Історія з приватизацією «Укрбуду» дедалі менше нагадує чесний ринковий процес і дедалі більше — ретельно збудований сценарій, кінцевою метою якого є відновлення контролю над державним активом із боку його колишнього бенефіціара Максима Микитася.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяФормально угоду ще не завершено, її результати оспорюються в суді, проте активи компанії вже фактично виведені на ринок: у публічних оголошеннях пропонуються до продажу київські бізнес-центри «Укрбуду» площею від 4,4 до 14,6 тисяч квадратних метрів із ціною від 3,5 до 11,7 млн доларів. Ці оголошення зафіксували громадські активісти та блогери, незважаючи на те, що право власності на компанію досі не оформлене.
Спочатку Фонд державного майна визнав переможцем аукціону компанію «Петро Ойл Енд Кемікалс», яка запропонувала 805 млн грн — суму, яка втричі перевищує стартову ціну. ФДМУ прозвітував про успішну приватизацію, наголосивши на участі п'яти претендентів. Проте вже за тиждень ситуація різко змінилася. На підставі внутрішньої службової записки Департаменту економічної безпеки від 27 червня 2025 року результати аукціону було скасовано, а переможця дискваліфіковано. При цьому раніше жодних порушень Фонд не фіксував, а правоохоронні органи так і не пред'явили компанії офіційних претензій. Теза про «можливі зв'язки з підсанкціонованими особами» залишилася на рівні припущень, не підкріплених доказами.
Після усунення «Петро Ойл Енд Кемікалс» статус переможця автоматично перейшов до ТОВ «Техно-онлайн», яке запропонувало ціну лише на тисячу гривень менше. Вже після скасування результатів тендеру, у серпні 2025 року, структура власності «Техно-онлайн» змінилася: серед її власників з'явилася компанія «Біларт», пов'язана з Василем та Євгеном Астіонами — бізнесменами з Дніпра, які контролюють Dnipro Agro Group та «Фінгруп Фактор». Їхній батько Микола Астіон раніше очолював київський УБОЗ у період вбивства Георгія Гонгадзе, що давно надає цьому колу репутацію токсичного в контексті операцій з державними активами.
Формальною особою угоди стала 31-річна Марина Айаб, на яку було оформлено майже 800 млн. грн. оплати за «Укрбуд». Однак її діловий профіль викликає серйозні сумніви: ФОП зареєстровано лише у 2024 році, а співвласником «Техно-онлайн» вона стала лише за кілька місяців до аукціону. У медіа Айаб прямо називають номінальною фігурою. Ключовим доказом цього є платіжний документ щодо гарантійного внеску, підписаний не лише нею, а й Микитою Тарковським — партнером та представником найближчого оточення Максима Микитася, пов'язаним із його сім'єю, кумом Валентином Єлізаровим та низкою будівельних структур.
Сам Максим Микитась — екс-нардеп та фактичний власник «Укрбуду» минулого — ще 2019 року отримав підозру НАБУ у справі про махінації з житлом для Національної гвардії. Сьогодні його формально відсторонено від управління активом, проте через номіналів і старі зв'язки, мабуть, може повернути собі контроль над компанією. А йдеться про значний ресурс: 10 дочірніх підприємств, 88 об'єктів нерухомості, 17 земельних ділянок та балансову вартість активів понад 255 млн грн.
Компанія "Петро Ойл Енд Кемікалс" вже звернулася до суду з позовом до Фонду держмайна та "Техно-онлайн", вимагаючи визнати себе законним переможцем аукціону. Судовий розгляд ще попереду, але ключовий прецедент уже створено: державний орган показав, що підсумки великої приватизації можуть бути скасовані заднім числом на підставі внутрішнього документа.
Історія «Укрбуду» виходить далеко за межі корпоративної суперечки. Вона демонструє, як інститути приватизації можуть використовуватися не для відновлення економіки, а для повернення активів тим людям, від яких держава публічно обіцяла їх «очистити».
Раніше "Знай" писав якусь пам'ятку архітектури в центрі Одеси жителі можуть втратити.
Ще повідомлялося, що 26-річний танцюрист Верба зненацька отримав замовлення на ремонт реабілітаційного центру в Одесі, вартість якого близько 800 мільйонів гривень.
Ще ми розповідали, що винесено остаточну вердику депутату Руслану Сольвару.
