Станіслав Боклан: життя найкращого актора України

Станіслав Боклан – знаменитий український актор. Він затребуваний в театрі, в «побутових» серіалах і в значущому великому кіно. Станіслава ніжно люблять глядачі. Він також визнаний і на офіційному рівні – з 2016-го року Боклан має звання Народного артиста України. А недавно його навіть номінували на «Оскар». За плечима артиста значна фільмографія – понад сто ролей у кіно. Це і комедія, і драма, і лірика, і трагедія, а також такі складні жанри як фарс і сатира. Як йому вдалося зробити таку карколомну акторську кар'єру в нашій країні, у якій, по суті, кінематограф весь час – у занепаді?

Зріст, вага, параметри фігури

Станіслав Володимирович Боклан народився 12-го січня 1960-го року. Наразі акторові – 59 років. За знаком Зодіаку – він Козеріг. А представників цього знаку відрізняє завзятість, емоційна стабільність, працьовитість, чесність і надійність.

Завжди статний, підтягнутий, елегантний і привабливий актор ось уже багато років тримається в приголомшливій формі. Він один з кращих (якщо не найкращий) представників аристократичного слов'янського типу зовнішності в нашому кінематографі. Схоже, що в усьому винні виняткові природні дані. На даний момент, як і раніше, вага актора становить 83 кілограми при зрості 179 сантиметрів. При тому, що він не захоплюється спортом.

Сім'я

Стас народився в маленькому селищі міського типу Брусилів, Житомирської області, в простій робітничій сім'ї. Його батько все життя працював на заводі, так само, як і мама, спершу почавши свій шлях з роботи нянькою в дитячому саду. Коли Станіславу виповнилося 3 роки, у нього з'явився молодший брат – Микола. Він теж пішов в акторську професію. Хоч Микола і менш знаменитий, ніж брат, але не менш талановитий. Микола Боклан – Заслужений артист України.

Коли діти ще були маленькими, сім'я в пошуках кращого життя переїхала до Києва. Так що, як одного разу сказав Стас в інтерв'ю, він виріс в «робочому» Святошинському районі нашої столиці.

У дитинстві Станіслав добре вчився і виявляв відмінні задатки в малюванні та ліпленні. Однак розвивати творчі навички у дітей у сім'ї в той час не було ніяких можливостей.

Актор якось зізнався, що його рішення піти в актори було цілковитою несподіванкою для батьків і викликало у них здивування. Тому що в їхній родині ніхто ніколи не займався творчими професіями, і кіно – для них було далекою фантастичною картинкою. Та й сам Стас навіть і не мріяв про таку роботу – він потрапив в театральне середовище насправді з волі випадку.

Батьки слабо розуміли професію сина навіть вже тоді, коли він навчався в університеті і запрошував їх на навчальні репетиції. Стас згадує, що батько тоді назвав їх повторення якогось тексту кілька годин поспіль сущою дрібницею і божевіллям. Розуміння тонкої творчості сина до батьків почало приходити тільки тоді, коли вони побачили його перші спектаклі. І до сих пір Станіслав скромно говорить про те, що тільки сподівається на те, що його батьки ним пишаються і щасливі від того, ким він став.

Біографія

Відразу після закінчення школи, за прикладом батьків, Стас відправився не вступати до інституту, а працювати. Майбутній знаменитий актор працював на київському заводі «Кристал» на посаді вимірювача електричних параметрів в мікромодулів. Так би, можливо, цей талант і залишився б простим робітником, але в його життя втрутилася доля. Випадково він дізнається, що його колега замість того, щоб гуляти після роботи, відвідує вечірні акторські курси для вступу до Національного театрального інституту. Виявляється, тоді Боклан навіть не знав про існування такого інституту в Києві. Та й в театрі на той момент свого життя бував лише два рази і без особливого враження.

Так, спонтанно, з юнацьким ентузіазмом і легковажністю в 1979-у році Станіслав за компанію з другом подає документи в Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Але вступні іспити спустили парубка з небес на землю. Комісія поставила Боклану двійку і констатувала: таланту у вас немає! Про цей поворотний момент свого життя Станіслав згадує з особливим трепетом: я вийшов з іспиту, закрив за собою двері і чітко усвідомив, що в театр мене ніхто ніколи не візьме – я там не потрібен. Але цей потік сумних думок несподівано перервала викладачка сценічної мови, яка вийшла за ним слідом і гукнувши: пробуйте ще – в вас щось є. Саме завдяки цим надихаючим словам, Стас взявся за справу серйозно: почав ходити на підготовчі курси і в наступному році вступив. Так, його зарахували на акторський курс Бориса Ставицького.

Як розповідає Станіслав, свій вступ він сприйняв дуже романтично. Тоді вперше на іспитах відчинивши двері в інститут, він опинився зовсім в іншому світі. Будучи зовсім ще юнаком, він не розумів, що робить і навіщо. До того у своєму Святошинському районі він бачив тільки дворові посиденьки з вином і картами, а в театральному – були зовсім інші, натхненні люди. Йому просто шалено захотілося стати частиною цього творчого кола. Однак зараз він розуміє, що акторський шлях дуже складний і зазначає, що навряд чи б пішов в цю професію, знаючи, що його чекає попереду. Чому?

На думку Станіслава, складність професії в тому, що тут потрібно бути тільки першим, постійно боротись за увагу режисерів і постійно бути обраним, а не вибирати самому. Йому дуже складно далося зберегти цілісність своєї особистості, вибравши для себе абсолютно залежну професію. Причому навіть відмовитися від ролі можна тільки в кіно, а ось в театрі – справжня служба. Там ти зобов'язаний грати обрану для тебе керівником роль і працювати кожен день. Тепер він відчуває себе щасливою людиною, але тільки завдяки тому, що йому на творчому шляху зустрічалися в основному хороші люди.

У 1984-у році Боклан закінчив інститут з відзнакою.

Перші свої ролі він зіграв на сцені ДК від заводу «Червоний екватор» – це були аматорські пантоміми.

Кар'єра

У 1984-у році Станіслав Боклан, не маючи іншого вибору в Києві, вирушає працювати в Донецький обласний російський драматичний театр у місті Маріуполь. Хоч тут доводилося нелегко в фінансовому плані, актор відзначає, що саме ця робота дала йому повноцінне розуміння професії.

Однак, весь час молодий чоловік сумував за Києвом - і тільки видалася така можливість, він повернувся в столицю. А сталося це через цілих 10 років, коли йому запропонували місце в Молодому театрі. Починаючи з 1994-го року і до цього дня Боклан грає на його підмостках. У Києві теж сім'ї актора доводилося жити впроголодь. Як згадує Стас, спочатку його зарплата в Молодому в перерахунку на долари становила всього лише 8 у. е.

Однак уже тоді у нього з'являються перші ролі в кіно і їх оплачували значно краще. Колись за свій перший знімальний день Станіслав отримав 10 доларів і моторошно зрадів. Тому що за тими цінами на ці гроші сім'я могла прожити півмісяця! Свій перший серйозний заробіток актор отримав завдяки роботі у фільмі «Американський поліцейський». Тоді знімальна група із США працювала над своїм фільмом на Кіностудії Довженка, задіявши і українських акторів. Станіславу дісталася роль учасника російської бандитської групи. І за знімальний день йому платили 50 доларів. Оскільки знімальних днів було 10, то він заробив пристойні гроші за тими мірками. Тоді ж вони з сім'єю змогли продати гарну 3-компантную «сталінку» в Маріуполі і купити квартиру на київській околиці в Харківському масиві. Там він живе і досі.

1992-у році вперше на екрани вийшов фільм за участю Станіслава – «Тарас Шевченко. Заповіт».

Усього в 90-і роки актор знявся в 5-и фільмах. Найвизначнішою з робіт того часу була роль Стівена Райта у фільмі «Репортаж» (1995).

Однак впізнаваність до Боклана прийшла тільки в 2000-х, коли він активно почав зніматися в різних серіалах. Тут режисери бачили його в основному в ролі статусного героя-коханця. Були серед численних робіт актора в цей час і більш-менш примітні ролі в кіно. Наприклад, в 2001-у році Стас грає одну з ключових ролей в українській мелодрамі «Провінційний роман» – привабливий підприємець, який залицяється до головної героїні. За перше 10-річчя нашого століття Станіслав знявся більш, ніж в 40 творах. В основному це другорядні і епізодичні ролі. Так Стас встиг засвітитися в модних тоді серіалах на кшталт «Повернення е Мухтара», «Жіноча інтуїція», « Сестри по крові» і т. д. Але справжню популярність йому принесла одна з головних ролей в українському серіалі «П'ять хвилин до метро» (2006 р.), де він знову-таки грав імпозантного заможного романтичного персонажа. Правда, всенародна, як він сам її називає, «побутова» популярність здорово докучала акторові. Заробляючи на життя чесною акторською працею, він в ті часи ще не міг дозволити собі авто і їздив, як і прості смертні, на метро – зайва увага в його бік як до персонажа знаменитого серіалу могла бути і досить некультурною.

У 2002-у році Станіслав отримує свою першу театральну нагороду – «Київська пектораль» у номінації «Краща чоловіча роль» за роботу у виставі «Хоровод любові».

У 2004-у році актор отримав премію фестивалю «Слов'янські зустрічі» за роль у виставі «Гедда Габлер».

Є в цьому відрізку часу і досить серйозна кіно-робота – роль генерала Дубельта в історичному фільмі «Братсво» (2005 р).

У 2006-у році Боклану присвоїли звання Заслуженого артиста України за вагомий особистий внесок у культурний розвиток України.

Але тільки нинішнє 10-річчя піднесло Станіслава Боклана на справжню кар'єрну вершину. Серіали в 10-х роках, звичайно, продовжилися, але і з'явились хороші фільми, в яких в повній мірі зміг розкритися надзвичайний талант актора.

У 2012-у році Стас працює в історичній військовій драмі «Матч», присвяченій знаменитому матчу смерті, який провели германці в Києві з нашим «Динамо» в окупаційний період за часів Другої світової війни. Тут він виконав складну психологічну роль Павла Баразія. В Україні прем'єра фільму пройшла зі скандалом і врешті-решт була заборонена до показу як спотворююча історичну реальність і дискримінуюча українців. Однак сам персонаж Боклана показує глядачеві, скоріше, людину, яка заплуталась в складних життєвих обставинах і того, хто шукає звідти вихід. Він переходить на сторону окупантів з ідеєю досягнення свободи для свого народу, але в фіналі розуміє, що жорстоко помилився: і німецькі загарбники не зможуть стати визволителями. Станіслав майстерно розкрив на екрані трагедію свого персонажу.

У 2013-у році виходить українська історична драма «Поводир», у якій й Станіслав зіграв головну роль – сліпого кобзаря Івана Кочерги. У фільмі розповідається про розстріляний радянською владою всеукраїнський з'їзд кобзарів в Харкові в 30-х роках. На долю героя Станіслава випадають найстрашніші події в нашій історії – Голодомор, репресії, війни. Фільм був відзначений на міжнародних фестивалях і навіть представлений до номінації на «Оскар» в 2015-у році. В цілому ж для історії української кінематографії критики вважають його важливою знаковою картиною. За цю роль Станіслав отримав 2 нагороди: «Золотий Дюк» на Міжнародному Одеському кінофестивалі, а також головний приз за кращу чоловічу роль «Universe Multicultural Film Festival».

У 2014-у році Боклан починає роботу в комедійному ситкомі телеканалу СТБ – «Коли ми вдома». Звичайно, мистецтвом цей серіал не назвеш, але він став улюбленою розвагою для багатьох українців. Крім того, Боклан для ролі в цьому ситкомі добряче перевтілився і зумів зробити персонажа навіть в такому фільмі по-своєму багатогранним і цікавим. До слова, серіал настільки полюбився глядачам, що його зйомки не припиняються і досі.

У 2015-у році виходить ще один знаковий український фільм – військова драма «Незламна», в якій Боклан виконав роль батька головної героїні. Фільм відзначений на багатьох престижних міжнародних кінофестивалях: Берлінському, Канському, в Торонто, в Пекіні і ін.

У 2015-у році Станіслав починає роботу над дуже популярним українським серіалом «Слуга народу». Тут він виконує роль другого плану – прем'єр-міністра Юрія Чуйка. Тепер в народі його стали називати саме «прем'єр-міністром». Цей неоднозначний персонаж (в цілому негативний, але з позитивними рисами) займав чільне місце в серіалі протягом усіх трьох сезонів, зйомки останнього закінчилися тільки в 2019-у році.

2016-го року Станіслав отримав звання Народного артиста. Актор ставиться до таких нагород більш, ніж спокійно, і не вважає, що це привід для особливих гордощів.

З 2016-у на екрани виходить ще один значимий український багатосерійний фільм «Століття Якова» за романом Володимира Лиса з однойменною назвою, який отримав премію «Коронація слова». Тут Стас виконав головну роль, яка захопила критиків. А Володимир Лис зазначив, що неймовірний професіоналізм актора вже досяг рівня легендарного Богдана Ступки.

У 2017-у виходить українсько-словацький фільм «Межа», в якій Боклан зіграв роль українського мафіозі на прізвисько Крулл. Фільм отримав нагороди на кращих міжнародних кінофестивалях, а також був номінований на «Оскар».

В кінці 2017-го року Станіслав спробував себе і на телебаченні, ставши одним з членів журі в гумористичному шоу «Ліга сміху». Хоча актор і довго відхрещувався від подібної роботи, він зазначає, що досвід в цьому проекті здався йому цікавим.

Далі були ролі в інших гучних українських фільмах: «Правило бою», «Сувенір з Одеси», «Я, ти, ВІН, вона», «Кріпачка» і «Захоплення».

Станіслав Боклан зізнається, що театр він любить більше, ніж кіно. Хоча широку популярність йому принесла саме кінематографічна робота. Однак і на театральних підмостках він зіграв безліч чудових ролей і проявив себе як актор з масштабними і необмеженими акторськими здібностями. Найкраще підтвердження цьому те, що на його спектаклі завжди важко купити квиток. Критики стверджують, що тут він незрівнянний: яскраві образи, своєрідна пластика, доскональне почуття жанру. А його ролі відзначаються оригінальністю трактувань, глибиною задуму, виразністю зовнішнього малюнка. Не можна виділити кращу театральну роль Боклана, тому що кожна зіграна філігранно. А для глядачів його поява на сцені – завжди свято і яскравий бурлеск. Станіслав каже, що любить кожен свій спектакль, але задумавшись зі всієї великої кількості свого репертуару, в першу чергу, радить подивитися «Загадкові варіації».

Деякий час артист займався і педагогічною діяльністю, викладаючи акторську майстерність в альма-матер. Однак незабаром зрозумів, що викладацтво не підходить йому по натурі, і незабаром кинув цю затію. До того ж актор відзначає, що не хотів би нікому радити йти в актори. Тому що по-справжньому реалізуватися в професії щастить тільки 1-у відсотку акторів. Він і сам довгий час був невдахою в своїй професії. Стас вважає, що «застрибнути» у той відсоток йому вдалося вже в немолодому віці і цілком випадково – вже за 50 років, але ж того у нього були десятки років роботи.

Однак наразі Станіслава Боклана і критики, і продюсери, і режисери вважають найкращим актором України. Після смерті Ступки довгий час це місце було вакантним – і тільки зараз талант Боклана дозрів до такого статусу. Завдяки останнім ролям Станіслава вважають сучасним втіленням мудрості, харизми і іронічності українського кінематографу. До того ж наразі він став ще й найбільш високооплачуваним актором в нашій країні.

Станіслав має і свою громадянську позицію. З 2014-го року він не знімається в російських проектах. У 2018-у році він, наприклад, записав відеозвернення для підтримки незаконно ув'язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова.

Особисте життя

Своє особисте життя Станіслав Боклан вважає за краще тримати в секреті. Точно відомо, що він вже довгі роки одружений з колегою по цеху – Наталією Кленіною, актрисою Київського Молодого театру. Також в одному з інтерв'ю, він ненароком зазначив, що це не перший його шлюб. Недивно, адже з Наталею вони познайомилися під час спільної роботи в Молодому театрі. А на той момент Станіславу було 34 роки.

Коли закохані одружилися, у кожного за плечима вже була своя історія. А у Наталі – навіть син від першого шлюбу – Кирило Думський. Актор виховав його як рідного, так що вважає Кирила і своїм сином теж. Хлопець, як і батьки, займається творчою професією – працює діджеєм. Також у Станіслава є рідна дочка – Марія. Вона теж отримала акторську освіту, але зараз працює кастинг-директором в кінокомпанії «Star Media».

З дружиною у Станіслава дуже трепетні і ніжні стосунки. Вона – його головний критик і порадник у роботі, а також кращий друг. Стас розповідає, що їм разом дуже подобається займатися городом на дачі. А найкращий відпочинок для них – це тихе спокійне усамітнення на природі, де Стас любить просто порибалити.

Також у артиста вже є внуки: Діомід (син Кирила) і внучка Аріна.

Цікаві факти/чутки

• Станіслав вважає, що актор повинен вміти грати все: будь-які жанри, і в серіалі, і в серйозному кіно.
• Своїм головним «поводирем» в професії Стас вважає Станіслава Непряхіна, який був режисером-постановником Донецького академічного обласного драматичного театру в його бутність. Саме він навчив Боклана в роботі, перш за все, думати. Думати про свого персонажа: що він робить і чому, що у нього і у тебе є цікавого для людей в залі, думати і на репетиції, і на сцені... В цілому, актор вважає, що і в житті головне – навчитися думати. Артистові дуже важливо думати про свого персонажа і його життя – тоді він стає живим і багатогранним, як реальна людина. У певний момент трапляється якась магія: актор дивиться на світ очима свого персонажа, а персонаж бачить світ очима свого актора. Але важливо й складно при цьому, не розчинитися і не втратити себе, знайшовши ці чарівні акторська єднання. І до сих пір Станіслав Михайлович залишається вчителем для Станіслава Боклана. Їхні розмови він називає – своїми університетами.

• Станіслав зазначає, що у фільм «Поводир» (який багато хто вважає кращим в кар'єрі актора) він потрапив практично випадково: я б міг не потрапити в нього, якби інший актор не відмовився від цієї ролі. Більш того Боклан до останнього дуже сумнівався: чи може він гідно виконати цю роль.
• У відвертому інтерв'ю Стас одного разу зізнався, що твердження «Боклан – хороший артист» насправді загальна помилка. Йому здається, це ось-ось розкриється і всі будуть розчаровані. Тому що розчарування приходить до нього завжди, коли він бачить себе на екрані. Від того артист рідко дивиться свої роботи.
• У Станіслава є цікаве хобі – література. Він пише вірші і прозу. Зараз артист займається цим несерйозно, тому ніде не публікує і озвучує тільки рідкісним, найближчим, слухачам. Але з часом, з виходом на пенсію від акторства, він можливо, займеться письменництвом професійно.

Фотографії

Відео

Новини

Нещодавно ми розповідали про те, що Станіслав Боклан зробив гостру заяву про війну на Донбасі.

Також читай про те, яке офіційну заяву актор зробив в зверненні до Путіна.

Посилання

У Станіслава Боклана немає сторінок в соцмережах, також і офіційного сайту.