Біографія
Політик, народний депутат України у Верховній Раді п’яти скликань (IV, V, VI, VIII і IX). До складу парламенту останнього скликання увійшов за списком політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» (№25 у списку). Член Комітету ВР України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Екс-міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту (2005–2006; 2007–2010), екс-голова Житомирської обласної держадміністрації (2006–2007), екс-уповноважений Президента України з прав дитини (2011–2014).
Народився 20 березня 1975 року в Києві.
Знак Зодіаку – Риби.
Згідно зі Східним календарем народився в рік Зеленого Дерев’яного Кролика (Кота). Цей знак притаманний скромним, миролюбним, спостережливим людям, яких відрізняє товариськість і уміння адаптуватися в будь-якій ситуації.
Сім'я
Батько родом з Чернігівської області, мати – з Житомирщини. Батьки познайомилися під час навчання в меліоративному технікумі м Прилуки, пізніше разом вступили в Рівненський інститут інженерів водного господарства. У Юрія є рідна сестра Дарина Князевич – дружина народного депутата Руслана Князевича, за професією – історик. Старша двоюрідна сестра – відома українська співачка і телеведуча Марійка Бурмака.
Дружина – Юлія Вікторівна Євсєєва, 1978 р. н. Отримала добру освіту: закінчила економічний факультет Київського Європейського університету, а також Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ України. Чотири роки навчалася в Арканзаському державному університеті (Arkansas State University, м. Джонсборо, штат Арканзас, США) за фахом «економіка».
Працювала в приватному бізнесі, головним фахівцем в управлінні зовнішньої політики Секретаріату Президента України, де її спеціалізацією були прибалтійські країни. Останнім місцем її роботи більшість джерел в ЗМІ називає посаду головного консультанта відділу забезпечення зв'язків з міжнародними парламентськими організаціями Апарату верховної Ради України.
Ще в березні 2017 р. у фіскальних документах Юрія Павленка (декларації за 2016 рік) Юлія Вікторівна значилася як його дружина. Однак в декларації за 2018 р. Юлія Павленко фігурує вже як «особа, яка спільно проживає, але не перебуває в шлюбі».
Тесть Юрія Павленка – Віктор Євсєєв – є давнім соратником Віктора Ющенка за часів його роботи в Нацбанку України. Свого часу він працював директором фізкультурно-оздоровчого комплексу головного банку країни, а після обрання Ющенка президентом став заступником керівника Державного управління справами, займаючись облаштуванням побуту і комфорту роботи глави держави.
В сім’ї ростуть двоє синів. Старшого – Віктора – хрестив Леонід Кучма, у молодшого – Олексія – хрещеною матір’ю стала Катерина Ющенко. Обидва сини з’явилися на світ в Києві (відповідно, в 7-му і 5-му пологових будинках Києва), Юрій Павленко був присутній при пологах Олексія, а після народження первістка Віктора на три місяці полишив роботу, взявши відпустку по догляду за дитиною.
Освіта
Юрій пройшов програму дев’ятирічки у київській спеціалізованій школі №115 ім. І. Огієнка, потім – навчався в гуманітарному ліцеї Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Як стверджує сам Юрій Олексійович, дуже успішно – на республіканській олімпіаді з історії посів перше місце.
У 1997 році закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка (спеціальність – «історик, викладач історії»). І незабаром здобув другу вищу освіту, навчаючись в 1997–1999 р. в Академії державного управління при Президентові України та отримавши ступінь магістра державного управління. «Шліфував» свої теоретичні знання в цій галузі в Університеті Північного Лондона у 1998 р., дійшовши до рівня «фахівця». Окремі джерела (включаючи персональну сторінку Юрія Павленка в Facebook) вказують, що Юрій Павленко ще вивчав правознавство в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого.
У 2010 р. став кандидатом філософських наук.
Володіє англійською мовою. Викладав в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
Кар'єра і бізнес
Юрій Павленко – рідкісний приклад людини, в якому зовні м’який, флегматичний характер уживається з кипучим просуванням по кар’єрних сходах.
У активне громадське життя він поринув ще зі шкільної лави. А вже в студентські роки в житті Павленко робота в мас-медіа та сфері культурно-видовищних проектів, громадська діяльність йдуть тісними паралельними курсами, часто переплітаючись.
Робота в мас-медіа та у сфері паблік-рілейшнз, реклами та культурно-видовищних проектів
Під час навчання в КНУ Павленко в 1994-1996 рр. працював кореспондентом інформаційного відділу Української республіканської партії (в ті часи нею керували Михайло Горинь та Богдан Ярошинський).
З січня по травень 1995 р. Юрій – головний адміністратор фестивалю «Україна. Весна. Славутич» (за технічної і креативної підтримки фірми «Зінтеко»).
З липня по вересень 1995 – зав. відділом із зв’язків з громадськістю в мистецькому центрі «Терен».
У жовтні 1995 – березні 1997 рр. Юрій Павленко (знову ж таки – примудряючись поєднувати це з навчанням!) працював в київській телекомпанії «TV Табачук» – журналістом, коментатором, ведучим у студії.
У вересні-жовтні 1997 молодий історик - керівник відділу проектів СП «IP Київ» («Ай Пі Київ»), в 1998-1999 рр. - директор ТОВ «Euro Vision Plus» («Євро віжн плюс»). Обидві компанії працювали в сфері рекламної діяльності та маркетингу.
У вересні-жовтні 1997 р. молодий історик – керівник відділу проектів СП «IP Київ» («Ай Пі Київ»), в 1998–1999 рр. – директор ТОВ «Euro Vision Plus» («Євро віжн плюс»). Обидві компанії працювали в сфері рекламної діяльності та маркетингу.
У 1999–2002 рр. Павленко працював спеціалістом зі зв’язків з громадськістю ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич».
Суспільно-політична діяльність, робота в молодіжних організаціях
У 16-річному віці (1991 р.) він очолив молодіжне об’єднання «ГМП» (ймовірно, «Державна молодіжна політика» або «Громадська молодіжна політика» – організації подібного штибу тоді були поширені в Україні і Росії). У 1993–1994 рр. він –заступник голови Київської міської організації СУС (на жаль, мас-медіа в біографіях Юрія Павленка не дають точного тлумачення цієї абревіатури. Можливо, це «Союз українського студентства», менш ймовірно – «Спілка українського селянства»).
У 1995–99 рр. він – голова Союзу християнсько-демократичної молоді України.
У 1996-97 рр. – віце-президент Міжнародної асоціації зовнішньої політики.
З жовтня 2005 по листопад 2006 рр. Павленко – на чолі Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодіжний Союз Наша Україна».
Вийшовши на орбіту серйозної роботи в політичних партіях (див. нижче), Юрій Павленко і тоді знаходив час для «громадських навантажень». Так, наприклад, з червня 2005 по 2008 рр. він представляв Україну у виконавчій раді Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). У 2006–2010 рр. був головою наглядової ради Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. У серпні 2010 р. рівно на рік Павленко був обраний головою Ради експертів з питань розвитку місцевого самоврядування (в рамках громадської організації «Інститут соціально-економічного розвитку»).
Робота в партіях, Верховній Раді, Кабміні
Свій перший депутатський мандат Павленко отримав ще в 19-річному віці, коли в червні 1994 р. був обраний депутатом ради народних депутатів Харківського району м. Києва.
А першою партією в його «послужному списку» стала у вересні 1994 р. Християнсько-демократична партія України, в лавах якої Павленко пробув до 1999 р., ставши головою ради партії та керівником (з 1995 р.) її «молодіжного крила» – Союзу християнсько-демократичної молоді України.
Першу спробу потрапити до парламенту Юрій Павленко зробив в 1998 р. Він був включений у виборчий список ХДПУ (під №25) і одночасно балотувався в окрузі №144 Полтавської області. Отримавши 1,6% голосів (явка становила 67,4%), в цьому окрузі він посів 9-е місце серед 27 кандидатів.
З квітня 1999 р. до березня 2005 р. Юрій Павленко – голова «Організації політичного розвитку – Молодіжна партія України» (з 2000 р. вона носить назву Молодіжної партії України).
Він створював цю політичну силу за підтримки Анатолія Толстоухова. Як стверджує «Вікіпедія» у статті про Юрія Павленка, Молодіжна партія України в січні 2002 р. була серед засновників Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (який в ході виборів до ВР в березні того ж року набрав 23,57% голосів виборців). Однак в тому ж виданні, у статті про сам блок, серед його засновників Молодіжна партія не значиться. Але саме вона у 2002 р. за власною ініціативою зареєструвала торгову марку «Віктор Ющенко».
І саме під прапорами та за списком (під №40) «Нашої України» Павленко вперше стає народним депутатом у Верховній Раді IV скликання (2002–2006).
Під час президентської виборчої кампанії 2004 р. дуже активно підтримував Віктора Ющенка (вів агітацію в Донецьку, де були потужні позиції «регіонала» Віктора Януковича). У тому ж році Юрій Павленко серед інших активістів боровся за проведення чесних виборів мера м. Мукачева.
З того часу почався тривалий період тісної співпраці з політичною силою Віктора Ющенка та особистої дружби з останнім.
З березня по листопад 2005 р. Павленко входить до президії ради блоку партій «Народний Союз «Наша Україна». З жовтня 2005 по листопад 2006 рр. Павленко – очолює Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Молодіжний Союз Наша Україна». У 2006 р. був серед шести кандидатів на пост голови Ради НСНУ. Але зняв свою кандидатуру, пояснивши це тим, що «голова партії має обиратися з'їздом і нести відповідальність не тільки перед радою партії, а й перед усім партійним співтовариством».
У лютому 2005 р. переможець президентських виборів Віктор Ющенко пропонує прем’єр-міністру Юлії Тимошенко кандидатуру нардепа Павленко на посаду керівника Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді (яке незабаром, після злиття з Держкомспорту України було трансформовано на Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту). У цьому кріслі 30-річний Юрій Олексійович пробув менш ніж два роки (до 29 листопада 2006 р.) – при прем’єрах Юлії Тимошенко та, після відставки останньої, Юрієві Єханурову і Вікторові Януковичу.
В уряд останнього Павленко був призначений Верховною Радою за квотою блоку партій «Наша Україна».
Погодившись прийняти портфель міністра, Павленко відмовився від мандата депутата Верховної Ради V скликання, куди знову пройшов за списком «Нашої України» (під №22). Однак «нашекураїнцям» не вдалося створити в парламенті коаліцію з Партією регіонів, Компартією і Соцпартією. В результаті блок партій «НУ» відкликає своїх міністрів з Кабінету Януковича. І хоча останній кілька разів заявляв про відсутність будь-яких претензій до міністра Павленка, той іде у відставку наприкінці 2006 р. та залишається «за бортом» і ВР, і Кабміну.
Але він уже – фігура в політикумі! У 2006 р. рейтингу молодих перспективних українських політиків, який склав журнал «Фокус», Павленко посів високе 9-е місце. У 2008 р. в «ТОП-100» найвпливовіших українців, яких визначив журнал «Кореспондент», Юрій Павленко мав 75-у позицію.
Зрозуміло, що виручив «перевіреного» соратника президент Ющенко – в грудні він на півмісяця призначає Павленка своїм радником, а за п’ять днів до Нового, 2007-го, року робить йому «подарунок» – посаду голови Житомирської обласної державної адміністрації.
Павленко керував областю всього 10 місяців (до 17–25 жовтня 2007 р.), але досить успішно. За темпами соціально-економічного розвитку Житомирщина піднялася з 20-го місця на 8-е. До того ж з травня 2007 р. він – ще й член Ради національної безпеки і оборони України.
Вже у вересні 2007 р. в Україні – позачергові парламентські вибори – як інструмент виходу із затяжної політичної кризи. Павленко знову включений до партійних списків блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (під №7), і в третій раз проходить до ВР (VI скликання).
Він відмовляється від Житомирської ОДА заради столиці і в грудні 2007 р. знову змінює мандат нардепа на портфель міністра у справах сім’ї, молоді та спорту вже в другому уряді Тимошенко (НУНС і БЮТ змогли тоді створити демократичну коаліцію для формування уряду). І керує міністерством до березня 2010 р., коли президентом став Віктор Янукович.
У серпні 2011-го указом Януковича він призначений уповноваженим Президента України з прав дитини. У розпал подій, пов’язаних з Революцією гідності й спалахом сепаратизму в Донбасі, 24 лютого 2014 указом в. о. президента України Олександра Турчинова Павленко звільнений з посади дитячого омбудсмена.
Восени вчетверте проходить до Верховної Ради VIII скликання – і цього разу вже під прапорами політичних супротивників свого недавнього покровителя Ющенко. У списку партії «Опозиційний блок» він був 24-м.
У цьому політичному таборі Павленко залишається й до теперішнього часу. У липні 2019 р. він обраний до Верховної Ради України IX скликання за списком партії «Опозиційна платформа – За життя» (№25 у списку). У Раді він – член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, заступник члена Української частини Парламентського комітету асоціації; член трьох груп з міжпарламентських зв’язків – з Канадою, Польщею та США.
У червні 2017 р. голосував «проти» ключового законопроекту медреформи № 6327. А в січні 2018-го був серед 36 депутатів, які голосували проти прийняття Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
Сьогодні Павленко постійно виступає з критикою ситуації зі свободою слова в Україні. Неодноразово ставав на захист телеканалів «Інтер» та «ТРК Україна», які час від часу звинувачувалися у проросійській орієнтації.
В цілому під час перебування народним депутатом Павленко «статистом» не був - «пробивав» законопроекти та зміни в законах, що стосуються опіки, усиновлення, допомоги при усиновленні (пропонував встановити її в розмірі 8,5 тис. грн), молодіжної політики, працевлаштування молоді та забезпечення її житлом, державної підтримки Міжнародного дитячого центру «Артек».
А на посаді міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Павленко прагнув довести скептикам, що його відомство – зовсім не «міністерство фестивалів і свят».
Павленко почав реформи інтернатних закладів та розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Своїми завданнями бачив подолання дитячої безпритульності і бездоглядності; створення європейської моделі захисту прав дитини, розв’язання проблеми низької народжуваності. Він виступав за те, щоб якомога більше сиріт всиновлювали не іноземці, а українці, запропонувавши для цього систему мотивацій (скасування податку на прибуток для усиновителів). Павленко створив при Міністерстві громадську колегію з проблем дітей, перепідпорядкував своєму міністерству Держфонд сприяння молодіжному житловому будівництву, ратував за розширення прав спортивних федерацій, протестував проти маніпуляцій Національним Олімпійським комітетом. У руслі профілю своєї міністерської роботи публічно виступав проти політичних чисток в Мінсім’ї і одностатевих шлюбів.
Добробут, доходи
Юрій Павленко задекларував 26 березня 2019 р. три квартири.
Перша з них площею в 169,9 кв. м була придбана ще в 2002 р. і нині оцінюється в 1,18 млн. грн. Квартира знаходиться в елітному будинку біля станції метро «Шулявська» (Київ). Як каже Павленко, цю квартиру вони з дружиною купили на виплат. Власником вважається дружина.
Особисто Юрій Павленко володіє квартирою в 59 кв. м (хоча роком раніше, у 2018 р., декларувалася «малогабаритка» площею 53,8 кв. м, що з’явилася у 2008 р. і належить в рівних частках Вірі Григорівні Павленко, Юрію Павленку і його синам).
У 2014-му у Юлії Павленко з’явилася ще одна квартира в 70 кв. м. Крім цього, з 2016 р. Юрій Павленко з дружиною і дітьми може безкоштовно користуватися просторим житлом площею176,8 кв. м, власницею якого вказана мати дружини Лариса Євсєєва. Сім’я володіє двома 18-метровими гаражами. Ні земельних ділянок, ні заміських будинків Павленки, судячи з усього, не нажили.
Юрій пересувається на автомобілі-позашляховику Mercedes-Benz GL450 2007 року випуску, що належить, за декларацією, дружині. На той час таке авто коштувало близько 82,9 тис. євро (за тодішнім курсом близько 1 млн. грн., за нинішнім – 2,26 млн.). При цьому задекларований дохід Юлії Павленко за весь 2008 рік становив 86,5 тис. грн, а сукупний дохід Юрія Павленка на посаді міністра того ж року – 190 тис. грн. Суто формально офіційних заробітків сім’ї на такий автомобіль явно не вистачило б.
За словами Юлії, вартості позашляховика вона не пам’ятає, але гроші на нього заробила ще до роботи в Секретаріаті президента Віктора Ющенка, працюючи в якійсь приватній компанії, яка вже не існує.
У деяких ЗМІ вказується, що власної машини Юрій Олексійович не має (розтрощив її в 2004 р. в Донецькій області) та користується «державним автомобілем».
За ним як за міністром була закріплена державна дача №30.
Заробітна плата Юрія Олексійовича як народного депутата становила у 2018 р. 457,3 тис. грн. Майже стільки ж (422,9 тис. грн) він отримав в якості «засобів, пов’язаних із здійсненням депутатської діяльності». Нарешті, на транспортні видатки, пов’язані з несенням «нелегкого депутатського хреста», держава виділила нардепу ще 90 тис. uрн. У підсумку Юрій Павленко як народний депутат обійшовся державній скарбниці у 2018 р. Майже у мільйон гривень.
Крім цього, Юрій Павленко як старший викладач НУФВСУ отримав від читання лекцій і ведення семінарів 23,6 тис. грн. Його дружина Юлія Павленко отримала в Академії державного управління при Президентові України 35,5 тис. грн. в якості стипендії і ще 27,6 тис. грн.
Судячи з усього, подружжя Павленків вважає за краще мати справу з готівкою. У Юрія Олексійовича Павленка «паперова» готівка становить $80 тис. та 375 тис. грн., У Юлії Вікторівни сума «кешу» – 315 тис. грн. (у 2016 р. саме вона декларувала $ 80 тис.).
У серпні 2009 р. політик з дружиною відпочивали на Лазурному узбережжі Франції.
Компромат і чутки
Досить поширена думка, що Юрій Павленко швидким просуванням по кар’єрних сходах в молодому віці зобов’язаний своєму тестю (див. Розділ «Сім'я») – хорошому другу і колезі по роботі в Нацбанку Віктора Ющенка. Сам Павленко відкидав будь-яку спорідненість своєї дружини з Ющенком.
Юрію Павленку нерідко дорікали в тому, що він став «політичним трансформером», що змінив заради продовження політичної кар’єри політичну орієнтацію і перейшов до табору політиків, в якому більшість становлять колишні діячі Партії регіонів. Сам Павленко у 2016 р. так пояснював своє рішення:
«На жаль, з 2014-го, коли почалася зачистка влади від професіоналів, система захисту прав дитини стала руйнуватися – і проблеми дітей відійшли на другий план.
Я переконаний, що такій зміні державної політики не може бути жодних пояснень... І варто мати на увазі – ставши дорослішими, діти будуть ставитися до України так, як зараз Україна ставиться до них... Бездіяльність уряду, центральних і місцевих органів влади і як наслідок – погіршення становища дітей в Україні змусили мене піти в опозицію».
Водночас Юрій Павленко дистанціюється від деяких одіозних екс-«регіоналів». Коментуючи в 2015 р. деякі заяви Миколи Азарова і Володимира Олійника, він заявив: «Опозиційний блок не має жодного відношення до цих людей. Вони зрадники, які сидять в Росії і повчають нас, що треба робити. Я не сприймаю їх заяви серйозно».
Вельми неприємним і «нервовим» для Юрія Павленка видався 2006 рік, коли він став фігурантом відразу трьох скандалів.
По-перше, в лютому заст. керівника штабу «Блоку Юлії Тимошенко» Михайло Бродський заявив, що дружина міністра Павленка Юлія і дочка секретаря РНБО Анатолія Кінаха за державні кошти перебували на зимових Олімпійських іграх в Турині (Італія). Щоправда, Павленко відкинув ці звинувачення, заявивши, що його дружина сплатила поїздку з особистих коштів і була там в якості перекладачки під час протокольних зустрічей, оскільки в певній мірі володіла італійською мовою, а число перекладачів було обмежено. До речі, в липні 2008 р. навчений гірким досвідом Павленко передбачливо виключив свою дружину з офіційної делегації України на Олімпійських іграх в Пекіні – нібито через дефіцит місць (на керівників відводилося 25 місць) і заради включення туди ще одного тренера.
По-друге, у вересні Генпрокуратура встановила, що чиновники «розбазарили» серйозну суму (200 тис. грн) на проїзд, харчування та перебування протягом 11 днів групи з 77 вболівальників України, які повинні були підтримати нашу збірну під час чемпіонату світу з футболу в Німеччині. Левова частка уболівальників виявилася бізнесменами, які могли б самотужки оплатити свою поїздку.
По-третє, в листопаді того ж року Рахункова палата виявила «непрозоре» використання Міністерством сім’ї, молоді та спорту 51,6 млн грн з бюджетних коштів, виділених на підготовку спортсменів. З них з порушенням бюджетного законодавства витрачено понад 2,5 млн грн, «неефективно» - 3,3 млн грн. Сам Юрій Павленко провини за собою не вбачав.
Не був «безхмарним» і період в кар’єрі Павленка, пов’язаний з підготовкою до чемпіонату Європи з футболу 2012 р., право на проведення якого Україна отримала у 2008 році. Як міністр у справах сім’ї, молоді та спорту, він був на вістрі контролю підготовки країни до Євро-2012. Скандал спалахнув навколо реконструкції НСК «Олімпійський». В ході робіт їх вартість коректували чотири рази, і до 2011 р. вона підскочила втричі – до 4,59 млрд гривень. Втім, сам міністр заявляв, що держава змогла заощадити на роботах близько 150 млн грн. А остаточну вартість було оголошено вже при новому уряді.
Павленко не раз ставав об’єктом критики за темпи зведення інфраструктури, затримки з фінансуванням якої викликало особливе занепокоєння у Львові. Пізніше були проблеми з погашенням підприємствами Міністерства боргів з фінансування футбольних об’єктів перед державою.
23 березня 2007 р. СБУ запобігла теракту, який готувався проти Юрія Павленка як голови Житомирської ОДА. Був затриманий і підозрюваний, у якого вилучили вибухівку. Павленко це назвав чиїмись «пустощами».
Хоча Юрій Павленко не раз критикував «кнопкодавство», він сам ставав фігурантом антикорупційного розслідування. Картка Павленка голосувала у Верховній Раді 12 і 26 листопада 2015 року, коли сам народний депутат перебував у Житомирі (26-го він був присутній на сесії Житомирської обласної ради).
У грудні 2017 р. лідер громадського руху «Український вибір – Право народу» Віктор Медведчук заявив, що Юрій Павленко і ще троє членів парламентського комітету з питань свободи слова (Вікторія Сюмар, Сергій Висоцький і Богдан Онуфрик) повинні понести кримінальну відповідальність за незаконний тиск на слідство. Йшлося про інцидент в аеропорту «Жуляни» з журналістами «Радіо« Свобода ». Останні, за словами Медведчука, порушили його права, ведучи зйомку його і його родини без персонального на те згоди. Одному з охоронців Медведчука було після цього випадку оголошено про підозру. Політик вважає, що депутати з метою «ухвали незаконних процесуальних рішень» давали прямі вказівки представникам Нацполіції та прокуратури, які саме слідчі дії вони мали б проводити.
Медведчук тоді особливо наголосив: «Саме представник «Опозиційного блоку» Юрій Павленко виявив особливу старанність, вимагаючи незаконного допиту представників правоохоронних органів. З боку представника сили, яка заявляє про свою опозиційність, така поведінка виглядає дивно. Однак якщо згадати, що Павленко встиг побувати міністром молоді та спорту при президенті Ющенко, а потім – і у Януковича, то нічого незвичайного в тому, що людина, яка перебувала на службі у Ющенка і Януковича, сьогодні прислуговує «партії війни», немає».
Останні заяви (осінь 2019)
Його оцінки різкого неприйняття частиною суспільства «формули Штайнмайера» і спроб восени 2019 р. активного протесту проти розведення військ в Донбасі схожі з риторикою однопартійців:
«Люди, які зі стріляниною проривалися в с. Золоте на Донбасі, не уявляють свого політичного життя в Україні без війни. Вони зіграли проти України. Вони послабили нашу позицію на нормандських і інших переговорах. Не виключаю, що ці дії зірвали і можливий обмін... ».
Павленко критикував намір більшості в ВР (фракції партії «Слуга народу») шляхом законодавчих маніпуляцій в кулуарно розробленій новій редакції проекту Закону «Про столицю» замість легітимних чергових виборів мера «підім’яти» під себе столицю. Одне з підтверджень – повернення посади голови Київської міської держадміністрації, на яку відкрито претендує голова Комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики екс-гендиректор групи каналів «1+1 Media» Олександр Ткаченко.
На думку Павленка, «запропонована представниками більшості процедура обрання членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення не розв’язує проблеми професіоналізму, рівновіддаленості і незалежності Нацради як конституційного органу». А сам законопроект про діяльність Нацради перетворює колись незалежний орган на каральну структуру, яка може знищувати ЗМІ, невигідні для нинішнього керівництва країни.
Павленко не раз звинувачував представників більшості в ВР в авторитаризмі. «Єдність – це коли порядок денний Верховної Ради формується не тільки однією партією».
Критикувався і стиль роботи Олександра Ткаченка: «Не можна перетворювати комітет в лобістську структуру... Ткаченка та Ігоря Коломойського об’єднує підхід до роботи в колективі – «ось моя точка зору, і вона єдино правильна, і скільки влади та контролю я можу взяти, я буду його брати »... Не потрібно перетворювати засідання комітету на «планерку 1+1».
Траплялися в його коментарях і так звані «обмовки за Фрейдом». Приміром, в серпні 2015 р. він, критикуючи дії уряду, сказав: «Ця влада використовує ті ж схеми обкрадання держави, що і попередня, тільки у своєму цинізмі вона пішла ще далі – почала обкрадати пенсіонерів і дітей». Ймовірно, під «попередньою владою» малися на увазі його колеги по Опоблоку – екс-регіонали.
За власним визнанням Павленка, в бурхливих 1990-х рр. його «просто викинули з другого поверху Мукачівської міськради, така була історія».
Фотографії
Відео
Посилання
Сторінка на сайті Верховної Ради України: http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/5380
Сторінка у Фейсбук: https://www.facebook.com/Yurij.Pavlenko
Ел. пошта: pavlenko@rada.gov.ua
