Україна – чи не єдина країна у світі, де землевласники не мають ніякого права на свою землю. Тобто землю, буцім-то, мають. Але розпоряджатися нею на власний розсуд не можуть – людям не дозволяється заставити своє майно і отримати фінансування на фермерську діяльність, вони не можуть продати власний пай, не можуть обмінятися земельним наділом, якщо є нагальна потреба, скажімо, переїхати до іншої країни.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОфіційно сільськогосподарські землі в Україні належать селянам, які їх приватизували на початку 90-их років.
Землю - селянам?
2001 року влада запровадила мораторій на продаж землі. Тисячі селян через розпаювання виявилися де юре власниками землі, проте де факто можуть здати її тільки в оренду – через мораторій на купівлю і продаж. Спочатку планувалося, що заборона на продаж землі буде тимчасовою – на 5 років. Проте йде 2016 рік, ринок землі в Україні стоїть – влада знову перенесла скасування мораторію на 1 січня 2017 року. Основним аргументом чиновники називають те, що після дозволу на продаж, землю за безцінь скуплять іноземці.
Уся справа в тому, що іноземні інвестори уже давно і з успіхом господарюють на українських землях і виступають противниками відміни мораторію. Навіщо відміняти мораторій, якщо можна й далі господарювати, сплачуючи селянам мізер за оренду?
Читайте також: На Рівненщині сталася перестрілка між бандами копачів бурштину
В інституті Окленду в 2015 році провели дослідження та з'ясували, що більш, як 1,6 млн. га української землі перебуває під контролем іноземних компаній. Нині загальна площа сільськогосподарських угідь України, котрі контролюють зарубіжні інвестори, сягає вже 2,2 млн. га. Власники-орендарі наших земель проживають чи не у всьому світі.
Приміром, датська компанія TrigonAgri контролює більш, як 52 тис. га – її інвестори знаходяться в Фінляндії, Великобританії, Швеції та США. Американський пенсійний фонд NCHCapital тримає 450 тис. га українських земель. Компанія зайшла на український ринок в 1993 році, останні 10 років менеджери брали в оренду невеликі ділянки розміром 2-6 гектарів по всій Україні, а опісля об'єднували їх в великі фермерські господарства.
Зазвичай, керівництво таких компаній призначає українських менеджерів, але всі вони мають закордонних інвесторів та зареєстровані на Кіпрі, в Австрії чи в Люксембурзі (тобо, в офшорних зонах). В однієї такої компанії, "Мрія Агро-холдинг" - 20% інвестицій рахуються за Франкфуртською фондовою біржею. Щоправда, позаторік компанія оголосила себе банкрутом.
За словами заступника голови ради Асоціації "Земельний союз України" Андрія Мартина, вигідний мораторій також і великим виробникам агропродукції, котрі звикли платити селянам копійки та орендувати їх наділи.
"Бо оренда виходить значно дешевше, аніж сума, яку довелось би викласти за покупку землі. Та й дивитися за землею можна не дуже добре. Взяв побільше — і поміняв місце", - каже Мартин.
Політик та меценат Сергій Думчев вважає, що чутки та жахіття про зняття мораторію розповсюджує купка латифундистів, яких все влаштовує – на відміну від 99% українців. Вони володіють ЗМІ і постійно жахають селян проблемами, які отримає країна після зняття мораторію.
"Чого тільки не зустрічав у пресі – пишуть, що землю вивезуть в Китай, знищать її гербіцидами, вижмуть останні соки, сіючи рапс, в кінці-кінців, її викуплять іноземці і… все зїдять. Насправді все це відбувається зараз, доки земля нічия. А до чужого підхід всім відомий. Ніхто ж не буде вкладати гроші в шикарний ремонт, доки арендує житло", - пише Думчев на своїй сторінці в соціальних мережах.
Він пропонує ввести певні обмеження для особливо нажаханих – приміром, один феремер може отримати не більш, як 100 га землі, а фермерське господарство – не більш, як 1 тис. га. Всі мають платити щорічну ренту, котра буде різною для всіх регіонів – в залежності від грунту, рельєфу, погодних умов. Доходи можна ділити за схемою: 70% місцевим радам та 30% - центру. Це реальний крок до того, щоб українське село ожило, почали з'являтися школи, дитячі садочки, лікарні, будуватися дороги, тощо.
Проблеми селян орендатору не треба
Голова державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Максим Мартинюк каже, що нині лише у державній власності є майже 2 млн. га землі, котрі можуть бути продані.
Читайте також: В українському заповіднику від голоду гинуть тварини (фото, видео)
При чому, попит на українську землю буде – як зі сторони українців, так і зі сторони іноземців. За таких умов ціна одного гектара землі може сягнути до $7 тисяч.
"Нині, середня платня селянину за гектар землі складає близько 2,5 тисяч гривень – або 100 доларів, грубо кажучи. Тобто за 30 років селянин отримує $ 3 тисячі", - підрахував чиновник.
При знятті мораторію, Держгеокадстр готовий запропонувати виключити можливість купівлі чи продажу землі, що є державною власністю, або ж зробити оренду землі товаром, що дасть можливість селянам брати банківські кредити.
Експерт з аграрних питань Олег Нів'євський пояснює, що лише 1% від сільськогосподарських угідь усього світу перебуває у ринковому обігу.
"Не варто думати, що люди відразу кинуться продавати чи купувати землю після зняття мораторію. У Європі теж скасували мораторій, але у ринковому обігу перебуває тільки 6% сільськогосподарських земель", - пояснює експерт.
За словами Максима Мартинюка, у всіх країнах, де відміняли мораторій на землю спочатку відбувалося зниження її ціни через надмірну пропозицію, але згодом ціни стабілізувалися. Усі експерти сходяться на думці, що відміна мораторію позитивно вплине на селян. Адже вони отримають можливість продавати чи заставляти власний пай, у результаті чого оренда зросте, почне розвиватися бізнес, а значить будуть збільшуватися податкові надходження і додаткові робочі місця.
До того ж, це позитивно вплине на екологію – адже, відомо, що орендатори не шкодують чужу землю, намагаючись заробити швидше та більше. Їх не турбує стан українських земель через 10 або 20 років. Так виснажуються грунти, пересихають річки, вирубуються посадки. За таких умов, після орендаторства, за 20 років отримаємо виснажені на 70% землі. Знищувати свою, власну землю не наважиться ніхто з її реальних власників.
Куркулі селянського масштабу
"Знай" запитав селян – чи готові вони до відміни мораторію:
Галина Топольницька, пенсіонерка, Івано-Франківська область
"Я стара людина. Цього року на пай давали мішками зерно, борошно і цукор. Гроші давати орендатор не схотів. Мені зерно не потрібне – скотину не тримаю; давно вже нічого не печу, бо живу сама – борошно мені теж не потрібне, я буханець хліба купую в магазині раз на тиждень; цукру теж не вживаю через цукровий діабет. Але те все мусила йти забирати, винаймати машину, платити гроші, щоб перевезти додому, а потім ще його продати по сусідам, щоб хоч щось отримати на ліки. Якби продавали землю – продала б свій пай. Хай молоді господарюють, а мені б були кошти, аби на ліки вистачило"
Андрій Остафійчук, Кіровоградська область
"Отримав цього року 3 тисячі гривень від орендаря за пай. Пішов на ринок, покупляв дітям одяг, взутися – грошей нема. Було б непогано продати той наділ, та купити собі якесь житло. Бо й досі без житла з родиною, винаймаємо"
Людмила Баліцька, Київська область
"Маю три паї – батьків, материн і діда. Поки переоформила на себе спадщину батьків – влетіла в непогану копійку. Хотіла б продати хоч би два паї, аби щось виручити – гроші дуже потрібні, але не можу. Ось такий парадокс – ніби-то і маєш землю, і за переоформлення з батьків на себе заплатила чималу суму, а розпоряджатися нею не можу. Зараз терміново треба погасити кредит, та ремонтувати автомобіль – а грошей нема. Зате, маю три наділи землі, як куркуль".
Олексій, Харківська область
"Я маю два паї від батьків. Хочу виїхати до Білорусії, до родичів дружини. Що маю робити з тією землею? Подарувати державі чи що?"
Марина Кращенко, Одеська область
"Пішла за субсидією, а мені кажуть – так у вас же два паї є. То й що, що є і я отримую на них раз у рік копійки або зерно беру для худоби? Чи мені від того в хаті не топити газом, замерзати зимою?"
