Мешканка села Мартинівка Полтавської області звільнила з полону бойовиків в Луганську бійця батальйону "Айдар". Про це розповіли у громадській організації "Гадяцька народна рада".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВолодимир Романчук виріс без батьків, освіту здобував у дитбудинках та інтернатах, потім працював у колгоспі, а влітку 2014 пішов добровольцем в зону АТО.
15 жовтня колона автомашин "Айдара" їхала на передову і на одному з блокпостів потрапила під обстріл. Машина, в якій їхав Романчук, загорілася, але солдату вдалося з пораненим товаришем вистрибнути з неї. Однак після цього його оглушило вибуховою хвилею і він знепритомнів. Отямився Володимир вже в полоні бойовиків ..
Володимир провів вісім днів у підвалі. Вдень його змушували працювати, а ночами приковували наручниками. Коли тюремники зрозуміли, що від айдаровца нічого не доб'ються, стали переманювати його на свій бік. Пізніше "ЛНРівці" зглянулися над Романчуком і дозволили зателефонувати рідним.
- Яким рідним? У мене нікого немає. Єдине, що я згадав, - телефон зоотехніка з колгоспу. Виявилося, в Мартинівці мене вже поховали, - згадує Володимир Романчук.
Найбільше дзвінку зниклого сироти зраділа 69-річна мешканка села Людмила Півень, якій Вова в мирний час допомагав по господарству. Жінка не злякалася, приїхала до бойовиків, представилася бабусею Володимира і ціною неймовірних зусиль домоглася його звільнення.
Читайте також: "У смерті мого сина винен Путін" - мати кіборга
Людмила Петрівна наполягла на тому, щоб перші дні після полону Володя жив у неї. Хлопець відходив важко: вночі кричав, вдень боявся вийти на вулицю. Проте пізніше він став почувати себе краще, і врешті-решт знову відправився в зону АТО. Коли Романчук приїжджав у відпустку, у Гадячі його зустрічав натовп з квітами. Людмилу Петрівну він тепер називає бабусею.
