Українцям показали повну відеореконструкцію кривавих подій 18 лютого 2014 року на вулиці Інституцькій в ценрі Києва.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяРолик опублікували на сайті Jus Talionis Reconstruction Lab.
Даний епізод розкриває хід подій, починаючи з 15:39 до 17:26 години, коли загинуло кілька людей.
Саме в цей період майданівці спробували захопити офіс Партії регіонів, а після ультиматуму від СБУ і МВС почалася масова бійка і наступ силовиків.
В интервале от 12:30 до 13:00 появилась первая смертельная жертва этого дня - Захаров В.К. (1948 г.р.), технический работник (не митингующий, а не милиционер, не "титушка") офиса Партии регионов на ул. Липской, погибшего от отравления угарным газом, вызванным поджогом.
В інтервалі від 12:30 до 13:00 з'явилася перша смертельна жертва цього дня - Захаров В.К. (1948 р.н.), технічний працівник (не мітинг, а не міліціонер, не «ТІТУШКИ") офісу Партії регіонів на вул. Липській, який загинув від отруєння чадним газом, викликаним підпалом.
Протягом 1.5 години (від 13:30 до 15:00) під час мирної ходи до Верховної Ради правоохоронці і "ТІТУШКИ" вже вбили (або завдали смертельні поранення) 6 майданівцям: Кіщук В.Ю. (1956 р.н.), Сердюк І.М. (1969 р.н.), Шаповал С.Б. (1969 р.н.), Корчак А.Б. (1964 р.н.), Дідич С.В. (1969 р.н., який в результаті ударів правоохоронців по голові потрапляє під вантажний автомобіль) і завдали тілесних ушкоджень Мазуру А.А. (1987 р.н.), який помер пізніше у лікарні.
До 15:39 мітингувальників вже відтіснили до перехрестя вул. Шовковичній та Інститутській, повністю зачистивши Маріїнський парк, Фортечний провулок і частково вул. Інститутську.
У 15: 40-15: 41 правоохоронці ( "Беркут" і внутрішні війська), посилені трьома водометами, проходять перехрестя вул. Шовковичній та Інститутській, відтіснивши майданівців до перехрестя з вул. Садовій. Однак ця межа протрималася недовго, і о 15:46 правоохоронці пішли в наступ вул. Інститутській, закидаючи мітингувальників світло-шумовими гранатами. Тисячі людей почали тікати від переслідувачів в напрямку Майдану Незалежності. Однак тим, хто був в кінці або відставав (а це переважно люди похилого віку), від правоохоронців діставалися удари кийками, а лежачих добивали ногами. Це стало причиною великої кількості черепно-мозкових травм (як закритих, так і відкритих), в тому числі у жінок, підлітків і людей похилого віку.
Зокрема травми, отримані в 15: 47-15: 49 на ділянці вул. Інститутській від №16 до №14, викликали кому і подальшу смерть Наконечного І.М. (1931 р.н.) і Нечипоренко А.І. (1941 р.н.).
Зайко Я.Я. (1940 р.н.), якому вдалося дістатися до станції метро "Хрещатик", встиг спуститися (останній прийнятий ним дзвінок - о 15:49), проте вже на наступній станції, "Театральній", його винесли мертвим з вагона метро. Він помер від серцевої недостатності близько 16:00.
О 15:50 в Києві почали закривати метро на вхід, і до 16:30 рух остаточно зупинилося.
О 16:00 було оприлюднено спільну заяву (ультиматум) голови СБУ Якименко О.Г. і міністра МВС Захарченка В.Ю. з вимогою припинення протестів до 18:00, інакше "при владі є сили, щоб навести порядок".
Тікаючи від побиття, величезна кількість людей підійшла до перехрестя з вул. Ольгинської - до "верхньої" (з 20 лютого - "сніжної") барикаді в 15: 49-15: 50, прохід в ній було всього кілька метрів. Незначна група втекла вул. Ольгинської або забігла в ще незачинене метро. Однак переважна більшість виявилася втиснута в барикаду зі звірячому налаштованими правоохоронцями позаду. Люди, рятуючись, намагалися протиснутися в прохід або стрибати в котлован праворуч від них. Тиснява в проході стала настільки щільною, що пов призвело до загибелі Дворянець А.Г. (1952 р.н.) і Хурція З. (1960 р.н., громадянин Грузії). Тому менш ніж за 10 хв. кількість смертельно поранених мітингувальників зросла ще на п'ять (Наконечний, Нечипоренко, Дворянець, Хурція, Зайко). Всього станом на 16:00 18 лютого 2014 вже були вбиті або отримали смертельні поранення 11 осіб (на додаток до 4-х мітингувальників в січні). Жоден міліціонер ще не був убитий.
Просуваючись далі через барикаду, правоохоронці почали стріляти на своєму шляху намети вище готелю "Україна" і трощити автомобілі, припарковані біля "Кінопалацу". Вони зупинилися вище рівня пішохідного містка (16:03) і повністю зайняли майданчик перед Жовтневим палацом в 16: 24-16: 28. Силовики, зайнявши Жовтневий палац, побили його охорону і вивели з ладу систему відеоспостереження, знищивши відеодокази. У 16: 28-16: 32 вони просунулися ще далі, до наступної барикади ( "Львівська брама") під мостом, зайнявши також місця, верх драбини від будівлі Укоопспілки і верхній рівень ТЦ "Глобус". З цього верхнього рівня вони стріляли з помпових рушниць в мітингувальників, які перебували внизу, кидали каміння, а також підпалили намети, які стояли біля стели Незалежності (16: 36-16: 37), одна з яких використовувалася як церква на Майдані.
На відеокомірках 3 \ 1, 3 \ 2 в 16:48:17 в тилу правоохоронців (80-90 метрів углиб, у банку "Хрещатик") з'являється група, яка несе пораненого силовика. Серед цієї групи одна людина дуже відрізняється - він одягнений як майданівець (камуфляжна куртка, військова каска і т.д.). Близько шести хвилин (до 16:54) він знаходиться серед правоохоронців, спілкується з ними, потім підходить до одного з них, сигналізує рукою, що він повертається, підхоплює найближчі ноші і направляється до лінії розмежування на Хрещатику. Перетнути цю лінію непомітно для будь-якої зі сторін протистояння було неможливо.
Кожен може зробити висновок, якою ж була роль агентури силовиків на Майдані, незважаючи на те, що вона не ідентифікувала жоден з тих, хто стріляв в правоохоронців 18-19 лютого. Між 17-й і 18-ю годинами неподалік від Жовтневого палацу був смертельно поранений ще двох правоохоронців (Гончаров В.І., 1989 р.н., Власенко Д.А, 1982 р.н.). Тут також відкритим залишається питання, звідки дійсно були зроблені постріли в них, оскільки мітингувальники в цей час (від 16:30) перебували на рівень нижче - на Майдані.
Після вбивств правоохоронців (два по кожному з напрямків - вул. Хрещатик, вул. Інститутська) МВС і СБУ отримали підставу, щоб почати "антитерористичну операцію" по зачистці Майдану, оскільки "на Майдані знаходяться радикальні, озброєні вогнепальною зброєю, сили". Слід нагадати, що до того (на вул. Шовковичній, Липській, в Кріпосному провулку і Маріїнському парку) не був убитий жоден правоохоронець.
Після просування в 16: 28-16: 32 правоохоронців до рівня барикади "Львівська брама" на майданчику перед входом в ТЦ "Глобус", трохи нижче рівня пішохідного моста, в 16:48:56 в кадрі (відеокамера 2 \ 2) з'являється генерал -майор, начальник управління Південного територіального командування Плахута І.В. Після Революції Переваги він вийшов на пенсію і зайняв посаду заступника ректора Інституту УДО.
Плахута І.В. в 17: 50-17: 51 дасть коментар журналісту, в якому випаде і запевнить, що ніякого штурму не буде (хоча фактично до нього залишається два години).
Для відеосінхронізаціі цього епізоду використано записи з 15 камер відеоспостереження. Але кількість записів з камер повинна була б бути як мінімум удвічі більше. Відразу ж після подій 18-20 лютого 2014 відбулося знищення відеодоказів злочинів правоохоронців, в тому числі зникли записи з камер підрозділів Державної служби.
У масовому побитті і створенні тисняви на вул. Інститутській, які привели до п'яти смертям мітингувальників, брали участь сотні правоохоронців: бійці внутрішніх військ, "Беркута", їх керівництво середньої та вищої ланок, водії трьох водометів (один з яких таранив "верхню" барикаду). Ніхто не покараний за побиття і смерті мітингувальників. Ніхто з силовиків не ідентифікований (а це особовий склад частин та підрозділів) - як ті, хто безпосередньо бив, так і ті, хто залишалися мовчазними співучасниками.
Як повідомляв портал "Знай.ua", у Києві, 4 лютого пройшов марш "Ми за майбутнє", ініційований лідером політичної сили "Рух нових сил" Міхеілом Саакашвілі.
