Протягом 650 років найпопулярнішою розвагою на території всієї Римської імперії залишалися саме бої гладіаторів, дивитися на яких збиралися тисячі людей.

Але ким були реальні гладіатори і чи правда вони вимушено боролися за життя на аренах, або ж просто заробляли і грілися в променях слави. 

Перше, що потрібно знати, гладіаторські бої не були винаходом Римської імперії. Римляни взяли звичай ритуальних сутичок у етрусків і довгий час раби билися не на потіху публіці, а лише для ритуалів поховання. Це було своєрідне жертвоприношення.

Популярність же до боїв прийшла завдяки Юлію Цезарю, який першим придумав масштабні сутички між сотнями бійців. До кінця I-го століття до нашої ери ігри отримали державне фінансування і перетворилися у розвагу для мас.

Всупереч поширеній думці, гладіаторські сутички не завжди велися на смерть. Більшість істориків вважає, що лише кожен п'ятий знаходив свій кінець в бою. Але, звичайно, це не стосувалося боїв у Колізеї: тут все вирішував імператор.

Більшість гладіаторів були рабами і полоненими, засудженими до смерті. Однак, після відкриття знаменитого Колізею (80 рік нашої ери) гладіатором могла стати навіть вільна людина. Деякіколишні воїни із задоволенням виходили на арену: заробляли і грілися в променях слави, подібно сучасним спортсменам.

У брудних казематах тримали тільки бранців, яких чекала швидка загибель на арені.

Гладіаторами мріяли стати навіть юнаки з багатих сімей і сенатори частенько виходили на ринг, щоб розважитися.

Звісно, вони проходили ретельну підготовку. У Римі почали відкриватися спеціальні школи, куди було дуже складно потрапити. Головними вважалися Ludus Magnus, Ludus Gallicus, Ludus Dacicus і Ludus Matutinus.

Учням доводилося проходити ретельний медогляд ще на рівні прийому, а потім постійно доводити свою цінність для школи.

Варто відзначити, як елітні школи, так і рабські каземати пропонували гладиаторам один і той же раціон. Дієта складалася з білків і вуглеводів, заборонялися будь-які спиртні напої. Гладіатори були в хорошій фізичній формі, але частенько мали невелике пузо. Надлишок вуглеводів допомагав бійцеві наростити цю жирову прокладку, як додатковий захист від поверхневих ран.

Також гладіатор отримував до трьох ванн в тиждень, користувався послугами масажистів і часто проходив медичний огляд.

Всі бійці арени зараховували себе до братства. Спеціально призначалися лідери, які стежили за дотриманням традицій і влаштовували похорони полеглим героям. Якщо загиблий мав дружину і дітей, колегії виділяли їм спеціальну грошову компенсацію.

Нагадаємо, стародавні греки лікували жінок.

Як повідомляв портал "Знай.uа", дослідникам вдалося виявити напис на стіні будинку, який допоміг назвати точну дату виверження Везувію.

Також "Знай.uа" писав, археологи виявили фреску з непристойним сюжетом.