно оцінив клімат півдня України, стали грецькі колоністи, які прибули сюди ще в VIII столітті до н.е. Поступово поселенців ставало все більше, вони побудували кілька великих міст: Ольвію, Херсонес Таврійський, Фанагорію, Німфей, Гермонассу. Колонізація Криму, Причорномор'я і Приазов'я виявилася вигідна не тільки з сільськогосподарської, а й з торгової точки зору. Звідси можна було возити товари на північ, Кавказ і в Малу Азію.
Одним з найбільших міст була Ольвія, яка перебувала на території сучасної Миколаївської області. Посеред міста стояв величезний храм Зевса, а про велич і красу Ольвії писав історик Геродот, який побував у ній. Жили там не тільки греки, але і скіфи. Поступово колоністи переймали культуру скіфів, починали носити скіфський одяг і говорити на суміші грецької та скіфської мов.
Натомість греки поділилися з місцевими племенами своїми досягненнями в області медицини. В Ольвії було кілька лікарень і аптека, яка торгувала передовими ліками свого часу. Греки та скіфи спільно обороняли місто, коли в 331 році до н.е. його намагався завоювати полководець Олександра Македонського Зопіріон. Непереможна македонська армія була розбита під Ольвією, а сам Зопіріон втік і був убитий десь в Бессарабії.
Інший перлиною Причорномор'я було місто Херсонес Таврійський. Він знаходився в Криму і через нього йшов важливий торговий шлях з Греції в Малу Азію. Торговці привозили дорогоцінні метали, посуд, зброю, мармур, а закуповували товари місцевого виробництва - вино, хліб, рибу, шкіри та хутра. Знаменитий Херсонеський театр вміщував до трьох тисяч глядачів, так що місто можна сміливо назвати культурним центром Причорномор'я.
Але поступово вільне життя демократичних міст півдня України підійшло до кінця. З одного боку увагу на багаті землі звернув Рим, а з іншого - їм погрожували місцеві правителі Боспорського царства.
Понт і Боспор
Понт - це грецька назва Чорного моря. А ось Азовське море греки морем не вважали. Історики вважають, що в ті часи воно було набагато мілкіше, так що поселенці назвали море «Меотидським болотом» та «скіфськими ставками».
Саме на березі Азовського моря виникло потужне Боспорське царство. Це була дуже незвичайна багатонаціональна держава, яка об'єднувала і грецьких колоністів, і місцеві племена: сираків, меотів, таврів, роксоланів.
Проте, греки з вільних полісів Причорномор'я вважали Боспорське царство варварським, та й правили їм найчастіше династії не грецькі, а з місцевих.
У 108 році до н.е. Боспорське царство стало частиною більш могутньої держави - Понтійського царства, яке існувало на величезній території від сучасної Вірменії і до півдня України. На піку могутності Понтійске царство перебувало під час правління легендарного царя Мітрідата IV Євпатора.
Мітрідат був суворим, але розважливим правителем. Під його керівництвом понтійці тричі воювали з Римом, і навіть після поразок він завжди примудрявся всидіти на троні. При ньому на півдні України знову відкрилися театри і філософські школи. Сам Мітрідат пишався своєю освіченістю, і не дарма. Наприклад, він знав усі 25 мов і діалектів, на яких говорили піддані його величезного царства. Тому покровительство наукам та мистецтвам цар вважав своїм обов'язком.
Але в остаточному підсумку постійна боротьба з могутнім Римом послабила і самого Мітрідата, і все Понтійське царство. Коли цар почав збиратися в новий четвертий похід на Рим, ветерани його армії відмовилися йти з ним. Евпатор спробував прийняти отруту, але та не подіяла. Тоді цар попросив свого друга і охоронця Бітоіта зарубати його.
Разом зі смертю Мітрідата занепало і його царство. Поступово всі ці землі опинилися під римським пануванням.
Спадщина
Населення стародавніх міст півдня України - це теж частина українського народу. Греки-колоністи розчинилися в місцевих племенах, сформувавши унікальну античну культуру, яка взяла все краще і в еллінів, і у скіфів, і у інших місцевих народів.
Адже справа навіть не в етнічній спорідненості. А в тому, що значна частина сучасної України ще до нашої ери була вкрай розвинутим і культурним місцем, де жили вчені, лікарі, філософи, видатні полководці та оратори. Їх спадщина, в тому числі, визначила і рівень розвитку України та українців.
Як би російські політики і придворні історики сьогодні не намагалися представити Україну окраїною та частиною Росії, саме на наших землях вирувало життя в ті далекі століття, будувалися театри і лікарні, з'їжджалися торговці зі всього світу. Ігнорувати цей факт - грішити проти історії.
