"Військовий квиток - це квиток в один кінець. Якщо ти поїхав на війну, навіть журналістом, треба чітко розуміти, що назад ти не повернешся ніколи", - так описував свою нелегку роботу покійний журналіст Аркадій Бабченко.

Його слова так часто були спрямовані проти Путіна і "за" Україну, що саме це стало візиткою карткою блогера. Згадаємо найбільш значущі його цитати:

Покликання чи тягар?

Як відомо, бути журналістом Аркадій Бабченко не хотів. Проте, в професії він був 15 років. Працював в газеті "Московський комсомолець", на опозиційному на ті часи каналі НТВ, незалежному ТВ-6. Протягом семи років був кореспондентом "Новой газети", звідки його звільняли чотири рази, а назад брали п'ять.

" У 1999 році, коли почалася Друга чеченська війна, я підписав контракт і поїхав добровольцем. Пробув там півроку. Повернувся, включив телевізор і зрозумів, що про війну розповідають не зовсім те, що відбувається насправді. Було дві крайності: або "чеченці - сволочі, терористи, хочуть вбити всіх росіян", або ж "проклята Росія напала на білу і пухнасту Чечню". А реальність була десь посередині", - писав він.

В РосЗМІ Бабченко відчував себе не в своїй тарілці, адже там не лишалося права на власну думку:

Популярні новини зараз

Надя Дорофєєва приспустила штани, щоб стати популярнішою: "З подряпинами"

Пухнастий герой доставив на берег потопаючого бабака: прокатався на спині з вітерцем

Арсен Мірзоян влаштував дітям свято на канікулах: їжте, поки мама не побачила

Ані Лорак з Муратом подарували донечці ляльку, від якої мороз шкірою - "Яка моторошна!"

Показати ще

"Після цього я сам по собі. У якийсь момент зрозумів, що мені, в принципі, редакція не потрібна. Стало цікаво розмовляти з читачем безпосередньо. З моєї точки зору, зараз найзручнішими ЗМІ є соціальні мережі. В основному я існую в цьому форматі".

Дивіться: Бабченко про Путіна, війни та погрози

Журналіст на війні

"Якщо вирішите займатися військовою журналістикою, то у вас в запасі років десять-п'ятнадцять. Потім настає емоційне вигорання. Це відбувається з імовірністю в сто відсотків. Не можна сприймати людей виключно як героїв свого репортажу, за який отримаєш якісь дивіденди: гонорар, славу, кар'єрний ріст", - згадував Бабченко про події Чечні та Донбасу.

Кожне слово пропускав через себе, почав співпереживати українцям, котрі опинилися по той бік червоної лінії фронту. І не приховував, чиїх рук це справа – війна, якої ніби немає. Війна, яка нищить тисячі родин:

"Пропустити горе кожного через себе ти не зможеш, бо просто зламаєшся, збожеволієш. Два-три місяці - і до побачення. Потрібно знайти якийсь баланс між співучастю і досить відстороненим баченням ситуації. На війні ці почуття зайві. Головне табу журналіста: ти не можеш брати в руки зброю - ніколи і ніде. Єдине припущення - це для порятунку власного життя".

Пропаганді – ні

"Перший канал", "Росія 24" і LifeNews - це не засоби масової інформації. Вони не наші колеги. Це засоби масової пропаганди. Поширення засобів масової пропаганди в суспільстві - російському, українському - повинно бути припинено. Україна зробила свій вибір у бік євроінтеграції однозначно. Становлення і єднання нації вже відбувається. В Україні повно вільних ЗМІ, є можливість вести громадську дискусію. Це дає можливість зрозуміти, хто розумний, а хто дурень. А суспільство, як правило, хоче йти за розумними людьми", - так коментував він ставлення до нашої країни.

На думку Бабченка, відповідальність за створення освіченого, освіченого суспільства лежить на ЗМІ, адже мас-медіа іноді можуть перетворити людей на маргіналів – як це відбулося в Росії.

"Я часто чую від українців: "Ми програємо інформаційну війну". Та нічого подібного. Ви програєте війну пропаганди. Але я не впевнений, що в ній потрібна перемога. На даний момент видно, що в інформаційній війні Україна якраз таки виграє. З Путіним вже не вітаються".

Дивіться: Бабченко про російське телебачення

Як повідомляв портал "Знай.ua", у Росії цинічно відреагували на вбивство Бабченка.