30 червня у Львові кінокомпанія “MKK film service“ почала зйомки містичної драми “13 автобус“. Перед зйомками картина пройшла конкурс Держкіно і отримала від держави 8,8 млн. Грн. Режисером картини став відомий режисер і доктор мистецтвознавства Олександр Безручко.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗнай.ua побувала за лаштунками картини і поговорила з Олександром Безручко про його нову картину і про українське кіно в цілому.
Довідка:
Олександр Безручко - український режисер, доктор мистецтвознавства, професор, член Національної спілки кінематографістів України.
Кар'єру починав на Національній кіностудіі художніх фільмів імені АлександраДовженко. Працював з Юрієм Іллєнком над фільмом “Молитва за гетьмана Мазепу“і Миколою Мащенко над картиною “Богдан-Зиновій Хмельницький“, над китайсько-украінским серіалом“Овід“.
Автор сценарію, режисер і постановник багатьох короткометражних і документальних фільмів. Викладає в головних українських інститутах кінематографічного профілю.
- Олександре Вікторовичу, розкажіть про те, з чого почався “13 автобус“ і як Ви потрапили в цей проект?
- Сценарій картини написала харківська сценаристка Валерія Вінс. Якщо характеризувати фільм - це містична драма з елементами детективу та артхаусу. За сюжетом в якомусь старовинному європейському місті на неіснуючій містичній зупинці завжди присутня жінка, після зустрічі з якою з її співрозмовниками трапляються дивні речі. Природно, на глядачів чекає несподівана розв'язка.
Я прочитав сценарій і зрозумів, що хочу його зняти. Не в останню чергу через незвичайності сценарію і відсутності фільмів цього жанру в українському кіновиробництві.Під час прочитання я сам ловив себе на думці, що хочу дочитати його, щоб дізнатися, чим закінчиться історія. Знімати такі фільми складно, але дуже цікаво. Я вдячний керівництву компанії “MKK film service“, за те, що вони повірили в цей кінопроект. В 2016 році ми з Олексієм Карпенко та командою справжніх професіоналів з цього продакшена успішно пройшли всі етапи пітчингу, організованого Держкіно в Україні. В цьому році ми почали готуватися до зйомок і вже в червні 2017 року приступили до повноцінного знімального процесу. Так я став режисером-постановником цього фільму.
- Де проходять зйомки?
- Головний офіс компанії “MKK film service“ знаходиться у Львові. Не секрет, що багатьох кінематографістів і кліпмейкерів приваблює це цікаве місто, перш за все своєю архітектурою. Знімають тут багато, а ось власної кіностудії в цьому місті немає. Дуже б хотілося, щоб “MKK filmservice“ став першою компанією, яка таки створить повноцінну кіностудію у Львові, яка буде займатися виробництвом українських фільмів з повністю вітчизняними кіногрупами.
З “13 автобусом“ ми вирішили зупиниться на цьому місті через архітектуру. Хрущовки і новобудови явно не вписуються в сюжет картини. За сценарієм нам потрібене було старовинне місто, на зразок Праги, 20-их років минулого століття. У Львові ми знайшли стільки цікавих і гарних місць, що могли навіть вибирати. До речі, у нас навіть поліцейськиа ділянка розташована в старовинному особняку.
- Кого вибрали на головні ролі?
- Кастинги на головні ролі у нас пройшли в Києві та Львові. Було дуже багато акторів, в тому числі і дуже популярних. Головні ролі ми віддали київським артистам, у яких був великий досвід роботи в сучасному аудіовізуальному мистецтві. Так, наприклад, головну жіночу роль у фільмі - тієї самої загадкової жінки виконує Ірина Мельник - глядач пам'ятає її за роллю Мерседес у картині “Серця трьох“, також за фільмами “Повернення Мухтара“, “Доярка з Хацапетівки“. Головну чоловічу роль грає Сергій Стрельников - його глядачі пам'ятають за роллю Василя Івановича з фільму “Пристрасті за Чапаєм“. Також у фільмі знімається Олексій Вертинський - його глядач знає за картинами “День народження Буржуя“, “Інді“, “Мажор“, “Іван Сила“. За сюжетом у героя Вертинського є дочка, тому ми запросили в картину реальну дочку Вертинського - Ксенію, чудову актрису театру імені І. Франка.
Мені дуже хотілося, щоб в кадрі були не стандартні, медійні та добре розкручені актори. У підсумку ми зупинилися на цікавих, але менш медійних особистостях. А от інші ролі зіграли відомі львівські артисти. У них є величезний досвід театральної роботи, прийшов час знайомити українського глядача з їх кінороботами. Відкриваємо нових національних кінозірок.
- Кіно - це не тільки режисер і актори, але часто і величезна знімальна група. Скільки людей задіяно в роботі над фільмом?
- Сьогодні над фільмом працює близько 60 осіб - якщо не брати до уваги акторів. Команда у фільмі - це найголовніше. У нас частина команди з Києва, а частина зі Львова. Працюємо в напруженому темпі, але, найголовніше, щов нашому колективі є повневзаєморозуміння , хоча багато хто з команди познайомилися прямо тут, на знімальному майданчику. У нас творча і доброзичлива атмосферана майданчику, всі працюють на єдину мету - створити хороший фільм. Маю велику надію, що позитивна атмосфера кіногрупи перейде і в картину.
- На початку розмови Ви сказали, що фільм ще і артхаусний. Чи буде він цікавий широкому глядачеві, адже не секрет, що артхаусні фільми - більше на любителя?
- Не дивлячись на такий жанр, вже зараз ми намагаємося його зробити максимально близьким до глядача. При чому - це перш за все, до мислячого телеглядача. Думаю, що наш глядач - це цінитель красивого і якісного кіно. До того ж ми розраховуємо не тільки на українського, а й на європейського глядача.
-Коли можна очікувати прем'єри?
-Поки ми інтенсивно знімаємо, але якщо все піде за планом, то подивитися фільм на великому екрані можна буде вже в наступному році.
- Олександр Вікторович, ви режисер зі стажем, до того ж викладач. Не можна не помітити, як пожвавився в останні роки український кінематограф після періоду застою. Тільки недавно ми побачили картини - “Сторіччя Якова“, “Незламна“, “Іван Сила“,“Гніздо Горлиці“ і багато інших робіт. З чим пов'язаний такий незвичайний підйом?
- Безсумнівно, не можна не помітити дуже хорошу тенденцію в останні роки - держава починає звертати увагу на власне кіновиробництво. Мене, як кінематографіста, радують нові закони про кіно; мені подобається нова політика держави в плані кінематографії - нарешті у нас в країні повноцінно працюють відкриті пітчинг Державного агентства з питань кіно. Так і має бути.
Ситуація дуже швидко змінюється - держава приймає закони, вкладає гроші, в результаті кіновиробництво піднімається. Чим більше буде різного за формою кінопродукту, тим швидше ми повернемо українського глядача, який хоче дивитися своє кіно. Може бути українські фільми і будуть поступатися європейському чи американському кіно в спецефектах або дизайні. Але український глядач на те і є український глядач - він хоче прийти в кіно, побачити українську картину українського режисера, з українськими акторами в головних ролях, побачити своїх друзів або знайомих в масовці, побачити рідні пейзажі або архітектуру. Це нормально.
Наприклад, в цьому році на Одеському кінофестивалі було представлено 48 українських картин, більшість з яких вже мали світові прем'єри, брали участь у кінофестивалях.
Якщо так піде і далі, дуже скоро світ відкриє українське кіно, як свого часу відкривав Боллівуд, азіатське або латино-американське кіно. Ми, звичайно, не можемо вкладати мільйони доларів, щоб знімати блокбастери, але весь секрет у тому, що картина може бути і малобюджетною, але популярною і гучною. Головне - ідея, задум, пошук чогось оригінального, нестандартного.Кіно - це такий вид мистецтва, де потенціал є завжди.
Давайте згадаємо, такі картини, як “Божевільний Макс“ - при бюджеті в 400 тисяч доларів вона принесла творцям 100 мільйонів. Трохи менше був бюджет у Джона Карпентера, коли він знімав свій “Хелоуін“ - в результаті картина принесла 70 мільйонів доларів. Картина “Відьма з Блер“ взагалі обійшлася творцям в 22 тисячі доларів, але в прокаті зібрала більше 200 мільйонів.
- На Ваш погляд, така тенденція збережеться? Адже не секрет, що країна переживає не кращі часи, позначається криза і нестача коштів.
- Я не можу загадувати так далеко, але мені хотілося б, щоб тенденція підтримки і розвитку українського кіно тривала і далі.
- Не можу не запитати - а що зараз в Україні з кадрами для кіно? Тим більше, що Ви викладач кіномистецтва.
- З 90-их років у нас вчили мало талановитих людей, які хотіли робити кіно. Але після отримання диплома через відсутність національного кіновиробництва вони виявлялися перед важким вибором: хтось йшов з професії, інші знімали рекламу і кліпи. І коли зараз держава почала вкладати гроші в кіно, вони почали повертатися в свою професію. І судячи по величезній кількості робіт, представлених на пітчінгах в Держкіно, ці люди ще не забули, як робити кіно і вони готові його робити дуже професійно.
Особливо мені втішно, що деякі мої учні також знімають кіно.
Насправді у нас дуже багато талановитих людей, які готові працювати - головне, їх підтримати, запустити повноцінне національне кіновиробництво.Як бачимо, процес пішов і тепер головне, щоб він не зупинився.
- Багато талановитих людей скаржаться на повне нерозуміння з боку влади і чиновників. Як у вас складаються стосунки з Держкіно?
- Судячи з того, що я побачив, Держкіно вирішило піти кінематографістам на зустріч. Я був присутній на пітчингу, де і маститі режисери та початківці представляли свої роботи. Кожен міг показати і розповісти щось. Всі проекти оцінювало незалежне журі, яке до Держкіно нічого спільного не мало - це в основному працівники кіноіндустрії, які мають авторитет в своєму колі. Все було відкрито і чесно. Дійсно гідним проектам допомогла держава. Зараз все це в роботі. Приємно відзначити той факт, що вітчизняні та навіть зарубіжні журналістипроходят на знімальні майданчики наших картин. Так що поки про фільми в роботі можна говорити тільки зі ЗМІ. Але виробництво картини - це рік-два, так що варто набратися терпіння і почекати.
- Український глядач готовий ходити на українське кіно? Готовий платити гроші в кінотеатрах, а не дивитися безкоштовний піратський контент?
- Думаю, що суспільство вже дозріло. Люди почали більше цікавитися власною історією, культурою, купувати товари власного виробника. Чому вони не готові ходити на українське кіно? Думаю, що цілком.
Давайте уявимо ситуацію: картину знімає режисер, за яким Ви, можливо, стежте в соціальних мережах, в ній знімаються ваші знайомі, ця картина знята в вашому місті і вона про той поточний момент, до якого Ви були причетні - може цей фільм, знятий у Вашому рідному селі, про проблеми, які близькі Вашій родині. Ви хочете сказати, що не підете на цей фільм?
- Звичайно, піду.
- Давайте згадаємо постулат, що кінематографісти - це інженери душ. Наша нація загартовується, їй цікаво українське кіно про нас самих.
- Чи має Україна шанси стати центром кінематографії? Не так давно я читала про Канаду, яка надає пільги іноземним продюсерам, якщо фільм знімають у Канаді за участю канадських акторів.
-Перспективи в цьому плані є. У нас досить різноманітна архітектура - є і новобудови, і старовинні будівлі, ні для кого не секрет, що в Україні чудова природа - гори, море, ліси, поля. До нас вже кінематографісти з різних країн приїздили знімати кіно. І якщо держава прийме такі закони, - я тільки за. Це буде величезний крок у бік Європи.
- Як сприймають українське кіно в Європі?
- Можна судити по фестивалях і з нагород, що у нас вже є своя ніша. Але раніше все це робилося власними зусиллями, без підтримки держави, а швидше навіть всупереч. Тому однозначно на це питання відповісти не можна. Давайте поговоримо про це через пару років. Зараз йде потужна підтримка держави національного кінопродукту, плюс нам відкрили двері в Європу. Перспективи і хороші ініціативи у нас є. Я думаю, що українське кіно має блискучі перспективи.
- Чи готові українські канали транслюватимуть українське кіно?
-Так, більш того, через санкції і обмеження багато каналів почали виробництво власного контенту. З'являються передачі, серіали, фільми - ефір потрібно чимось заповнювати. І не старим або нецікавим, а таким продуктом, який привертав би глядача, інакше глядач переключить на інший канал, який запропонує щось більш цікаве. Я радий, що почалося виробництво програм і серіалів - значить йде відродження національного кіновиробництва, є робочі місця, кінематографісти мають можливість працювати, реалізувати свій творчий потенціал, максимально проявити себе. Дуже приємно, що зараз вітчизняні телеканали зацікавлені в українському продукті.
-Які головні проблеми сьогодні відчуває український режисер?
-У кожного свої проблеми. Ми поступово переходимо на європейську та американську модель кіновиробництва. Коли технічною стороною питання займається продакшн, економічними питаннями займаються дестрібютор, прокатом займаються прокатники, а від режисера вимагається одне - творити. На пітчингу мені дуже запам'яталася одна дівчина. Коли її запитали, чому вона хоче отримати від держави гроші на зйомку, вона відповіла: тому що я хочу зняти кіно, але у мене немає грошей. Мені, і моїм батькам доведеться дуже довго працювати, щоб заробити на фільм, найняти технічний персонал. Так, так колись режисери, які хотіли знімати, і працювали. Зараз же проблем менше, якщо хочеш - бери і знімай.
