Гримаси реформи: скандальну суддю Стрижевську готують до Верховного Суду

В країні триває судова реформа, результатів якої очікує кожний свідомий громадянин, і першим результатом, який може підтвердити спроможність чинної влади провести цю реформу або зведе її нанівець, стане новоутворений Верховний Суд

До створення цього найвищого в судовій системі органу долучилися депутати всіх фракцій і груп, представники всіх гілок влади, вже відомі країні громадські організації, рухи, і спільними зусиллями був напрацьований та закріплений в Законі порядок кваліфікаційного відбору до цього суду, пише ukrainianwall.

Вперше в історії не тільки нашої, а й багатьох європейських країн участь у формуванні суддівського корпусу Верховного Суду бере такий орган як Громадська рада доброчесності, висновки якої впливатимуть на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про результати конкурсного відбору.

Дуже активну позицію зайняли декілька громадських організацій та рухів, зокрема, рух ЧЕСНО.

І поки громадськість активно шельмує діючих суддів, вважаючи, що новий Верховний Суд має складатися не з нині працюючих представників цієї професії, поза увагою всіх залишається дуже цікава постать, яка невдовзі може стати суддею Верховного Суду – Анжела Стрижевська.

Можливо тому, що обіймаючи посаду заступника Генерального прокурора, пані Стрижевська, не асоціюється з посадою судді, яка сама по собі викликає у багатьох прискіпливе ставлення.

Проте ця пані була суддею і працювала так «активно», що вже за перші п’ять років перебування на посаді судді стала героїнею численних скандалів, внаслідок чого так і не змогла набрати необхідної кількості голосів під куполом Верховної Ради України, щоб обійняти посаду судді безстроково за чинною на той час процедурою. Зате зараз, навіть не спромігшись стати обраною безстроково суддею, вона з легкістю зможе стати суддею Верховного Суду, якщо громадськості і членам ВККС не стануть відомі наступні факти.

30 червня 2006 року суддя Печерського районного суду м. Києва Анжела Стрижевська визнала незаконним порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи по факту незаконного знищення правоохоронними органами, в тому числі і працівниками Служби державної безпеки України, оперативно-розшукової справи про діяльність міжнародного кримінального авторитета Семена Могилевича.

Подейкують, що двадцять томів цієї оперативно-розшукової справи були знищені за сорок хвилин. Здивування у посадових осіб Генеральної прокуратури України тоді також викликала оперативність розгляду справи суддею Стрижевською А.А., яка проявила надзвичайно «високий» фаховий рівень: дуже швидко зробила глибокий аналіз нормативних актів Служби безпеки України та за одну годину двадцять хвилин перебування в нарадчій кімнаті «виготовила» тринадцять друкованих сторінок постанови про визнання незаконним порушення кримінальної справи.

Спроби притягнути суддю до відповідальності за цей випадок не були успішними. В липні 2006 року апеляційний суд міста Києва скасував постанову Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи проти Стрижевської А.А., а 31 липня того ж 2006 року Президент України Віктор Ющенко призначив Анжелу Стрижевську суддею апеляційного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, на який вона призначалася суддею Печерського районного суду міста Києва. Не такий частий випадок, скоріше унікальний.

І тут починається робота вже більш «досвідченої» судді Анжели Стрижевської.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ СБУ від 6 грудня 2006 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення невстановленими особами контрабанди агрохімікату «Раундап» у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 КК України ( в редакції КК, чинній на той час).

Підставою для порушення кримінальної справи стало те, що 18 листопада 2006 року на адресу приватного підприємства «Сонус» ( м.Одеса) у чотирьох контейнерах через митний контроль України в зоні діяльності Одеської митниці надійшла продукція хімічної промисловості китайського виробництва – агрохімікат «Рауднап» вагою 92 800 кг вартістю 1 429 352 грн., хоча згідно вантажної митної декларації і товарно-супровідних документів, поданих на митницю, ця продукція значилась як «Гліфосат технічний», вартість якого становила 86 698 грн. 40 коп.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2007 року скаргу захисника Бадзюка Д.В. в інтересах директора ПП «Сонус» на постанову слідчого про порушення кримінальної справи було залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду від 13 квітня 2007 року (доповідач в апеляційній інстанції – Стрижевська А.А.) за апеляцією захисника Бадзюка Д.В. в інтересах директора ПП «Сонус» постанова слідчого від 06 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи, а також вищевказана постанова судді Шевченківського районного суду від 03 квітня 2007 року були скасовані, а в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення контрабанди агрохімікату «Раундап» у великому розмірі відмовлено.

Скасовуючи цю ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд України у своїй ухвалі від 4 грудня 2007 року вказав, що суд апеляційної інстанції «допустив упередженість і необ’єктивність, які полягають у тому, що відмовляючи в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення контрабанди товарів у великих розмірах, він перебрав на себе невластиву йому функцію, оскільки відповідно до положень ст.236-8 КПК України таке рішення при наявності для того підстав і з дотриманням установленої цим законом спеціальної процедури міг прийняти в даному конкретному випадку лише суддя місцевого суду».

Таку ухвалу апеляційного суду Верховний Суд України вважав необхідним «визнати як постановлену з істотним порушенням кримінально–процесуального закону, зокрема ст. 377 КПК України».

Чинний на той час КПК не містив положень, відповідно до яких суд апеляційної інстанції мав би повноваження як на порушення кримінальної справи, так і на відмову в її порушенні. Проте для судді Стрижевської А.А. це не мало жодного значення.

Цей випадок діяльності судді був непоодинокий, у зв’язку з чим заступник голови апеляційного суду міста Києва Короленко М.П. невдовзі позбувся своєї посади.

Рішенням № 27 Ради суддів України від 29 лютого 2008 року при звільненні цього пана з посади були встановлені наступні обставини.

Всупереч вимогам ст.29 Закону України «Про судоустрій України», постанови президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 16 березня 2007 року , Короленко М.П. 13 квітня 2007 року одноособово здійснив перерозподіл двох справ, які розглядались суддями апеляційного суду 13 квітня 2007 року о 10 голині і розгляд яких було відкладено на 20 квітня 2007 року, доручив їх розгляд іншому судді, яка «виконуючи його вказівку, того ж дня о 16 годині розглянула зазначені справи та ухвалила судові рішення», які згодом були скасовані Верховним Судом України як незаконні.

Можете собі уявити ситуацію: визначена в передбаченому законом колегія суддів о 10 годині ранку розглядає справу, оголошує про відкладення справи та визначає дату наступного судового засідання, про що повідомляє учасників судового розгляду.

Проте, з’явившись в призначений час, учасники судового розгляду дізнаються, що справа була розглянута ще в день відкладення о 16 годині, але іншою колегією суддів, з іншим суддею-доповідачем. Цим іншим суддею – доповідачем і стала Анжела Стрижевська. В рішенні РСУ чітко вказано, що суддя діяла, «виконуючи вказівку заступника голови апеляційного суду міста Києва Короленка М.П.», яка була незаконною, оскільки лягла в основу рішення РСУ про його звільнення достроково з цієї посади.

І це не домисли, це факти, встановлені Радою суддів України і висвітлені в її рішенні. Правда, чомусь в цьому рішенні так і не згадано прізвище судді, яка виконала таку вказівку, однак цю прогалину швидко заповнив сам заступник голови апеляційного суду міста Києва Короленко М.П., який, намагаючись будь-яким способом отримати захист та уникнути відповідальності, у своєму відкритому листі на адресу Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко, опублікованому ним же в ЗМІ, чітко вказав, чому і які справи він віддав на розгляд судді Стрижевській А.А.

Проте, Короленку М.П. тоді не вдалося уникнути відповідальності, оскільки йшлося вже не про політику, а про зловживання, про фактичну допомогу суддями уникнути контрабандистам кримінальної відповідальності. Але Анжела Стрижевська, яка поставила підписи під такими судовими рішеннями, на цей раз з чиєюсь допомогою залишилася в тіні.

Як написав Микола Павлович у цьому листі, «мною, головою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва, судді А. Стрижевській 5 квітня 2007 року передані на розгляд дві апеляції адвоката Д.Бадзюка в інтересах директора ПП «Сонус» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 квітня 2007 року по справі №4 СК-97/2007 та в інтересах директора ТОВ «Хімтрейд» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 квітня 2007 року по справі №4 СК-125/07, оскільки нею в березні 2006 року вже вивчались ці кримінальні справи».

При яких обставинах ці справи могли вивчатись Анжелою Стрижевською в березні 2006 року, коли вона ще обіймала посаду судді Печерського районного суду міста Києва, Микола Павлович правда не згадав. Хоча про це також цікаво було би дізнатися.

Тож, якщо компетентними органами держави (Верховним Судом України, Радою суддів України) та їх рішеннями, які не скасовані, чітко встановлені факти, що суддя Анжела Стрижевська здатна виконати незаконну вказівку, грубо порушити закон, вийти за межі повноважень суду, передбачених КПК, перебравши невластиву йому функцію, то чи може такий суддя бути суддею нового Верховного Суду, взірцем нового судочинства, чи може слово «нового» тоді доведеться взяти в лапки? І невже постать Анжели Стрижевської так цікава певним колам, що їй і на цей раз не тільки вдасться уникнути осуду Громадської ради доброчесності, належної оцінки Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, а ще й стати суддею Верховного Суду, одержавши висновок, що саме вона за всіма характеристиками відповідає критеріям судді нового Верховного Суду та очікуванням суспільства ?