Поки Україна протистоїть зовнішньому ворогу – Росії, майже непомітними, але не менш шкідливими лишаються внутрішні вороги, інтегровані у владні структури. Прикриваючись патріотизмом, вони систематично послаблюють здатність країни захищатись від російської агресії.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОдні з найвпливовіших фігур в цьому контексті – олігарх Ігор Коломойський, його партнер Геннадій Корбан, міський голова Дніпра Борис Філатов та депутат Дніпропетровської облради Михайло Кошляк.
Вони, чи то навмисно, чи ні підігрували стратегічним цілям РФ в Україні, стверджують автори публікації в американському виданні International Policy Digest, пише parlament.ua.
На відміну від проросійських діячів, на кшталт Віктора Медведчука, Коломойський, займаючи посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації, виглядав патріотом: він публічно підтримував суверенітет України та спонсорував створення батальйонів. Тільки ці батальйони були приватними. На перший погляд, вони зміцнювали оборону країни, однак їхня справжня мета полягала у збільшенні впливу Коломойського, йдеться у матеріалі.
Ключовий момент стався в серпні 2014 року – операція під Іловайськом. Радник Коломойського Геннадій Корбан, не маючи відповідних повноважень, втрутився в процес планування операції. Незважаючи на розвіддані про значну присутність збройних сил РФ в Іловайську, він наполягав на проведенні операції без змін, що призвело до катастрофічних втрат сил оборони.
Тож, це недбальство Коломойського і Ко, чи щось інше?
Після того як Коломойський пішов з посади очільника області, він подбав, щоб Дніпропетровський регіон залишився під опікою Корбана та Філатова. Під їх керівництвом на Дніпропетровщині процвітала корупція. Достатньо згадати лише кейс благодійної організації «Українське об’єднання патріотів» (УКРОП), коли мільйони гривень, виділених на оборону, були відмиті через Приватбанк Коломойського. Або кейс Дніпропетровського агрегатного заводу – стратегічного оборонного підприємства, що виробляло ракети «Нептун». Тоді через сумнівні юридичні маневри Філатов та Кошляк намагалися захопити підприємство, і тільки вчасне втручання правоохоронних органів не дозволило це зробити, хоча стабільна робота заводу в критичний час була порушена.
Коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення, Корбан знову спробував себе в ролі військового керівника. Філатов призначив Корбана на посаду голови «Штабу оборони Дніпра» – структуру, не передбачену законодавством – чим надав йому доступ до ресурсів та військової таємниці. При цьому офіційним керівником зони територіальної оборони Дніпропетровщини був голова обласної військової адміністрації, якого затверджував Президент. Таке паралельне управління обурювало військових і тільки ослаблювало оборону регіону.
Здається, що Коломойський з соратниками чекали вторгнення РФ, бо незадовго до цих подій, як стверджується, він радив не чинити опір російським силам, а зосередитись на захопленні активів проукраїнських підприємців, стверджують журналісти.
Дії Коломойського, Корбана, Філатова та Кошляка свідчать про сплановану модель саботажу, привласнення ресурсів і зриву оборонних операцій. Їхня діяльність ідеально узгоджується з довгостроковою стратегією Росії, спрямованою на дестабілізацію та підрив українського суверенітету зсередини. Попри публічний патріотичний образ цих осіб, їх вчинки є яскравим нагадуванням про небезпеку внутрішніх загроз під час зовнішньої агресії.
