З 28 вересня в Азербайджані раптово оголосили часткову мобілізацію воєннозобов'язанного населення. Вже кілька днів поспіль у столиці та провінціях країни досить неспокійно через загострення ситуації у Нагірному Карабаху. Дехто називає цей шматок землі "спірною територією", але насправді історично та юридично він спокон віків належав саме Азербайджану.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Україна, як відомо, у цьому конфлікті зайняла свою чітку позицію практично одразу: офіційний Київ надав усю необхідну політичну підтримку і засудив дії Вірменії, як неправомірні і загарбницькі. Про те що ж насправді відбувається там, детальніше читайте у нашому матеріалі.
Перші дзвіночки
Задовго до того, як з лінії оборони почали надходити звістки про перших поранених та підірвані вірменські склади з боєприпасами, у столиці Азербайджану Баку місцеві масово повідомляли про відібрані особисті авто на вулицях - нібито "на нужди армії", хоча на той час про жодну мобілізацію, навіть часткову, мова не йшла.
Втім, не всі авто потрапляли у поле зору правоохоронців, а тільки певні моделі, які вважалися більш-менш пристосовані для перевезень та поганих доріг - наприклад, пікапи.
Коли стало зрозуміло, що ситуація досить серйозна, активізувалися і представники світових організацій. До прикладу, генсек ООН Антоніу Гутерреш закликав обидві сторони негайно припинити протистояння.
Втім, за кілька годин після застережень з різних країн, Вірменія оголосила мобілізацію. Достатньо показові кадри, де громадян Вірменії заштовхують в автобус, за принципом "гарматного м'яса".
Останнє попередження
Міноборони Азербайджану востаннє звернулося до протилежної сторони із проханням сісти за стіл переговорів. Але поки цього так і не сталося, армія взяла важливі висоти довкола села Талиш, котрі вважаються стратегічним пріорітетом, довелося пускати в хід артилерію та ракети. Цей день у Баку мало не став святом - заговорили про перші посили до звільнення Нагірного Карабаху, але це ще був далеко не кінець.
Військові журналісти з Литви розповідали, що налякані вірмени чули вибухи навіть у Ханкенді, а це занадто далеко від безпосередньої зони конфлікту.
Місцеві лікарні були переведені на посилений режим, аби приймати велику кількість поранених, сотні одиниць техніки та бойового ресурсу було ліквідовано.
Цензура і масові заворушення
За добу після цих подій практично по всій країні почали масово вимикати інтернет-з'єднання. Це, в принципі, прописано в законі про воєнний стан і вказано в Конституції Азербайджану, але ж мобілізацію ще ніхто не оголошував. Поодинокі місцеві ЗМІ давали сухі і мало інформативні повідомленіня, на кшталт звернення президента Алієва. Та навіть глава держави не говорив, наскільки серйозна ситуація.
Це стало зрозуміло дещо пізніше, коли на ранок указом президента була оголошена часткова мобілізація громадян (усіх, хто проходив воєнну кафедру, знахоться у запасі, або має офіцерський чин).
Згодом журналісти заявили про сплановані хакерські атаки на інформаційні сайти, за припущеннями підготовлені вірменською стороною.
Як реагує населення?
Місцеві реагують дуже по-різному, думки розділилися. Одні закликають негайно припинити протистояння, інші радіють взятим висотам і збільшення кількості жертв у противника. До вашої уваги деякі коментарі, якими люди висловили свою думку на те, що відбувається:
До речі, ось ще одне доволі яскраве фото, у руках ці люди тримають табличку, де у перефразованому перекладі написано: "Бомбіть, ми відбудуємо....".
Підозріло схоже
Деякі блогери, політики та представники шоубізнесу в один голос заявляють: усе це дуже нагадує те, що відбувалося в Україні із Кримом та Донбасом. Переважно тому, що не можна заперечувати факт присутності впливу Росії та Путіна.
Звісно, конфлікт у Нагірному Карабаху триває значно довше: ще з 90-х солдат із різних країн, в тому числі - і з України, призивали туди у якості легіонерів, аби допомогти звільнити землю. Комусь пощастило повернутися, інші так і полягли у гірській місцевості, на "спірній" території і рідні більше ніколи їх не бачили.
Довідка:
У 1991-1994 роках ця конфронтація призвела до масштабних військових дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями. За рівнем військового протистояння її перевершив лише чеченський конфлікт, але, як зазначив Сванте Корнелл, "з усіх кавказьких конфліктів карабахський конфлікт має найбільше стратегічне і загальнорегіональному значення. Цей конфлікт - єдиний на території колишнього Радянського Союзу, в який безпосередньо залучені дві незалежні держави. Більш того, в кінці 1990-х років Карабахський конфлікт сприяв формуванню на Кавказі і навколо нього угрупувань, які протистояли один одному.
5 травня 1994 був підписаний бішкекський протокол про перемир'я і припинення вогню між Вірменією і самопроголошеної Нагірно-Карабахської Республікою з одного боку і Азербайджаном з іншого боку.
Бої тривають і досі, чим закінчаться, поки достеменно не відомо, але точно можна сказати одне: ситуація з обох сторін досить тривожна.
Нагадаємо, опубліковано кадри протистояння між Азербайджаном та Вірменією.
Як повідомляв Знай.ua, у Вірменії запровадили воєнний стан.
Також Знай.ua писав, що МАУ скасувала рейси до Вірменії та Азербайджану.
