День Сорока Севастійських мучеників 22 березня: як вшановують пам'ять вірних воїнів Христа

поділитись
"Хто витримає до кінця, той врятується", - говорили вони замість молитов, видячи у застінках.

На території сучасної Туреччини, у місті Севастія, прийняли смерть за віру в Христа вірні йому воїни. Саме тому 22 березня православні вшановують пам'ять сорока Севастійських мучеників – так їх назвали на честь міста, звідки родом найвідоміша біблійна історія.

Почалося все з указу, виданого Костянтином Великим у 313 році. Він дозволяв офіційно свободу віросповідання і рівняв у правах із язичниками. Та не подобалося таке рішення співправителю Лікінію: він дотримувався переконань, що править світом сонце, боявся зради і хотів очистити своє військо від християн.

Тоді ж у вірменському місті Севастії одним з воєначальників служив Агріколай, ревний прихильник язичництва. Під його керівництвом була дружина з сорока осіб, хоробрих воїнів, які виходили переможцями з багатьох битв.

Логічно, що вони відмовилися приносити жертви язичницьким богам, тому потрапили за грати.

"Хто витримає до кінця, той врятується", - говорили воїни замість молитов, сидячи у катівнях.

Язичники так і не змогли змусити їх відмовитися від Христа. Почувши про таку нечувану хоробрість, кайдани ставали все менш надійними. Сановник Лисий захотів самосуд.

"Візьми не тільки наше військове звання, а й життя наші, для нас немає нічого дорожчого за Христа Бога", - такими були останні слова мучеників.

Камені летіли в них з усіх боків, але відскакували: невидиму силу, котра захищає божественних воїнів, помітили усі. Відлітали рикошетом кинуті для розправи брили просто в обличчя катів – "нетлінні" не здавалися, бо справді могли молитися і не відчувати болю.

Повели затриманих пізніше до озера, холод пробирав до кісток, один з них не витримав і кинувся до лазні, але як тільки переступив поріг, впав замертво.

О третій годині ночі Господь послав відраду мученикам: зненацька стало світло, лід розтанув, і вода в озері стала теплою. Під час болісної страти наймолодшого переконували не боятися, поклали на колісницю і повезли на спалення.

Мелітон не дихав, його кинули просто на землю. Мати підняла сина і на своїх плечах понесла його додому. Минуло три дні, і мученики з'явилися уві сні блаженному Петру, єпископу Севастійському, і повели його поховати їх. 

Дивіться: Чому навчають нас сорок Севастійських мучеників?

Як повідомляв портал "Знай.ua", українцям нагадали головні великодні традиції.

Автор матеріалу: 
Марина Лонская
Теги: 
Сорок Севастійських мучеників, воїни Христа, церква
Ліберман налаштований серйозно
0
0
09:22 25.04.2018
Реєстрація в онлайн-режимі - основне нововведення даної реформи
0
0
09:10 25.04.2018
Обвинувачений Геннадій Дронов відмовився надати свідчення
0
0
08:25 25.04.2018
Українцям приготували колосальні штрафи
0
0
19:03 24.04.2018