Слухай українське? Драконівський закон олігархів ставить під загрозу всю нашу культуру

"Купуй українське", "підтримуй молодих авторів", - подібні гасла зараз нерідко можна зустріти на полицях книжкових магазинів, або у відділі з музичними платівками. Але як насправді виживають талановиті люди і чи мають вони шанс просувати нашу культуру? Особливо, коли піратство поступово із махінацій в інтернеті переростає у державну політику.

Відповідь на це питання у своєму блозі шукав нардеп Євген Рибчинський. Політик нагадав: саме поетами та артистами завжди славилася Україна. Не дарма так захоплюються нашими піснями за кордоном, а традиції й досі зберігаються у віддалених селах.

"…у хатах українців сотні років висіли і висять не портрети імператорів, гетьманів чи президентів, а портрети поетів, Шевченка, Франка, Українки. І якою б багатостраждальною не була доля поетів минулого, за використання їхніх поезій при житті їм платили, а не обманювали, грабували і ошукували. Власне, як це відбувається зараз", - зазначив він.

Втім, зараз на рівні законодавства авторські права митців, на превеликий жаль, до кінця не вивчені і не захищені. Головним чином тому, що це не вигідно цілій низці осіб, які займають керівні посади. Наживатися на чужих здібностях – найлегший спосіб заробітку для них. Та й букву закону при великому бажанні можна "відкоригувати" у власних інтересах.

Звідси й такі смішні гонорари, які у порівнянні із іншими країнами світу виглядають копієчними.

"У сусідній з нами Угорщині на душу населення припадає 6,3 євро виплачених роялті на рік. Угорці щиро люблять музику і платять за це відповідно. У США, де понад третина мільярда населення, ця цифра сягає в перерахунку на європейську валюту 5,5 євро на кожного американця на рік. У Польщі відповідно – 2,7 євро з одного мешканця країни і цей показник щороку зростає. І лише в Україні, одній з найбільших держав Європи, ця цифра дивує і приголомшує – 0,05 євро з одної людини на рік", - наводить красномовні дані статистики депутат.

Чи будуть гідно оцінювати старання музикантів та письменників у найближчі кілька років, якщо телеканали, радіостанції, кафе та клуби не хочуть платити сповна? Риторичне питання. Саме тому Україна втратила стільки талановитих людей – вони масово шукають кращої долі на Заході, або принаймні у країнах пострадянського простору, де можна розраховувати на щось інше, окрім "творчості у злиднях".

Виживають в Україні, як припускає Рибчинський, хіба що близькі до олігархічних кланів ресурси – тим не слід перейматися завтрашнім днем, адже вони працюють за системою: отримав вказівку – заробив грошей.

"Керуючись ситуацією навколо авторських та суміжних прав, взимку цього року я почав консультації з найвпливовішими представниками авторського середовища всередині країни, з УААСПом, з авторитетними міжнародними експертами Всевітньої організації інтелектуальної власності, світовими організаціями управління авторськими правами CISAC, IFPI, ICMP, SCAPR, IFFRO, посольствами і представництвами тощо. В результаті цих консультацій з'явився важливий законопроект, який має врегулювати і налагодити відносини у сфері авторського і суміжного права, законопроект # 7014", - пояснив політик.

Мова йде про документ, яким повинні встановлюватися європейські норми та виключити раз і назавжди корупційну складову із культурної сфери. Але дехто вбачає у цьому небезпеку – і не дивно, тримати кілька маріонеток у парламенті, які будуть лобіювати закон, значно простіше, аніж спробувати підтримати інтелігенцію. Ту інтелігенцію, що перетворилася тільки на примарний термін.

"На жаль, в уряді не розуміють всієї важливості прийняття 7014 і наслідків від зволікання у просуванні такої необхідної реформи інтелектуальної власності. Більше того, один інсайдер в уряді мені по секрету розповів, що прем'єр, побачивши законопроект 7014, риторично з усмішкою запитав: "А де тут я?". Хоча в особистій бесіді зі мною Володимир Борисович з обуренням спростував цю інформацію, додавши, що уряд вивчає це питання", - зізнався Рибчинський.

Попередній закон (№7029) зовсім не враховував всіх аспектів інтелектуальної власності. Тисячі кишенькових організацій використовували його, аби не платити ні копійки більше, а олігархічні клани отримували свої, космічні дивіденди. Тоді про яке зрушення із мертвої точки може йти мова, якщо "піратська політика" поступово входить у не дуже добру традицію вищих чинів влади?

"…тисячі доларів, невиплачених авторам, можуть коштувати державі сотні мільйонів доларів торгівельного балансу з основним стратегічним партнером, Сполученими Штатами Америки. І щось мені підказує, що президент цього разу прийме виважене і правильне рішення. Бо що-що, а рахувати Петро Олексійович вміє добре", - підсумував Рибчинський.

Дивіться: авторське право та його забезпечення в Україні