Різдво - одна з найурочистіших подій року для дітей і дорослих, повна чарівності. Історія свята - це не тільки знайомі з дитинства колядки та пісні страви, але багатовікова легенда, яка переплітає в собі прикмети часів скіфів і обряди язичників з християнською мудрістю про народження сина Божого Ісуса Христа, повна таємниць і незвичайних, іноді навіть страшних, традицій. Різдво Христове - це свято для всього світу, яке пророкує домашній затишок, смачний стіл і звичаї, пронесені через літа. Але ви до сих пір впевнені, що хоча б трохи знаєте, що таке справжнє Різдво?
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Історія
Якщо поринути до витоків згідно Євангеліє від Луки, у добру історію і найпопулярнішу, яку всі ми знаємо, Ісус з'явився за часів правління імператора Августа, в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа з Назарета і Діви Марії, яка вже знала, що носить під серцем незвичайну дитину, від архангела Гавриїла. Точної дати народження сина Пресвятої Богородиці, зачатого незайманою Марією від Святого Духа, невідомо, в різних джерелах воно коливається в рамках 5-7 століть до н. е. Через примусовий перепис населення, майбутні батьки сина Божого приїхали до Віфлеєму, але оскільки їм не стало місця для ночівлі, Марії і Йосипу довелося залишитися в печері-хліві, в якому і народився Ісус, а про його народженні зійшла Віфлеємська зірка, яка сповістила про подію волхвів і показала їм дорогу до нового «царя юдейського».
Але першими прийшли до Господнього сина поклонитися пастухи, яким про це явище вказав ангел - така знайома нам на картинках обстановка в оточенні овець і побожної любові. Від волхвів ж цар Ірод з Єрусалиму дізнався про Богоявлення, і, розгніваний, влаштував побиття немовлят, через що були вбиті всі хлопчики до двох років, але не вбитий Месія. Ісуса ж врятували від нещасної долі ті самі волхви, які обдарували дитину скарбами - золотом, ладаном і смирною (дорогоцінним запашним маслом).
Цікаво, що на що в Україні, а точніше на її сучасній території, ще за часів Київської язичницької Русі, 25 грудня вже тоді було святом, але не Різдва Христового, а Коляди. Коріння цього свята беруть початок з арійських часів, в цей день українські язичники колядками і народними гуляннями відзначали день сонцестояння, вважалося, що старе Сонце з'їдає злий змій Коротун, і народжується нове. Наші предки намагалися зберегти новонародженого, а для цього носили зображення маленького Сонечка з собою, ходили від хати до хати, говорили і співали про явище нового Сонця, проганяючи яскравими костюмами погані духи. З Хрещенням Русі колядування прийняло біблійні мотиви, а поклоніння Сонцю замінили на Ісуса.
Символіка
Санта Клаус - казковий прообраз Миколи Чудотворця, загальнохристиянського святого, яким також є і слов'янський варіант Дід Мороз, Йоулупуккі з Фінляндії, французький Пер-Ноель, і інші, що дарують дітям подарунки на Різдво і Новий Рік. Однозначно місце проживання казкового Діда не визначене: на Північному Полюсі або в Лапландії. Добрий Санта зазвичай представляється в синьому або червоному вбранні, з довгою сивою бородою і розвозить свої дари на санях, запряжених вісьмома оленями або возі з кіньми в слов'янському варіанті. Санта Клаус як персонаж народився тільки в 1823 році, зовсім трохи обігнавши радянського героя Діда Мороза, який сформувався в 1840 році.
Цікаво, що на території країн СНД, День Святого Миколая святкується 19 грудня, коли добрий святий приносить всім слухняним дітям подарунок, але як так сталося, що один і той же добрий дідусь приходить до нас два рази? За радянських часів, в 1929 році, при переслідуванні релігійних традицій, Різдво було оголошено робочим днем, і тому атрибутика двох головних свят, Нового Року, який святкувався раніше як стародавнє свято Меланії, і мав зовсім інші атрибутику і ритуали, і Різдва, переплелися в один день, який підтяг і ялинку і Діда Мороза.
Різдвяна ялинка (вічнозелені ялинка, гостролист, омела, ялиця, плющ, сосна) - традиційний атрибут різдвяного свята у всьому світі прийшов в культуру інших країн в дев'ятнадцятому столітті з середньовічної Німеччини. За радянських часів традиція наряджати ялинку була заборонена на п'ять років, як антирадянський звичай.
Можливо, ця традиція пішла від Завіту, в якому Ісуса народ зустрічав в Єрусалимі гілками фінікової пальми в руках. У європейських країнах, в яких пальма - далеко не найпоширеніша рослина, була замінена тим, що було під рукою. Так, у слов'ян нею стала верба, яка позначає Вербну Неділю. Якщо копнути ще глибше, у кельтів зі святкуванням зимового сонцестояння була пов'язана омела (символ родючості і гостинності), через кельтів символіка міцно увійшла в англо-сакську культуру, звідки і пішла традиція прикрашати будинок гілками цього дерева.
А саме вічнозелені, як така звична нам ялинка, прийшли в наші будинки через німців, а саме з ім'ям Святого Боніфація. Згідно з житієм святого, щоб показати німецьким язичникам безсилля їх богів, той зрубав священний дуб Одіна і вказав їм на маленьку ялинку, нове священне дерево. Її вічнозелені гілки символізують безсмертя, а верхівка вказує на небеса - місце проживання Бога. Після християнізації німецького народу, зелена красуня стала частиною атмосфери не Йоля, язичницького німецького свята середини зими, а Святвечора, що підхопили інші країни.
А традицію ставити омелу і цілуватися під нею, успадкували англійці ще до появи різдвяної ялинки, від своїх предків друїдів, які вважали омелу священною рослиною. Персону, яка випадково опинилася під висячою гілкою омели, дозволялося поцілувати будь-кому. Поцілунки під омелою спочатку були символом материнської любові, але греки виправили це, зробивши культом закоханих.
Зараз ялинку прикрашають солодощами і скляними кульками, а верхівку одягають в Віфлеємську зірку, що є єдиним натяком на зв'язок з Ісусом. Так що історія виникнення новорічного і різдвяного дерева зовсім не має відсилання до народження Христа, але в принципі, красиве ж доповнення до свята?
Різдвяний вінок - його похождення випливаюче від різдвяного дерева, походить від лютеранської католицької церкви. Це вінок з гілок вічнозеленого хвойного дерева (або його імітація) з чотирма свічками.
Свічка символізує світло та чистоту приходу на землю порятунку в образі сина Божого. Світло і вогонь завжди були головними атрибутами всіх язичницьких свят, особливо зимових, як і в давньоримських віруваннях. Тепло багаття проганяло холод і злих духів. Саме свічки перетворили райське дерево в різдвяну ялинку.
Зірка Віфлеємська, яка вказала шлях волхвам до місця народження сина Божого - один з найбільш частих символів, який є окрасою і декором в Різдво в різному відношенні. Є головною прикрасою верхівки різдвяного дерева, як нагадування про зірку, яка зійшла в момент народження сина Господнього і вказала дорогу трьом волхвам, що обдарували немовля дарами: золотом, ладаном, смирною. Звичай дарувати подарунки на Різдво можна пояснити, як посил до дарів, котрі зробили волхви Ісусу. У деяких країнах не Святий Миколай, а саме волхви розносять подарунки в це свято.
Ангели - провісники народження Христа, посланці світла, які вказали дорогу до Ісуса пастухам.
Дзвіночки (Jingle Bells) - про них же співається в головній англомовній різдвянІЙ пісні, древній символ захисту від злих духів у язичників. У християнстві дзвін сповіщав про появу Христа.
Карамельні тростини - звичайно ж, нагадування про жезли пастухів, перших, хто привітав Христа з народженням. Такі солодощі були створені в 17-м столітті для більшої посидючості дітей під час церковної меси.
Пряниковий (імбирний) чоловічок - це образ Адама, створеного Богом. Він прикрашає Різдво разом з пряниковим будиночком, його розфарбовують глазур'ю і шоколадом. Вперше пряникова людина з'явилася в XVI столітті, при дворі англійської королеви Єлизавети I. Аналог європейського пряника в нашому фольклорі - колобок, який також є казковим персонажем аналогічної кочуючої по багатьом епосам історії.
Традиція вішати різдвяний панчіх над каміном виникла з легенди про Святого Миколая та бідняка, який залишав дочок помирати від голоду. Св. Миколай підкинув у димохід три шматочка золота, для кожної з дівчат, які потрапили в панчохи, що сушилися над каміном.
Різдвяний вертеп - відтворення сцени народження Ісуса Христа, скульптурно-декоративні композиції з використанням фігур з різних матеріалів або постановка з грою живих людей. Сценки являють собою головних персонажів події Євангельської історії: волхви, пастухи з вівцями, ангели, Мадонна і Святий Йосип, немовля Ісус (зазвичай в яслах), віл і осел, які зігрівали дитину.
Колядки
Святковий період, який також називається різдвяні святки, у католиків, а у православних - це вечір і ніч безпосередньо перед Різдвом, супроводжується традиційними для кожного народу обрядами. Народні піснеспіви напередодні Різдва - невід'ємна частина свята багатьох країн: України, Греції, Грузії, Естонії, Великобританії, Франції, Іспанії, Латвії.
Слов'янські (українські, російські) обряди напередодні Різдва - це максимально цікаві, і навіть страшні, традиції, магічні змови і ворожіння, прикмети і звичаї, спілкування з духами і викликання привидів, коріння яких сягає, знову ж таки, до язичництва. В контексті віри, світ хаосу змінюється божественністю, сонця стає більше, і дню, що передує народженню Христа Спасителя, слідує останній день нечистої сили і померлих душ. За народними віруваннями українського народу, невидима присутність духів серед живих людей забезпечувала можливість заглянути в своє майбутнє, чим і пояснюються численні форми святочних ворожінь. Предки вважали, що в ці дні всі боги і духи мали найбільшу активність, а реальний і інфернальний світи зближувалися найтісніше, завдяки чому і ворожіння під Різдво максимально точне.
Виряджені молоді люди зі знаком зірки, яка символізує собою і язичницького Бога Сонця і Віфлеємську зірку, ходять з двору в двір, оспівують пісні-колядки, в яких прославляють Христа, і коляди, танцюю, за що господарі щедро пригощають їх, обдаровують грошима і солодощами. Раніше процес переодягання в різні яскраві костюми виконував функцію відлякування та обману злих сил, після хрещення ця традиція збереглася. Серед східних слов'ян колядки найбільш поширені в українському фолклорі. Хрещеники напередодні Різдва носили своїм хрещеним батькам кутю, співали їм різдвяні пісні, за що також удостоювалися подарунків.
Не варто плутати колядки і коляди з щедрівками. Коляди - пісні виключно релігійного характеру, і колядки, в своїх текстах вони відображають «двовір'я», переосмислення язичницького світогляду і ритуалів, співають в Святвечір, щедрівки - в Щедрий вечір, напередодні Нового року, а засівалкі - в перший день нового Нового Року.
Святкування і традиції Різдва в різних країнах
Різдвяні обряди відрізняють один від одного їх автор - народ, тому традиції в різних країнах відрізняються, набуваючи більш язичницького характеру в рамках слов'ян і релігійного в європейських країнах, не кажучи вже про оригінальні рішення в Америці, Японії, та інших. Святкування Різдва Христового припадають на дві дати: католики відзначають його 25 грудня, а православні - 7 січня. Насправді, обидві течії дотримуються правильних канонів, і святкують в правильний день, просто 7 січня Григоріанського відповідає 25 грудня Юліанського календаря. Повсюдно Різдво - світле сімейне свято, одне з головних в році, який присвячений народженню сина Божого, але в різних країнах обряди і звичаї його свята різні.
Різдво США і Англії, «Christmas» (що в перекладі меса Христова, церковне служіння в честь Ісуса Христа) - це головна подія року, святкується з великим розмахом. Будинки прикрашаються яскравими гірляндами, декоруються омелою, плющем, гостролистом (символом достатку), фігурками Санта Клауса і північних оленів, помічників ельфів, сніговиків та іншої символікою.
Святкування починається з дня Подяки, і триває протягом 12 днів, завершуючись 5 січня - Святвечором. Різдво прийнято святкувати в сімейному колі і дарувати один одному подарунки, які залишають в панчохах або шкарпетках, підвішених над каміном. В обмін на подарунки від Санти, йому належить залишати частування у вигляді пиріжків з сухофруктами і бренді, щоб було чим підкріпитися в дорогу. Діти пишуть листи Санта Клаусу, і кидають їх у вогонь, щоб по димоходу тому дісталася записка і дід доставив потрібний дитині подарунок, і саме таким чином, через трубу, Санта потрапляє в будинок. У південних частинах Америки проводяться церковні служби.
В Європейських містах на центральних площах відкриваються святкові ярмарки, люди їдять, п'ють глінтвейн, співають, танцюють, обіймаються.
Німці дарують один одному «різдвяні зірки» (по-нашому молочай) і горщики з конюшиною, на удачу.
У Болгарії, так само, як і у нас, прийнято колядувати. Юнаки і дівчата співають пісні і отримують за це подарунки, якими вони обов'язково діляться з нужденними.
А ось шведи вважають, що подарунки приносить різдвяний гном, а не Санта, а головний символ Різдва - солом'яна постать козла.
У Польщі зберігся звичай розстилати сіно, що символізує теплі ясла, в яких лежав маленький Христос.
Французи шукають поліно, урочисто обходять з ним святковий стіл, і тільки потім сідають за вечерю, а поліно відправляють в вогонь каміна. Зараз поліно замінили зовні схожим солодким рулетом.
Італійці називають Санта Клауса Боббі Натале, і прийнято вважати, що подарунки розносить не він, а його помічниця на мітлі - добра відьма Ла Бефана.
Австрійці наряджають ялинку не кульками, а смачними прикрасами - марципаном і шоколадом.
Молодь Греції також колядує, але замість солодощів отримує грошові презенти.
Фіни, як і естонці, на Різдво відвідують сауну, і тільки після цього святкують Різдво з глінтвейном і домашнім пивом.
В Японії свято отримало назву Курісумасу, там ставлять тільки штучні ялинки і відвідують хворих у шпиталях, а також допомагають їжею і одягом бездомним.
Ісландським дітям пощастило найбільше, їх відвідує не тільки Санта, але ще 13 казкових тролів, які протягом двох тижнів обдаровують слухняних дітей подарунками. Неслухняних відвідує Грила - триока кішка, і краде їх.
Страви
Як тільки на небі з'являється перша зірка - починається Свята Вечеря, за столом збирається вся родина, включаючи малюків. Застілля в переддень Різдва символізує Тайну вечерю, під час якої Спаситель встановив таїнство причастя і передбачив зраду своїх учнів.
В цей же день, який раніше називався Коляда, слов'яни готували 12 страв, таким чином вони шанували 12 місяців, так що перейти на релігійні канони 12 пісних страв «багата кутя», відповідні 12 апостолам, їм не варто праці: страви з картоплі і капусти, риба, гриби, вареники.
На найпочеснішому місці в будинку повинен стояти дідух - житній, пшеничний або вівсяний сніп, а починати трапезу потрібно з традиційної страви - куті. На відміну від католиків латинського обряду, які починають вечерю ні з куті, а з шматочка прісного хліба. Після закінчення Святої вечері така сім'я йде до церкви на урочисту Вігілійну або Вечірню Святу Месу.
Кутя - традиційна ритуальна каша західних, південних і східних слов'ян, зварена з пшениці, ячменю або рису: Польща, Україна, Білорусь. У неї додають мак, родзинки, колоті горіхи і мед, а в деяких регіонах - цукати, мармелад і варення, і готують не тільки на Різдво, але і на похорон, Новий Рік і Водохрещу. Традиція готувати кутю, має коріння з язичницьких часів, коли ця страва була жертовною, «їжею померлих предків», яку ставили в кут кімнати, підкладаючи під неї сіно, за що вона і отримала таку назву. Вона ж, відповідно, є символом народження Христа.
Індичка, качка або гусак під соусом з агрусу або журавлини, фаршировані яблуками або сухарями, під білим вином або з каштанами - атрибут номер один різдвяного столу серед більшості країн: України, Великої Британії, Вірменії, Греції, Іспанії. Частою заміною служить окіст свининий або яловичий, або запечене порося (в Фінляндії, Німеччині, Нідерландах, Америці).
Англійські та ірландські католики, як і більшість європейських країн, обов'язково готують різдвяний пудинг з додаванням сухофруктів, горіхів і навколониркового яловичого жиру, политий бренді, як і в Данії, але там готують рисовий, посипаний корицею.
На Туманному Альбіоні обов'язково подають пиріг, в який обов'язково, за старовинним звичаєм, вкладають сюрпризи: підкова - удачу, монета - багатство, а кільце - одруження.
На католицьке Різдво датські господині печуть паляниці в формі кабана - «святочних вепрів».
У святвечір ісландці готують білу куріпку, рисовий пудинг і листової хліб.
На Різдво господині Фінляндії готують запечену шинку, яку подають з рисовою або морквяною кашею з секретом - мигдальним зернятко на удачу.
Капусниця (капусняк) - суп з квашеної капусти, традиційна українська, російська, білоруська, словацька та польська страва, яку готують на Різдво. Квашена капуста прикрашає столи Естонії, Молдови, Латвії.
У Бельгії, Естонії та Молдові подають домашні ковбаски, кров'яні та телячі з трюфелями і запивають їх домашнім пивом.
У Польщі та Україні - борщ з червоного буряка і з вушками, маленькими варениками без начинки.
В Іспанії, Португалії, Чехії та Італії люблять почастувати в цей день морепродуктами: молюсками, паровою тріскою або окунем, фаршированим і смаженийм коропом.
У Домінікані теж святкують Різдво, там запікають порося або індичку, і запивають їх колою або кокосовим молоком.
Аргентинці доповнюють стіл «русскиим салатом» (схожий на наш олів'є) і асадо.
У Португалії обов'язково повинні бути на столі восьминіг з рисом, запечений козеня, і кекс «болорей» - на десерт.
Головна прикраса грецького різдвяного столу - хрістопсомо, солодкий бісквіт з додаванням вина, олії, мигдалю і ароматних спецій. Випічку прикрашають хрестом, а в його центр вставляють волоський горіх.
Як десерт готують печиво з прянощами і кренделі, а до страв подають кисіль, узвар, в деяких країнах - вино, портвейн, бренді, шампанське. Американці п'ють на Різдво коктейль з яєць, алкоголю і вершків - «egg-nog».
Фото
