Щороку, 30 вересня, за народним і церковним календарем відзначається День Віри, Надії і Любові (за старим стилем – 17 вересня). Також у цей день православні віруючі вшановують пам'ять святих мучениць Віру, Надію, Любов та їх мати Софію. 

День Віри, Надії і Любові 2018: головні заборони свята

У давні часи 30 вересня на Київській Русі святкувало свої іменини багато дівчат і жінки, а все тому, що ці чотири імені були дуже популярні в народі. При цьому вони святкуються і зараз. З тих самих пір наші предки почали відзначати велике свято — Вселенські бабські іменини. З ними чоловіки вітали всіх жінок. Традиційно іменини святкували три дні, прославляючи материнську мудрість і жіночі чесноти — віру, надію і любов.

Варто відзначити, що в цей день було категорично заборонено голосно розмовляти і сміятися, тому що всі без винятку жінки зобов'язані оплакувати святу Софію, яка втратила своїх дочок, тим самим позбавляючи себе і свої сім'ї від смутку, печалі та біди. Тобто, з одного боку, плач нагадував про страждання Софії, але з іншого – в цьому обряді був і свій тонкий розрахунок. 

Крім того, 30 вересня в селах влаштовувалися так звані «сільські святці». Молодь збиралася на «вечорниці», плекаючи надію «себе показати та вивідати, хто впаде на розум, на душу». А ті дівчата, у серцях яких уже горів вогонь кохання, голосили, щоб відповідним почуттям судженого «не було кінця століття», щоб любов «у вогні не горіла, в воді не тонула, щоб її зима студена не знобила». І берегли в собі віру, що все так і збулося.

У той же час заміжні жінки купували в храмі три свічки. Дві з них відразу ж ставили в церкві перед іконою Ісуса Христа, а останню з настанням півночі потрібно було обов'язково вставити в каравай, який стояв на столі, і після читати 40 разів без зупинки бажані слова про спокій і щастя в домі. Вранці цим короваєм жінка повинна була нагодувати всю сім'ю. Якщо лишалися крихти, викидати їх заборонялося. Потрібно неодмінно їх зберегти до наступного Дня Віри, Надії та Любові.