Дисидент, поет і правозахисник Василь
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗ 1995 року в стінах цього табору діє Музей історії політичних репресій і тоталітаризму "Перм-36". За 7 років загинуло в його стінах 8 осіб, в тому числі і Василь Стус.
Стус з іншими правозахисниками, справді підривав комуністичний тоталітарний режим, який лицемірно називався радянською владою.
Останнє заключення Василя Стуса почалося в листопаді 1980 року в Кучино. Йому призначили 10 років особливого режиму, в якому дозволялося писати один лист на місяць. З Уралу йому вдалося відправити дружині всього кілька листів.
Співкамерникам Стуса напередодні його смерті, 2 вересня з робочих камер було чути, що поета водили до якогось начальства. Повертаючись звідти, він навмисне в коридорі голосно повторював: "Накажу, Накажу…та хоч знищіть, гестапівці!". Так він сповіщав своїх друзів, що йому погрожували новим покаранням.
Так, 3 вересня близько 17-ї години один з ув'язнених чув, що Стус просить валідолу. Тобто у нього було погано з серцем. Проте вже 4 вересня Василь не відгукувався на привітання співкамерників. Пізніше КГБісти повідомили, що Стус помер від серцевого нападу.
Проте в ті дні поет перебував у карцері, куди не пробивались і сонячні промені. Він знову почав голодування, а температура не досягала і 15 градусів в приміщенні. При цьому йому не видавали ні постелі, ні ковдри, щоб вкритися. Він елементарно не мав енергії, щоб зігрітися холодної ночі.
Однак не виключають і варіант вбивства, адже "нари", де спить укладений у карцері опускаються наглядачем, який повинен попередити про це. І якщо тюремник з коридору несподівано опустив їх, то вони тут же вдарили б Стуса по голові.
Крім того, пізніше згадували, що в ніч з 4 на 5 вересня в коридорі пролунав голосний крик: "Давай ніж!". Так з'явилася ще одна версія смерті великого українського поета – самогубство в камері, він повісився.
Як повідомляв