Відома українська Оксана Забужко поділилася своїми роздумами з приводу психопатії влади на прикладі головної героїні твору Марка Вовчка "Інститутка". Відповідний пост Забужко опублікувала на своїй сторінці у Facebook.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Психопатологія влади: жіноча версія. Подивилась я, зо 2 хв, на сольний виступ тої "слуги"-депутатки, яку всі обговорюють (там важливо не стільки ЩО, скільки ЯК: школа РосТБ!), - і подумала, з важким серцем, що "століття жіночих фашизмів" давно почалося, а ми все ще до нього неготові... Тож винесу тут з привату як є, нередаґованим, один свій "багаторівневий" комент у недавній дискусії про Марка Вовчка і її "Інститутку".", - написала Забужко.
Оксана Забужко зазначає, що твір Марка Вовчка "Інститутка" саме про те, що таке жінка-психопатка при владі:
"Ні одна собака в усій західній літературі до того, що таке жінка-психопатка при владі на той час (і надовго по тому, аж до самого Кена Кізі!) ще банально, тупо не додумалась (а "Інститутка" саме про це — про психопатію влади, в школі якось випадає з уваги, що там і чоловік, і бабуся героїні в таке саме, коли не гірше "кріпацтво" потрапляють, як поставлені від неї в залежність законом кріпацькі душі, тобто суть не в кріпацтві, котре, ясєнпень, зло, а в отому геніальному: "-Не пийте! - Та коли ж я хочу пити? - А я не хочу!" - котрого ніяким аболіціоністським указом, уві і ах, не скасуєш, це просто chapeau bas, я аж облизнулася, і якого, питається, милого цей приклад ще не в підручниках, замість якогось там Стенфордського експерименту?", - пише Забужко.
Письменниця зауважує, що ні в XIX столітті, ні у XX жінка ще не сприймається як потенційно серйозна загроза. Як приклад Оксана Забужко наводить ЮВТ на посту прем'єр-міністра, яку свого часу всі жаліли.
"І так, це могла побачити — тільки жінка: такого портрету токсичної кобіти до Марка Вовчка в літературі не було, всі попередні маніпуляторки-суки-лиходійки, маркіза де Мертей, Беккі Шарп і т.д. трактувались авторами як "девіантки", котрих суспільство, викривши, неодмінно "вирвєт із своїх рядов", ну просто як ізмєнщіцу із сєрдца)), дуже чоловіча візія (Міледі у Дюма сюди ж, і навіть Марґарет Мітчел, котра могла б бути прозірливішою, ще віддає данину тренду), бо ні в 19-му ст., ні в 20-му (я про це волаю казна-скільки років) жінка ще не сприймається як потенційно серйозна загроза!!! Це ще "чоловічий світ", де гарнюня-сирота (а інститутка якраз і гарнюня, й сирота!) - ще об'єкт опіки, покровительства, потенційна жертва, abused, not an abuser (згадайте весь наратив "покривдженої дівчинки" ЮВТ на посту прем'єр-міністра — оце класика жанру, і, курча, це ж іще у 2000-ні спрацьовувало, її реально жаліли!", - зауважує Забужко.
Забужко переконана, що відкривати "жіночу емансипацію в культурі XIX століття слід було "не Ібсеновою "Норою", а таки Марією нашою Олександрівною з її шикарними Настями й Устями".
Проти цієї honeytrap чоловіча культура не мала і не має "лома" (хто ДО і КРІМ Шекспіра, не всує тут пом'янутого, вкурив, що Гелена Троянська — не "ах какая женщина", а брехлива токсична сука?), так що Марко Вовчок тут по факту виступила "впєрєді планєти всєй" і з відкриттям, до якого й жіноча-то культура щойно через 120 рочків дочовгала (Крістева в 1970-ті писала про жінок у владі, що кель, мовляв, домаж, а ми-то думали, що як тільки дєвочок пустити, так зразу все й направиться, - м.ін., якісь дурепи навіть оце тепер щось подібне були писали після призначення Венедиктової, тіпа, "плюс - что женщина")), - і якби ми своїм добром тямили розпоряджатися по-хазяйськи, то досі можна було б переконати Захід відкривати "жіночу емансипацію в культурі 19-го ст" не Ібсеновою "Норою", а таки Марією нашою Олександрівною з її шикарними Настями й Устями ("там такий гарний панич за неї просив" - чорт, ну блискуче ж, блискуче, досі боляче!)", - пише Забужко.
Допис Забужко активно коментують користувачі соцмережі: "Завтра ще одна Верещук на прізвище Бронікова буде запхана "міністром Ткаченком" на посаду ombudswoman з метою нагинання і прогинання української мови. Вона вже встигла зробити мітку під парканом словами "...рідна мова не завжди українська"... І настільки видатна ця професорка Бронікова, що її фундаментальних здобутків на ниві захисту української мови вдень із вогнем не знайдеш. Але саме такі і потрібні цій владі.", "Хто не читав Івана Багряного "Сад гетсиманський", раджу. Там чекістка - ще та верещучка".
Обов’язково підпишись на наш канал у , аби не пропустити найцікавіше
Нагадаємо,
Як повідомляв портал "Знай.ua",
Також "Знай.ua" писав,
