"Путін грає в "геополітичний покер" і будує свою політику на шантажі західних лідерів. Однак, вибудувана ним система деградує, а конфлікт цивілізацій можна вирішити лише силою"- вважає російський опозиціонер Гарі Каспаров. Відомий шахіст, інтелектуал і один з "живих геніїв планети" презентував на відкритті київської книгарні "Сяйво" свою книгу "Торгівля страхом". "Знай" зібрали найяскравіші моменти з виступу Каспарова на презентації.

Путін використовує в своїй політиці тільки страх. З одного боку - страх росіян, які не знають і бояться європейців, з іншого - страх Заходу перед новою конфронтацією з Росією.

Російська пропаганда не має аналогів в історії по агресивності і потужності. Єдина її відмінність від комуністичної і фашистської - відсутність образу майбутнього. Саме тому вона така кровожерлива, від безсилля.

Сама ідея "русского мира" - фарс, вона не мобілізує людей, не викликає революцій або тектонічних змін ніде, навіть в Росії.

Піком кар'єри Путіна був Саміт тоді ще Великої вісімки в Санкт-Петербурзі в 2007 році. Він відчув себе в ролі доброго господаря, який "розкусив" всіх і всіма може маніпулювати. Думаю, саме тоді він розпрощався з думками про передачу влади.

Популярні новини зараз
Масштабне березневе підвищення пенсій: 2300 отримають не всі Пенсіонерам приготували доплати: хто отримає надбавку до пенсії понад 2 тисячі гривень Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців В Україні 60-річні більше не зможуть вийти на пенсію: коли та як зміняться вимоги до стажу
Показати ще

У шахах умови у всіх однакові, а результат непередбачуваний. У російській політиці умови можуть змінювати як завгодно, але результат залишається передбачуваним.

Путін грає не в шахи, а в покер. У шахах всі ходи відкриті і можна робити висновки і прогнози. У покері ж виграють ті, хто вміють блефувати. Путін грає в геополітичний покер. Він набагато слабкіше, ніж багато хто думає. Але напроти нього сидять люди, які перед кожним підвищенням ставок скидають карти.

Невже хтось готовий серйозно стверджувати, що Гаррі Трумену протистояв менший за силою противник Сталін? Тоді взагалі не було ясно, що чекає Європу після звільнення від фашистів. Або президент Кеннеді був у кращій ситуації, коли в півтора тисячах кілометра від США виявилися радянські ядерні боєголовки? Це не питання співвідношення сил, це питання політичної волі і рішучості протистояти злу на ранній стадії.

Кожна диктатура проходить свої стадії дозрівання, розвитку та деградації. Сам факт того, що Путін вирішив залишитися при владі в 2007 році означав, що ми маємо справу з довічним президентом. Простий історичний аналіз показує, що будь-яка диктатура повинна почати війну заради утримання влади. Після 3-денної війни в Грузії Путіну був потрібен суперник побільше. Саме тому ще в 2008 році я впевнено написав, що слідом за агресією в Грузією Путін піде на Україну.

У Путіна не було вибору при визначенні шляху розвитку. Він скочується в мілітаризацію за законом розвитку систем. Росія повинна була або приймати рішення для виходу із спіралі, або економіка почала б сипатися і без санкцій.

Про окупацію Криму я написав 20 січня 2014 року. Вже тоді у мене не залишилося жодних сумнівів, що реакція на нову українську революцію буде найжорсткіша. План анексії Криму і Східної України готувався до президентських виборів 2015 року. Збій планів Путіна по Новоросії стався завдяки героїзму українців. Ви врятували країну від набагато більш жахливого сценарію.

Якби Путіну вдалося реалізувати свій план - України б уже не було, а Захід був би паралізований. На будь-які претензії звучало б: "А от у Харкові переміг Янукович. Не хочуть люди жити при київській владі і мають на це право". Лояльні політики в Європі з часом перейшли б до виправдання такої ситуації.

Санкції набагато слабкіші, ніж вони могли б бути, але це питання часу. Бо бюрократ в Європі або США не хоче ні з ким конфліктувати. З одного боку - вони не хочуть конфлікту з Росією, оскільки пов'язані взаємними інтересами, а кремлівське лобі і там тільки набирає силу. З іншого боку вони усвідомили, що бажання Путіна знищити систему міжнародної безпеки - пряма загроза їх особистої безпеки. Саме тому система зі скрипом, але почала чинити опір таким сценаріям.

Питання лише в тому, як скоро світ зуміє зупинити путінську агресію. Якщо людство не хоче згоріти у вогні ядерної війни, а Путін обов'язково перейде до такої загрози - комусь доведеться прийняти ставки і зупинити блеф.

Рішучі дії доведеться вживати саме Обамі. Хоча там вже 90% сенаторів проголосували за надання Україні зброї. Але він не хоче втрачати передвиборний імідж "мирного президента". Однак саме йому доводиться стверджувати рішення про марш своїх солдатів в Естонії. Вперше з 1945 року американські солдати вийшли на лінію прямого зіткнення з росіянами! І саме Обамі доведеться підписатися під рішенням про надання Україні летального зброї.

Ніхто не знає ціну конфлікту з диктатором, який володіє значними ресурсами. Ніхто не знав ціну протистояння з Гітлером в 1938-му році. Що було б, якщо б англійці не пішли на здачу Судет і Чехословаччини? Відповіді не знає ніхто, але будь-яка ціна тоді була б менше, ніж та, яку заплатило людство в 1940-их. Ситуація аналогічна і сьогодні: ми не знаємо ціну, яку доведеться заплатити за зупинку Путіна зараз, але вона точно буде менше, ніж через півроку або рік.

Смішно порівнювати північнокорейську армію хоча б з однією американською дивізією. Чому ж Башара Асад, відрізаючи голови в Сирії або чергові "чени" влаштували ГУЛАГ на 20 мільйонів чоловік в Північній Кореї, поводяться так нахабно?

У світі з'явилося поняття "неприйнятний збиток". Втрата кількох десятків солдат може створити серйозні проблеми американському уряду, втрата кількох тисяч поставить будь-яку владу на межу існування. Більше того, міжнародне співтовариство розучилося використовувати силу при вирішенні геополітичних питань. Після президентства Буша-молодшого, Америка захотіла відпочити і усунутися від вирішення міжнародних питань силою. Проблема в тому, що по-іншому ці проблеми не вирішити.

Сьогодні ми зіткнулися з протистоянням часів. Це не холодна війна, коли протистоять дві системи світоустрою та світогляду. Ми живемо в одному світі з людьми, які керуються цінностями 18-19 століття, а хтось - правилами 10 століття. Рабство, приниження жінок або публічні страти здаються неможливими в 21 столітті, але вони є і борються за існування. Єдиний спосіб їм протистояти - насильство, тому що для них ціна людського життя непорівнянна менше.

Берлінську стіну зруйнували, розтягнули на сувеніри, але зуби дракона посіяли, вони і почали зараз сходити.

Ціна протистояння диктатору, який взяв курс на руйнування системи міжнародної безпеки зростає з кожним днем. Не можна забувати уроки історії.

Олімпіади збуджують диктаторів. Зараз замовчують, хто придумав пишну церемонію відкриття і закриття Олімпіад. Її придумав Йозеф Геббельс в 1936 році! Олімпійські традиції відродили саме нацисти, тому вони і запланували Олімпіаду 1940 року в Токіо, а в 1945 - в Римі.

Після Олімпіади в Берліні в 1936 році пройшло 20 місяців до окупації Австрії, після сочинської олімпіади минуло 20 днів до аншлюсу Криму. Я називаю це "акселерацією історії", живемо у вік прискорення.