Зірки української естради розповіли про своє ставлення до святкування 8 Березня. Про це передає ТСН.

Так, співачка Катя Бужинська заявила, що вона принципово "за" збереження даного свята в Україні.

"Кожна жінка хоче, щоб їй сказали комплімент, щоб про неї згадали. Ну не всім щастить, щоб був хороший чоловік і кожен день він дарував квіти без приводу", - заявила вона.

Клара Цеткін, Роза Люксембург, протести повій в цей день в США - зірка української естради Ірина Федишин про все це знає і все одно святкує.

"Не треба заглиблюватися і шукати підтекст. Кожна жінка це сприймає як ще один хороший день і те, що їй подарують квіти. Жінки люблять квіти. Люблять увагу. Жінка любить, коли чоловіки роблять компліменти. Люблять вухами", - вважає вона.

Співачка Анжеліка Рудницька привітання і знаки особливої ​​уваги саме 8-го березня не сприймає. Все це чужі свята і чужа українцям ідеологія, її потрібно відкинути як павутину, каже вона. Але Анжеліка розуміє, чому жінкам подобається жіночий день.

"Ми - країна недолюблених людей. Ось нам глобально не вистачає любові. І ось війна - це теж недолік любові. І ось жінки намагаються це компенсувати ось таким симулякром раз на рік цю любов", - вважає вона.

Як раніше повідомляв портал "Знай.ua", традиція святкування восьмого березня прийшла до нас зі Сполучених Штатів Америки. Саме там, а точніше в Нью-Йорку, ще в середині XIХ століття пройшов "марш порожніх каструль". Кілька десятків працівниць текстильної фабрики вирішили хоч якось звернути на себе увагу. Вони втомилися отримувати гроші за свою важку роботу і вимагали рівних умов праці. Мітинг швидко розігнали, але в пам'яті він залишився першим публічним виступом жінок за рівні права. До початку ХХ століття нічого не змінилося. Жінки все так же гарували по десять-дванадцять годин на добу, а отримували набагато менше чоловіків, хоча виконували точно таку ж роботу. До того ж, жінки були позбавлені права голосу. Вони не мали право голосувати на виборах.

Пам'ятаючи про демонстрацію 8 березня, в 1908 році саме в цей день в тому ж Нью-Йорку вийшло приблизно п'ятнадцять тисяч жінок з тими ж вимогами, що і п'ятдесят років тому. Як і в перший раз, все закінчилося агресивним з боку поліції розгоном мітингувальників. Протестувальників-жінок обливали холодною водою. Через два роки в столиці Данії Копенгагені відбулася Друга Всесвітня жіноча конференція. На ній Клара Цеткін - активний борець за права жінок, звернулася до учасниць зборів з пропозицією відзначати жіноче свято у всіх країнах в один і той же день. На згадку про події в Нью-Йорку цим днем ​​і стало восьме березня.

Радянських жінок почали вітати з цим святом з 1921 року. Вихідним "міжнародний жіночий день" став лише через сорок чотири роки. У 1975 році - свято отримало світове визнання. В цей рік Генеральна Асамблея ООН запропонувала день 8 березня відзначати як День боротьби жінок за свої права.