27 квітня в православній церкві вшановують пам'ять Віленської ікони Божої Матері — давнього образу Богородиці, який за переказами написан євангелістом Лукою. Ікона довгий час була родовою святинею візантійських імператорів. Про це повідомляють ЗМІ.

За найбільш поширеною версією в 1472 році ікону привезла в Москву царівна Софія Палеолог, яка стала дружиною великого князя Московського Івана III. Існує також інша версія, яка не знаходить широкої підтримки, що ікона перейшла до великого князя московського від галицьких князів, які отримали колись її в дар від візантійських імператорів.

У 1495 році великий князь благословив цією іконою свою дочку Олену при видачі її заміж за великого князя литовського Олександра.

Після смерті Олени ікону помістили над його гробницею в Предтеченському соборі у Вільні. Після укладення Берестейської унії ікона перейшла до уніатів. Згодом ікону перенесли до Віленського Свято-Троїцького монастирю.

Популярні новини зараз

Зірка "Дикого ангела" Наталія Орейро показалась у чому мати народила і з немовлям на руках: "Наш світ зупинився"

Турист з Києва не витримав випробування Карпатами - "Знайшли біля озера…"

Популярний у жінок український блогер-мільйонник помер від ковіда, залишивши трьох дітей

У лісі на Закарпатті знайшли страхітливий труп чоловіка - лежав у кущах, розкинувши руки

Показати ще

Двічі царі намагалися повернути собі ікону:

під час Лівонської війни в 1569 році за її повернення обіцяли відпустити 50 бранців;

після взяття Вільно в 1655 році військами Олексія Михайловича за його дорученням віленський воєвода Михайло Шаховський намагався знайти ікону, але вона була вивезена в уніатський монастир до Калінінграду (Кенігсберг).

Під час Першої світової війни святині були евакуйовані з прифронтової лінії в тому числі і Віленська ікона. Її разом із мощами Віленських мучеників у 1915 році привезли в Донський монастир і після цього її подальша доля невідома.

Святкування Виленксої іконі здійснюється: 27 квітня і 28 лютого - пам'ять її перенесення у Вільно.

Історія церкви

А. А. Соловйов повідомляє, що ще в 1317 р. великий князь Гедимін домігся зменшення митрополії Великого Московського князівства (Великої Росії). За його вимогу при патріархові Івані Гликі (1315-1320) була створена православна митрополія Литви зі столицею в Малому Новгороді (Новогрудку). Цієї митрополії, по всій видимості, підкорилися ті єпархії, які залежали від Литви: Турів, Полоцьк, а потім, ймовірно, і Київ.

Дивіться сюжет про церкву