Американські вчені з університету Джона Хопкінса створили новий тип штучної шкіри для протезів.

Розробка під назвою E-dermis повертає пацієнтові не тільки дотик, але і відчуття болю, йдеться в статті EurekAlert!.

Електронна шкіра, створена вченими, буде здатна відправляти больові відчуття в мозок. Фахівці заявили, що дана розробка не тільки допоможе зберегти протез, але і дозволить людям, які втратили кінцівку, отримати більш реалістичну заміну.

На сьогоднішній день при створенні сучасних протезів приділяється чимало уваги тому, щоб їх власник міг відчувати ті чи інші предмети за допомогою штучної кінцівки. Багато з тих, хто втратив одну з кінцівок, надалі відчуває на її місці "фантомні болі": відчуття, що відсутня кінцівка все ще є і вона болить. Вчені майже вирішили цю проблему.

Відчуття болю дуже важливе для людини, адже незважаючи на те, що воно приносить дискомфорт, біль – це сигнал про небезпеку. E-dermis дозволить людям з индвалидностью відчувати "швидку" біль при контакті з подразниками.

У розробці вченим допоміг 29-річний чоловік з ампутованими руками.

"Через багато років я відчув мою руку, наче порожня оболонка знову наповнена життям", - заявив він.

Як раніше повідомляв портал "Знай.ua", вчені знайшли фантастичний спосіб відновлювати шкіру.

Зазначимо, ще кілька років тому, подібні винаходи можна було вважати вигадкою фантастів. Зараз же, це реальність.

На черзі ще одна геніальна розробка — портативний 3D-принтер, який майже миттєво може відновити шкірний покрив після глибокої рани.

Пристрій створили дослідники з Університету Торонто. Як повідомляють изобретатили, на загоєння потрібно всього лише дві хвилини.

Представлений 3D-принтер оперативно допоможе тим, хто отримав пошкодження всіх трьох шарів шкіри: епідермісу, дерми і гіподерми (підшкірної клітковини).

Зазвичай такі рани потребують трансплантації здорової шкіри, яку пересаджують на поверхневий епідерміс і частину дерми. Але якщо пошкоджено занадто велику ділянку шкіри, де взяти таку кількість біоматеріалу? Так, існують замінники шкіри, але вони не отримали широкого застосування в клінічних умовах.

"Ті биопринтери, які зараз існують, занадто великі, повільні, дорогі і малоефективні", — зазначив Аксель Гюнтер, керівник дослідницької групи.