Щорічно, починаючи з 1649 року, 4 листопада православна церква влаштовує святкування на честь Казанської ікони Божої Матері. Також за народним календарем у цей день відзначається свято Казанська осіння (22 жовтня – дата за старим стилем).

Казанська ікона Божої Матері 4 листопада: історія свята

Після пожежі в Казані в 1579 року, яка знищила більшу частину міста, дев'ятирічній Матроні явилася уві сні Пресвята Богородиця. Вона наказала дівчинці відкопати її ікону на попелищі. Дитина послухалася, а на місці явлення ікони було згодом побудовано Богородицький дівочий монастир. Його першою черницею стала сама Матрона.

В XVI-XVII століття польське князівство знущалося над християнською релігією і всієї православної вірою, розграбувало храми й монастирі, міста і села. Патріархом Ермагеном було скликано народ в ополчення на захист території. Згідно з церковним переказом, очолив його князь Пожарський. Саме тоді заради духовної підтримки з Казані було послано образ Пресвятої Богородиці.

Коли на місце ополчення доставили святу ікону, весь народ підніс молитву Господу Богу і Божій Матері про допомогу і наклав на себе 3-денний піст. Молитва була почута, і гнів змінився на милість. 22 жовтня 1612 ополчення розгромило загарбників і звільнило місто.

Популярні новини зараз
Зміни в правилах обміну валюти: заначка може перетворитися на розчарування Пенсіонери ВПО можуть отримати солідну надбавку: що для цього потрібно Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців
Показати ще

Казанська ікона Божої Матері 4 листопада: традиції і обряди свята

Варто відзначити, що наші предки вважали цей день переломним. Вся справа в тому, що саме після свята в свої володіння вступає справжня зима.

За традицією в цей день наші пращури провітрювали підвал, підпалювали ялівець і обкурювали ним приміщення. Такий обряд проводився для того, щоб зберегти всі запаси на зиму: щоб вони не гнили і не закінчувалися.

Крім того, Казанська осіння вважалася періодом розрахунків за виконані будівельні роботи. Це був останній день, коли власники будинку могли розрахуватися зі всіма робітниками: малярами, теслями, штукатурами, мулярами, простими найманцями та іншими.

Після цього чоловіки поверталися додому з грошима, де їх чекали дружини і накриті святкові столи.