За радянських часів, коли існувала "залізна завіса", шлюби з іноземцями були чимось фантастичним. У роки перебудови і в лихі 90-ті шлюб з іноземцем був для багатьох українок можливістю "жити краще". Але вже до 2000-х років попит на іноземних женихів дещо знизився. Сьогодні українки так само, як і за часів перебудови, мріють укласти шлюб з іноземцем і виїхати за кордон.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОдна з причин - складні економічна й політична ситуації в Україні. Деякі підприємливі громадяни навіть намагаються на цьому заробити. В інтернеті безліч оголошень: "Допоможу вийти заміж за іноземця", "Допоможу знайти дружину-іноземку".
Останніми роками число українських жінок, бажаючих вийти заміж і виїхати жити за кордон, стрімко зростає. Більшість представниць прекрасної статі, які мітять у далекі країни, вважають за краще шукати потенційних супутників життя на популярних міжнародних сайтах знайомств. Деякі просто їдуть відпочивати в обрану країну і вмикають "режим пошуку". Не відстає в цьому плані і чоловіча половина населення, швидко відчувши перспективи влаштуватися в більш престижній і благополучній державі.
"Знай.ua" з'ясував, як українці шукають за кордоном свою другу половинку.
Вийти з кризи
У 2014-му, коли в країні почалася АТО, і Крим уже був анексований РФ, з 1 січня по 1 липня 2014 року - 982 шлюби українок з іноземними громадянами було зареєстровано в Україні. Таку статистику наводить Ольга Разинська, директор столичного шлюбного агентства.
"Українки часто виходять заміж за італійців, німців, американців, поляків, білорусів і росіян. Знайомляться пари в соцмережах, під час подорожей і сезонної роботи за кордоном, через шлюбні агентства. За статистикою, третина сімей розлучається протягом 5 років. Розводяться подружжя, що побралися заради вигоди, на розлучення подають жінки, які розраховували не на відносини, а на гроші партнера. Серед розлучених багато таких, які йшли заміж, щоб отримати документи на громадянство і легалізувати своє перебування в іншій країні. Деякі просто не можуть звикнути до іншої культури, мови й ментальності", - розповідає Ольга Разинська.
Половина з розведених за кордоном повертаються на Батьківщину. Інша половина українок успішно осідає там.
24-річна львів'янка Юлія Павлишина вийшла заміж за американця Нормана, якому виповнилося 62 роки. Познайомилися в Сан-Франциско, куди українка приїхала на роботу.
"Мені все одно, що про мене думають в Україні. З Норманом я щаслива. Познайомилися в позаминулому році, коли на четвертому курсі я приїхала в Штати на роботу. Прилетіла на літо. Влаштувалася офіціанткою в готелі, який належить його брату. Норман вдівець, має два сина в Нью-Йорку. Спочатку навіть заговорити зі мною боявся. Це по паспорту йому 62 роки, а в душі він молодий. Зустрічалися ми чотири місяці", - розповідає дівчина.
Юлія розповідає, що перший час іноземець перевіряв дівчину грошима. Водив по дорогих ресторанах і магазинах, дивився, як вона себе поводить, що замовляє. Коли зрозумів, що справа не в грошах - заспокоївся.
"Про відносини не знали ні мої, ні його родичі. Щоб побути разом, зустрічалися на нейтральній території, - розповідає Юлія. - Потім Норману набридло ховатися. Повіз мене знайомитися з родиною. Мати Нормана вважає, що я з ним, щоб отримати громадянство, але це неправда. Уже рік живемо в його квартирі. Він не багатий. Допомагає братові в готельному бізнесі. Моя мама моєму вибору не перечила. Тільки запитала, чи плануємо ми народити їй онуків. Діти будуть обов'язково. але потрібно почекати два роки. В Америці хочу закінчити університет. У Львові вчилася на юриста. Тут теж пішла на юридичний", - говорить Павлишина.
Такі історії - стандартні й еталонні. Але далеко не всім так щастить.
І якщо дівчата примудряються вийти заміж, отримати громадянство і народити дитину, це не дає будь-яких гарантій, що далі не буде жодних сюрпризів.
"Криза в країні, нестача чоловіків, які роблять певні рішучі дії, деякий матріархат привели до того, що жінки стали самі про себе піклуватися, шукати чоловіків-іноземців і тих посередників, які можуть їх запропонувати іноземним чоловікам. Плюс наші жінки зрозуміли свою красу в усьому світі. Розумні, красиві, чудово доглянуті, тямущі, спортивні, активні. Головне "золото" країни", - пояснює мотивацію співвітчизниць експерт Світлана Вольнова.
"Сафарі на наречених"
Британське видання The Daily Mаil не так давно розповіло своїм читачами про "шлюбну промисловість" в Україні. Мовляв, економіка нашої країни переживає не найкращі часи, зате процвітає, як пише газета, "ринок худоби". Далі йшла розповідь про те, як шлюбні агентства влаштовують для американців, англійців і громадян інших країн "сафарі на наречених".
"Сафарі на наречених" - так називають у Британії і США специфічні тури в Україну. Єдиною метою такого туру є зустрічі чоловіків з українками, що мріють про багате і щасливе життя за кордоном. Самотні чоловіки платять спеціальним агентствам за "романтичні тури" в Україну і підбір нареченої.
Тури активно рекламують в промороликах на західних сайтах знайомств. Агентства за гроші влаштовують масові побачення для своїх клієнтів. Зазвичай це чоловіки похилого віку. На побаченнях близько 30-ти іноземних женихів вибирають собі дружин з 250 українських жінок.
"Романтичний тур до Києва пропонує вам унікальну можливість відвідати історичне місто з колишнього Радянського Союзу, красу якого затьмарюють хіба що українські жінки. Ми пропонуємо найбезпечніші, індивідуальні тури за індивідуальним замовленням. Тисячі задоволених наречених і женихів з 1995 року!" - обіцяє агентство A Foreign Affair на своєму сайті.
Причому такі зустрічі зовсім не обов'язково закінчуються весіллями. Для одних це розвага, для інших - серйозна справа.
"Вдома наші жінки виховані бути незалежними. Вони живуть своїм окремим життям і не піклуються про своїх чоловіків, як колись дбала мама. Я хочу старомодну дівчину з родини, де батько був головним. Вона звикла до того, що все в родині вирішує чоловік. Тому що я хочу сам бути капітаном свого корабля. Жінка повинна знати своє місце, свої обов'язки, а не вдавати з себе царицю", - пояснив один із клієнтів агентства на правах анонімності.
Ірина з глухого села Волинської обл. живе в Києві три роки. Дівчина працює майстром манікюру в одному зі столичних салонів, знімає однокімнатну квартиру на Оболоні і мріє вийти заміж за іноземця.
"Наші чоловіки чомусь більше люблять валятися на дивані й пити пиво. Ті, у кого є гроші, на таких, як я, провінціалок не дивляться. Вибирають дівчат із грошима, багатими батьками і шикарними машинами. Вийти заміж за багатого українця нереально. Єдиний варіант - це іноземець. Неодноразово була на вечірках з іноземцями, знайомилась, з деякими спілкувалася тривалий час, але все не те. Справа в тому, що не всі іноземці, які приїжджають, із грошима. Французи жадібні дуже, німці так само не особливо щедрі. Їхати з першим ліпшим і бути там служницею не хочеться. Одна моя знайома довго зустрічалася з американцем. Близько трьох місяців тривали їхні стосунки. Він приїжджав два рази на місяць. Все ніби було вирішено. Вона вже весілля продумала, як і що... Потім він зник. Подруга працювала тоді няньою в садку, і при черговій перевірці у неї виявили СНІД. Медогляд вони проходять часто, і за минулої перевірки було все добре. Ось такий подарунок від американця", - говорить Ірина.
Вдова на виданні
Експерти кажуть, що згідно зі статистикою кожна п'ятнадцята українка 40-49 років є вдовою. Дефіцит чоловіків зріс ще більше з початком АТО, тому наші жінки частіше розглядають іноземців як майбутніх чоловіків.
Соціальне дослідження групи "Рейтинг", проведене у вересні 2016 року, показало, що 30% українців хотіли б виїхати за кордон на постійне місце проживання. І ринок наречених - один із найпростіших способів для досягнення бажаного. А безвіз зараз спрощує цю процедуру.
"Протягом останніх десятиліть звичний образ емігранта вже потіснився, а в деяких випадках витиснувся образом емігрантки. Українки масово їдуть за кордон, в країни ЄС, США, Азії, на ринок праці, на шлюбний ринок, щоб будь-яким чином забезпечити свою сім'ю, створити перспективи й основу для успіху своїх дітей.
Вони перетворюються в товар, який купують іноземні чоловіки - буквально або з певними обіцянками і перспективами, який оцінюють, як співвідношення ціна - якість, чекаючи економічної, соціальної, статусної вигоди, - як, втім, від будь-якого іншого товару, розумного телефону або костюма", - зазначає доктор соціологічних наук Людмила Малес.
"Мені вже не 20-ть. Встигла побувати в шлюбі, є дочка. Чоловік в 2014 році загинув під Луганськом. Квартира, де ми жили, зруйнована. Поїхала з донькою в Миколаїв до родичів. Прожили ми там майже два роки. Через інтернет познайомилася з німцем. Почали спілкуватися. Розповіла йому про себе. Через деякий час поїхала до нього в гості, він все оплатив. Зворотний квиток був куплений, їхала спокійно. Ось уже півроку живемо законним шлюбом. Можу зробити висновок, краще іноземні чоловіки, ніж наші. Німці набагато романтичніші, вони поважають тебе як особистість. А наш думає, що світ крутиться навколо нього. Деякі знайомі, друзі мене засуджують. Але це моє життя. Значить, так повинно бути. Знаю багато українок, які живуть у Німеччині, теж вдовами стали через цю війну", - пише Тамара на одному з форумів.
Дружина з-за бугра
Дуже багато говорять про те, як іноземні чоловіки одружуються з українками, і майже нічого про те, як іноземні жінки виходять заміж за українців.
Образ наших чоловіків формувався у іноземок в основному телебаченням. Багато хто думає, що наші чоловіки рідко миються, примудряються пити вранці пиво, а то і горілку, а потім ще й працювати. Таку думку не поділяють іноземні жінки, яким доводилося пізнати нашого чоловіка особисто, а не з чуток. Інтернет і соціальні мережі відіграють тут важливу роль.
"Звичайно, українські чоловіки набагато рідше вступають в шлюбний союз з іноземкою, ніж жінки. Багато стереотипів руйнується після того, як жінки поспілкуються з нашими чоловіками. Тільки тут ще є один важливий фактор. Наші чоловіки люблять, щоб борщ на столі був і т. д., а іноземки в основному не пригнічені побутовими речами. Для наших чоловіків це важливо. Звичайно, є і такі чоловіки, які цілеспрямовано шукають багату дружину-іноземку. Як правило, самотню жінку у віці. Такі дами ставляться до молодого обранця, як до багатства, і часто такі історії закінчуються сумно для жінки", - розповідає Маргарита, сваха шлюбного агентства.
Звичайно, зустрічаються й історії кохання. Адже в чужих країнах жінка для чоловіка більше партнер, а в наших чоловіках іноземки знаходять опору, захист і можуть відчути себе слабкою та безпорадною.
"У 2010-му я приїхала до подруги в Київ. Вона познайомила мене зі своїм братом. Він мені сподобався, тиждень, проведений з ним, був яскравий, незабутній. Повернувшись додому в Париж, я продовжила спілкування через інтернет. Такі відносини тривали більше року. Потім ми одружилися. Живемо в Києві, у нас двоє дітей. Я працюю. Мій чоловік для мене найкращий у світі! Він завжди полагодить зламану річ, збере тумбочку, замінить шини і витягне з бруду машину. Французи звикли звертатися в спецсервіс. Руками вони майже нічого не можуть. Він здатний здійснювати спонтанні вчинки і вміє робити приємно", - говорить Ніколь, директор магазину жіночого одягу в Києві.
Валерій три роки тому поїхав на заробітки в Іспанію. Зараз він там одружений, веде фермерське господарство.
"Я їхав з України цілеспрямовано, щоб залишитися тут. Випадково познайомився з Еббі, через три місяці зробив пропозицію. У її батька велике фермерське господарство. Робочих рук не вистачає. У сімейному бізнесі я - і електрик, і тесля, і водій, і працівник. Батько розділив своє господарство на три рівні частки, між Еббі та її двома братами. Тільки ось ті фермою займатися не хочуть. Я взагалі помітив - тут чоловіки звикли за собою доглядати, люблять бути крутими, подорожувати, займатися якимись високими матеріями. А ось орати немає кому", - розповідає Валерій.
Черкащанин Євген 10 років тому поїхав за студентською програмою в Австралію. Залишився там нелегалом. Майже відразу ж зав'язалися відносини з австралійською дівчиною - Енжел.
"Мені подобаються дівчата-іноземки. Вони знають собі ціну, в стосунках вони не примхливі. Це жінка-друг, в порівнянні з українками. Борщ на столі стояти не буде, але вони вміють себе так поставити, що ти сам із задоволенням вариш їм борщ", - каже Євген.
Але півтора роки тому на нього чекав сюрприз. В Україні у хлопця помер батько - довелося їхати терміново на похорон. Оскільки весь цей час Євген жив в Австралії нелегально, тому б він уже не повернувся. Енжел пообіцяла: надійшле виклик, і по приїзду вони одружаться. Але через кілька тижнів дівчина знайшла собі іншого і навіть заблокувала Євгенія в соціальних мережах. Довелося залишитися в Україні зі штампом "невиїзний".
Аферисти в мережах
Тема заміжжя - велика платформа для аферистів. Часто іноземці потрапляють в тенета не любові, а афери. При цьому багато хто - неодноразово. Схема проста: іноземець реєструється на сайті, вибирає дівчину, а через деякий час після листування у потенційної нареченої виникають проблеми, на вирішення яких потрібні гроші - на ліки родичу, на поїздку до іноземного нареченого або просто звільнили з роботи, а кредит висить. Якщо чоловік із серйозними намірами і встиг "прикипіти" до української красуні, він відправляє гроші, щоб допомогти.
Згодом з'ясовується, що ніякої дівчини не існує, а під фотографією красуні ховається шахрайка або навіть шахрай. Але до моменту викриття витрати довірливого іноземця на українську наречену можуть скласти не одну тисячу доларів.
Для правдивості схем і більшого "улову" деякі аферисти наймають дівчат, навчають їх правильно спілкуватися з іноземцями. Якщо іноземець виявляє бажання приїхати в Україну для особистого спілкування, це оплачується вище.
Довести, що їх обібрали, іноземці не можуть, завжди можна сказати, що дівчині просто не сподобався чоловік. Стовідсоткової гарантії на щастя не дають навіть у найпристойніших шлюбних агентствах.
Так само і українки страждають від іноземних женихів-аферистів. Незнайомці створюють фейкові сторінки в соціальних мережах, представляються багатіями, які шукають дружину, а потім виманюють гроші. Такі женихи обдурили вже не одну жінку. Схеми прозаїчні - наприклад, наречений надсилає бандероль із коштовностями. Щоб її отримати, жінка повинна заплатити відсоток з подарунка, якого насправді не існує. Або ж новоспечений жених запевняє, що потрапив в біду і терміново хоче позичити грошей.
Експерти шлюбної справи запевняють, що заможні іноземці з серйозними намірами ніколи не знайомляться в соцмережах.
Статистики про те, скільки в Україні затримують шлюбних аферистів, правоохоронні органи не ведуть. Проте щороку кияни пишуть пару десятків заяв про те, що їх обдурив шлюбний партнер.
"Вони звертаються до тих, у кого немає фотографій з чоловіком, хлопцем, дитиною. Якщо ж все-таки ви познайомилися з чоловіком, намагайтеся якомога швидше перевірити свого шанувальника. Познайомилися і виходимо в скайп, налагоджуємо з ним зв'язок щодня або через день, просимо нові фотографії, просимо в нього показати своє життя. Але краще, щоб він приїжджав сюди, ви на своїй території", - говорить психолог Олена Рихальська.
