Психологиня Ірина Костюк у проєкті "Наші вдома" на телеканалі Конкурент TV пояснила, що відбувається з людьми після повернення з війни, і як близькі можуть допомогти, не роблячи гіршою.

Людина після фронту не така, як раніше, але це не означає, що вона "зламалася" або стала поганою. Він став більш зібраним, обережним, напоготові – і це нормально. Просто його психіка жила за умов, де помилка коштувала життя, і тепер так просто не розслабитися.

У чоловіка змінюються інтереси, звички, реакції. Він може мовчати, дратуватись, погано спати, не любити гучні звуки. Або, навпаки, прагнути все контролювати. Все це – не капризи, це наслідки стресу та втрат.

Ризик виникнення депресії, UA 112
Ризик виникнення депресії, UA 112

За словами Костюк, якщо хтось, повернувшись із війни, починає зловживати алкоголем, стає агресивним, кричить "я за вас воював!" – це не вина самої війни. Це швидше стара проблема, яка тепер "легалізована" в очах самої людини.

Популярні новини зараз
Заощадите пристойну суму: українцям розповіли про хитрий "трюк" супермаркетів під виглядом акцій Від ТЦК більше не сховатися: мобілізація дістанеться миттєво кожного ухилянта Від ТЦК не сховаються: кого почнуть мобілізувати з 1 червня "Природа подає знаки": мольфарка вказала на небесні знамення, що свідчать про наближення миру
Показати ще

"Проблема не у війні – проблема в людині. П’яниця, який істерично горлає «Я за вас воював!» не від болю мучиться – він знайшов дивовижне виправдання своєму алкоголізмові, бо п’яниці як такого – цуратимуться, а алкоголіка-ветерана – жалітимуть. Тип, який з криком «я за тебе кров проливав» лізе в бійку – насправді завжди мав важкий характер і бажав кулаками доводити свою перевагу. Але з дрібного хулігана тепер він став ветераном війни. Розумієте?", – каже психологиня.

Справжні воїни, за словами Костюк, не прагнуть жити минулим і не пишаються насильством.

Отруєння алкоголем. Фото: Youtube
Отруєння алкоголем. Фото: Youtube

Як підтримати свого військового?

1. Прийміть, що він інший. Це нормально. Говоріть йому: "Я поруч. Ми впораємося разом".

2. Не шуміть та не тисніть. Гучні звуки, різкі питання – це може викликати тривогу. Спокій та передбачуваність – найкраща допомога.

3. Дозвольте мовчати. Не вимагайте розповідей про війну. Іноді просто сидіти поряд – найважливіше.

4. Не забувайте про дотик. Обійми, долоня на плечі – все це нагадує, що він удома. Головне – не різко та не зі спини.

5. Допоможіть зберегти важливість. Давайте доручення, радиться, залучайте до рішень. Нехай він відчуває, що потрібний.

6. Не грайте у психолога. Ви не лікар. Якщо бачите, що йому важко, запропонуйте допомогу спеціаліста. Якщо не готовий – зачекайте та запропонуйте пізніше знову.

7. Дбайте про себе. Близькі також втомлюються. Знайдіть час собі, не вигоряйтеся повністю.

8. Не поспішайте. Адаптація – це не тиждень та не місяць. Це довгий шлях, і в кожного він свій.

"Ви ж знаєте, що головне – любов і терпіння. Їх не видно відразу. Але саме вони стають основою справжнього повернення. Тому адаптація – це не процес за один день. Це шлях, який сім'я проходить разом", – каже Ірина Костюк.

Нагадаємо, чому українські підлітки працюють на ФСБ і як врятувати їх від масового вербування.

Раніше ми писали про те, що бброда не просто мода: навіщо чоловіки насправді її відрощують

Крім того, Знай.ua повідомляв, хлопчики до 14 років п'ють частіше за дорослих: одеське дослідження шокувало українців