Як тільки на складах під Калинівкою пролунали перші вибухи, а державний неповороткий механізм лише почав запускати шестерінки, на виручку людям безвідкладно помчали волонтери.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЯк прості люди допомагали жителям Калинівки та околиць пережити цю трагедію, подивився "Знай.ua".
Відгукнуться на чужу біду
"Як тільки ми почули вибухи і побачили заграву, зрозуміли, що потрібно бігти. Схопивши документи, в чому були - ми побігли в сусіднє село – Лаврівка", - так розповідають про перші години після вибухів жителі села Медведка.
А вже там людей зустріли волонтери з Вінниці. Деякі з них пройшли Майдан і АТО, мають досвід вивезення людей, швидкої координації, їзди під "Градами" і вибухами, але більшість з тих, що відгукнулися - прості жителі Вінниці та сусідніх районів.
"Нам подзвонив кум, він сам родом із села Стрижавка, було десь уже за північ. Розповів - щось трапилося на складах. У нас є автомобіль, чоловік сказав, що це злочин - мати машину і не поїхати туди, не допомогти. Ми помчали. Перевезли дві сім'ї до Вінниці до ранку", - каже Тамара Гончар.
А наступного ранку люди вже списувалися в соціальних мережах, у спеціально створених групах, щоб координувати свої дії.
"Сальник. Потрібен автомобіль - евакуювати з погреба бабусю з онуком", "Школа. Потрібні одяг, їжа для евакуйованих", "Є машина, готовий виїхати. Мій телефон ...", "Всім, кому потрібно житло, телефонуйте ... ", - такими оголошеннями з ночі рясніли вінницькі сторінки.
Багато приватних кафе, барів, ресторанів та готельних комплексів відгукнулися відразу: безкоштовні обіди постраждалим, спорткомплекс - притулок безкоштовно, працюємо в режимі пункту допомоги: крів, їжа, теплі пледи.
Неймовірні люди
У Вінницькій школі №6 розмістили близько 120 чоловік в перший же день. В основному - люди похилого віку.
У перші ж години небайдужі люди почали приносити допомогу: одяг, пледи і ковдри, предмети гігієни, їжу.
"Скажіть, що ще потрібно привезти?" - запитували вінничани у муніципальної поліції, яка стежила в школі за порядком.
"Більше нічого не потрібно. Всього достатньо", - відповідали охоронці.
"Є і вареники, і шашлики, і балики. Тільки в рот нічого не лізе, весь час думаємо, як там наші будинки", - каже евакуйована жителька Медведки Світлана Слободянюк, яку також розмістили в школі №6.
Багатьох простих вінничан, які прийшли з допомогою до школи, відправляли до пункту збору біля центрального автовокзалу.
Прямо навпроти волонтери збирали допомогу. Потік бажаючих допомогти тягнувся до вечора. А волонтерські автомобілі оперативно розвозили допомогу туди, де вона була необхідна.
Робота в самому розпалі: тут, прямо на асфальті, допомогу сортують і завантажують в автомобілі.
- Хлопці, потрібно дві машини зараз відправити в будинок для людей похилого віку, там не вистачає продуктів...
- Хлопці, а хто поїхав до інтернатівських? Серьога поїхав? А, тоді добре...
- Друзі, щойно телефонували, просили теплі речі, там багатодітна сім'я, де теплі речі? Давайте, завантажуйте мені, ми відвеземо зараз...
- Я щойно повернулася, потрібно ще підвезти підгузків для дорослих. Зараз знову туди їдемо! - перегукуються між собою волонтери.
Старший групи Анатолій, який координує весь процес, із посмішкою говорить, що головних тут немає - тут всі головні й важливі.
"За майже чотири роки війни люди втомилися допомагати. Але коли трапилася така біда зовсім поруч - я навіть не очікував, що так масово народ відгукнеться. Прямо, як за часів Майдану - встала вся Вінниця та кинулася допомагати. Доходило до того, що приходили студенти, давали по 20 гривень, і бабусі-пенсіонерки підходили, вибачалися, що грошей немає, але приносили по кілька пачок панкреатину", - розповідає Анатолій.
Допомагали дійсно дуже багато, хто чим - хтось ліжко в квартирі виділив, хтось машиною їздив за евакуйованими, хтось вареників наліпив, пиріжків напік, а у когось було 20 гривень або пара пачок таблеток.
"Люди, ви неймовірні", - так пишуть вінничанам в соціальних мережах.
Допомога Мурчикам і Тузикам
Окрема категорія постраждалих - це тварини. Поки люди тікали з-під вибухів і намагалися врятуватися, про домашню худобу, собак на прив'язі, котів мало хто думав.
Волонтери Таїсія Левченко і Наталя Побережна займалися евакуацією тварин і допомогою їм з перших днів.
"Сьогодні колона з 6 машин з волонтерами, ветлікарями-добровольцями і журналістами поїхала в Калинівку, щоб забрати тяжкопоранених тварин і надати першу допомогу тим тваринам, які незначно постраждали", - пише на своїй сторінці Таїса Левченко.
У Вінниці для калинівських тварин відкрили два стаціонари ветклініки і три приміщення польових госпіталів. На лікування, їжу і реабілітацію волонтерам вдалося зібрати понад 63 тисячі гривень з усього світу - зараз збір припинений.
Ще раніше мертвих і вбитих тварин в зоні вибухів прибрали комунальники. А ось позиція місцевої влади: тварин немає і не було.
Обіцяти мастаки
Взагалі, позиція місцевої влади у багатьох викликає подив. Вибухи припинилися, люди повертаються додому, де їх зустрічають вибиті вікна і спалені будинки. Влада пообіцяла компенсацію, але ніхто не знає, як і що робити. Офіційних роз'яснень немає.
Один одному селяни передають тільки те, що вдалося дізнатися з непідтверджених джерел: не можна нічого чіпати, тому що комісія потім може не зарахувати пошкоджень, і людина не отримає компенсації; заява не дійсна без підпису поліції; потрібно брати кредити на відновлення житла, які держава потім допоможе погасити .
Фраза місцевої влади: "Все буде, потрібно тільки почекати" - вже довіри не викликає. Люди не знають, що робити і як жити восени в напівзруйнованих будинках без вікон.
У сільраді села Павлівка людям сказали приблизну процедуру: звернутися до сільради, написати заяву про відшкодування збитків, дочекатися акту комісії з підрахунку збитків, взяти в самій військовій частині довідку про те, що будинок постраждав у результаті НП, отримати довідку від місцевої влади про евакуацію. Найбільша сума компенсації, на яку можуть розраховувати селяни, 84 тисячі гривень. При відмові в компенсації - потрібно подавати в суд.
Селяни запевняють - щоб зібрати всі ці довідки, потрібно чимало часу, сил і грошей, а 80 тисяч гривень компенсації - це трохи більше 3 тисяч доларів. Особливо на цю суму не розгуляєшся і все не відновиш. До того ж, виплатити такі суми всім і відразу - фізично неможливо.
Так що настрій у багатьох похмурий.
"Радує тільки одне, хоч живі лишилися", - зітхає Олександр із Сальника.
